МЕНЮ

Путін і Ердоган: тінь Iдліба над МАКСом

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
29 серпня, 2019 - 17:17
Вели мову президенти не про літаки, а про Сирію, де останніми місяцями ситуація серйозно загострилася

Зустріч Володимира Путіна і Реджепа Таїпа Ердогана на авіакосмічному салоні МАКС-2019 відбулася за всіма законами авторитарного театрального дійства. Особливо вразило користувачів соцмереж те, що російське морозиво, яким Путін пригостив Ердогана, російський президент купив у тієї ж продавчині, в якої купував морозиво на тому ж таки Максі, але два роки раніше. Одразу ж почалися припущення, яке саме звання в тієї, що стала одразу знаменитою, продавчині морозива у штатському — старший лейтенант, капітан, майор чи полковник ФСО? Навіть агентурне прізвисько «Пломбір» вигадали. Тим паче, що одразу після візиту Путіна і Ердогана загадкова продавчиня морозива, що запам’яталася історичною фразою: «Ні, кусаємо!» у відповідь на подив турецького президента щодо відсутності ложечки, одразу ж кудись зникла разом із яткою. Додам, що під час відвідин двома президентами МАКСу всіх сторонніх, зокрема й продавчинь морозива, витіснили за поліцейський кордон.

Ніхто давно вже не має жодних ілюзій щодо того, що на всіх зустрічах Путіна з народом у ролі народу виступають виключно співробітники Федеральної служби охорони, деякі з яких, ймовірно, за сумісництвом є професійними акторами-епізодниками. Утім, решту теж було частиною театрального дійства. Тут і Ердоган, який у захопленні від російської авіатехніки, (новий Су-57 він навіть помацав), і Путін, що натхненно вихваляє перед своїм турецьким колегою переваги літака-амфібії Бе-200, і обидва президента, що оглядають кабіну пілотів і салон російського авіалайнера МС-21, і спілкування двох державних мужів телемостом із членами екіпажу Міжнародної космічної станції, і привітання їх із проведенням успішного стикування з кораблем «Союз МС-14» (ніби стикування спеціально під візит турецького президента підлаштували!).

Насправді і Ердоган знає справжню ціну російської авіації, і Путін здогадується, що в російській авіакосмічній галузі не все гаразд. Але вели мову президенти про Сирію, а не про літаки (хоча Ердоган і налякав Америку загрозою купити Су-57 замість американських F-35, але перше проти другого це навіть не те ж саме, що тесляр проти столяра). За показною дружбою (Ердоган навіть публічно назвав Путіна «моїм любим другом») Ердогана вельми непокоїть наступ сирійських урядових (а фактично — іранських) військ за підтримки російської авіації в зоні деескалації Ідліб, де також перебувають турецькі спостерігачі. Один із турецьких наглядових постів, про який уряд Асада чудово знав, зазнав бомбардувань, що призвело до жертв серед турків.

І на прес-конференції за підсумками перемовин в Москві, Ердоган наголосив: «За Сочинським меморандумом, який у вересні минулого року ми підписали, ми змогли досягти відносної стабільності. Але, на жаль, з травня урядові війська здійснюють бомбардування щодо, зокрема, й цивільних об’єктів, порушили цей відносний спокій. На жаль, це і ускладнює виконання Сочинського меморандуму. Понад 500 осіб вже загинули, близько 1200 осіб поранено, сотні тисяч ідлібців вимушені були залишити свої помешкання. Як вам відомо, 3,5 мільйона сирійців вже за межами своєї країни. Частина з цих людей попрямували до наших кордонів. У нас зараз, на території Туреччини, мешкають 3,6 мільйона сирійців. Під приводом боротьби з тероризмом урядові війська завдають ударів і сіють смерть серед місцевого населення. Тут ситуація настільки ускладнилася, що зараз наші військовики у небезпеці. Ми не хочемо, аби це продовжувалося. Тут всіх необхідних кроків за потреби буде вчасно вжито. Тут я про все це любому другові Володимиру Володимировичу Путіну сказав. Задля забезпечення стабільності в Ідлібі в рамках «астанинського формату» ми готові зробити все. Ми можемо забезпечити це в рамках Сочинського меморандуму». Формально Ердоган підтвердив відданість принципу територіальної цілісності Сирії, що зовсім не означає турецьке бажання віддати Заєвфраття.

І ще турецький президент висловив сподівання, що питання про ситуацію в Заєвфратті розв’яжуть до середини вересня, коли в Анкарі відбудеться чергова нарада Туреччини, Ірану і Росії щодо Сирії. Все це в перекладі з дипломатичної мови означає, що Ердоган попередив Путіна, що в разі продовження наступу ірансько-асадівських сил до діла візьметься турецька армія. І російській авіації в цю бійку краще не лізти. Неофіційно ж у турецькій пресі публікуються недокументовані висловлювання Ердогана про те, що якщо ситуацію в Ідлібі не буде врегульовано і не буде відновлено статус-кво, то туди увійде турецька армія. Фактично асадистам і їхнім іранським союзникам надали термін відійти на колишні позиції до середини вересня, інакше їх можуть змусити зробити це силоміць.

Що саме відповів Путін Ердогану, ми не знаємо. Найімовірнінше, просто узяв до відома сказане турецьким колегою. Цілком імовірно, що, з погляду російського лідера, якщо турки в Сирії погромлять іранців, великої біди не буде. А якщо погромлять курдів, то це для Москви лише добре, оскільки це ще більше загострить американо-турецькі відносини. На спільній прес-конференції за підсумками російсько-турецьких перемовин щодо ситуації в Ідлібі, Путін вказав лише, що вони «накреслили з Президентом Туреччини додаткові спільні заходи щодо нейтралізації терористичних вогнищ в Ідлібі і нормалізації обстановки і в цій зоні, і, як наслідок, у Сирії загалом». А відповідаючи на запитання одного з журналістів про зону безпеки, Володимир Володимирович визнав, що «ми розуміємо занепокоєння Туреччини, пов’язане із гарантуванням безпеки своїх південних кордонів. Вважаємо, що це законні інтереси Турецької Республіки. Пан Президент сьогодні багато і досить докладно, зацікавлено і, на мій погляд, дохідливо пояснював свою позицію... створення зони безпеки для Турецької Республіки на її південних кордонах буде гарною умовою для забезпечення територіальної цілісності самої Сирії».

Ердоган же, відповідаючи на те ж запитання, мав на увазі передусім курдів, коли говорив про «терористичні організації», які «мають зараз якнайщвидше залишити регіон і дотримати свого слова щодо створення зони безпеки, тому що зараз періодично завдаються удари з боку прикордонної зони на території Сирії». Фактично слова Путіна можна тлумачити так, що Росія не втручатиметься, якщо Туреччина почне з’ясовувати стосунки як із сирійськими курдами, так і з ірансько-асадівськими військами, хоча відверто таке турецькому президентові, напевно, не говорилося. Найближче майбутнє покаже, чи здобула Туреччина в Сирії певну свободу рук.