Російські добровольці та білоруська загроза

Путінські війська настільки ж далекі від досягнення своїх цілей, як і першого дня вторгнення

Усьому світові давно вже зрозуміло, що у путінській війні проти України все пішло не так, як планували у Кремлі. Але в Москві, принаймні, у сфері пропаганди, продовжують слідувати спочатку затвердженому графіку. Як відомо, вся спецоперація проти України планувалася на 15 днів. За 3 чи 4 дні мав бути взятий Київ, а за наступні 11-12 днів російські війська мали захопити всю територію України та встановити на ній окупаційну адміністрацію. І ось, на 16-й день війни, коли за задумом Путіна, Шойгу та Герасимова з організованим опором України вже мало бути покінчено і настав час освоювати захоплену здобич, на одному з російських ток-шоу почали серйозно обговорювати, що треба робити з Україною та українцями. Співрозмовники зійшлися на думці, що за 30 років незалежності «бандерівці» надто ґрунтовно «прочистили мізки» українському народові. А тому потрібно проводити його «русифікацію» на зразок «совєтизації» Москвою країн Східної Європи та зробити «чищення мозку» українцям у протилежному напрямку.

Передбачається, що значну частину недружньо налаштованих по відношенню до Росії та росіян жителів України вдасться змусити втекти до Європи, що має до того ж, на радість Кремля, створити серйозні проблеми для європейців. Українці, що залишилися на території України, мусять зазнати масштабного кадрового чищення. Усі, запідозрені у злочинах проти Росії та росіян (а під цей «склад злочину», очевидно, легко можна підвести ті сотні тисяч українців, які зараз зі зброєю в руках протистоять агресорам, і ті мільйони, які допомагають захисникам України як волонтери), повинні постати перед російськими судами та отримати суворі вироки. Не знаю, чи подумує Путін про запровадження страти? Загалом якщо поставити цю справу з розмахом, не обійтися без фільтраційних таборів для сотен тисяч людей.

«ДНР» та «ЛНР», як можна зрозуміти, після окупації всієї території України та створення там колабораціоністського уряду збираються повернути до складу Української держави, але з особливим статусом, щоб черпати з раніше окупованої частини Донбасу кадри для окупаційної адміністрації. При цьому Москва має зберегти контроль над армією та іншими силовими структурами України, як завжди буває у разі, коли створюється справжня маріонеткова держава. Класичний приклад тут - утворена японцями в 1932 році держава Маньчжоу-Го, де імператор Пу І та його міністри несли суто представницькі функції і ніякої влади не мали, оскільки вся влада була у приставлених до кожного міністра японських радників. Росія щодо України хоче досягти такого ідеалу. І в цьому випадку абсолютно неважливо, хто буде маріонетковим президентом чи прем'єром України: Янукович, Медведчук чи хтось ще. А в перспективі Україна разом із Росією та Білорусією має утворити нову Союзну державу, де вирішальний голос назавжди залишиться за Москвою. Українська мова має бути зведена до такого ж положення, в якому зараз перебуває білоруська мова в лукашенківській Білорусії, а історію в українських школах мають викладати таку саму, як у нинішніх російських школах.

Упевнений, якщо українці подивляться подібні російські ток-шоу (а інших в Росії наразі немає), то вони ще більш самовіддано боротимуться проти російських окупантів. Думаю, що російські пропагандисти, діючи за заздалегідь затвердженими методичками, викладають цілком реальні плани Кремля щодо поглинання України. І все це було б справді так страшно, якби не одна вельми суттєва обставина: та реальність, що склалася на 16-й день російського вторгнення, нічого спільного не має з тими планами, які будували в Кремлі перед початком війни. Російські війська настільки ж далекі від досягнення своїх цілей, як і першого дня вторгнення. Українська армія, як і раніше, впевнено контролює Київ та основну територію України, а в тих небагатьох містах, які агресорам вдалося зайняти, їм ніяк не вдається створити адміністрацію з місцевих колабораціоністів, і доводиться завозити кадри та масовку для телекартинки з Криму та окупованої частини Донбасу.

Великі втрати змусили російську армію значно зменшити темпи наступу. За оцінкою Генштабу ЗСУ, російські втрати перевищують 12 000 убитих. За моєю оцінкою, вони перевищують 15 000 убитими. Російським військам терміново потрібні поповнення. Заради цього і затіяли піар-акцію з нібито готовими поїхати в Україну добровільно воювати на російській стороні 16 тисячами бійців урядової армії Сирії. Пропагандистський сенс цього заходу зводиться до того, що Росія теж, мовляв, має свій Іноземний легіон, як і Україна. Практичний ж сенс указу Путіна, що дозволяє воювати в Україні добровольцям, як можна припустити, зведеться до того, що добровольців вербуватимуть серед росіян. Вже зараз є повідомлення про те, що намагаються набрати бійців у ПВК Вагнера для війни з Україною. 2014 року владі вдалося завербувати десятки тисяч добровольців під прапором «Руської весни». Але більшість із них загинула на Донбасі у 2014-2015 роках, і після цього знайти нових добровольців стало майже неможливо. Думаю, що практично справа зведеться до того, що в добровольці, поспіхом прийнявши відповідний закон, зараховуватимуть тих призовників, яких вважатимуть ухилистами. Їх змушуватимуть, під загрозою кримінальної відповідальності, нібито добровільно вступати до лав російської армії та різних ПВК та їхати воювати з Україною. Зрозуміло, мотивація та навчання таких солдатів будуть вкрай низькими, зате це допоможе ще якийсь час уникати загальної мобілізації, яка викличе невдоволення населення.

Путін намагається дотиснути Лукашенка та змусити його кинути у бій білоруську армію. Напевно, з цим пов'язаний бліцвізит білоруського диктатора до Москви і влаштоване російською авіацією провокаційне бомбардування білоруської території. Але Лукашенко, як здається, і цього разу не розпочинав війну з Україною. Він намагається максимально відтягнути цей неприємний момент, оскільки не впевнений, що білоруси захочуть воювати з українцями, а не втечуть після перших боїв. З іншого боку, Лукашенко розуміє, що у разі поразки Путіна в Україні зберегти диктатуру в Мінську навряд чи буде можливо. Тому замість обіцянки розпочати війну, він привіз до Москви пропагандистський фейк про те, що Україна нібито готувала напад на Білорусь, і російське вторгнення попередило його лише на шість годин. Сторони також домовилися про постачання білоруській армії сучасного російського озброєння. Цілком імовірно, що Лукашенко пообіцяв, що після постачання цього озброєння Білорусь вступить у війну. Його розрахунок може будуватися на тому, що постачання озброєння вимагатиме певного часу, особливо в умовах, коли є його дефіцит у російській армії, що воює в Україні, а там, дивишся, війна вже якось закінчиться. Але, принаймні, Україні доводиться зважати на загрозу того, що білоруська армія може будь-якого дня приєднатися до російської у війні в Україні. Українській армії не залишається іншого вибору, як продовжувати боротися і намагатися максимально знекровити супротивника. У цьому запорука перемоги.