Прокляття святого Петра

Чорногорці проти «окупаційного акту» Сербської церкви

В монастирі в чорногорському місті Цетинє, в давньої столиці Чорногорії, яке чорногорці вважають колискою своєї не тільки духовності, але і державності, Сербська православна церква вирішила провести інтронізацію новопризначеного митрополита. СПЦ наголошує, що церемонія, яку призначено на 5 вересня, відбудеться за церковними канонами, і деінде, в іншому місті, за межами Цетинського монастиря, організувати «вступ на посаду» очільника митрополії Чорногорсько-Приморської неможливо. Раніше ця церемонія, дійсно, не раз відбувалася саме тут, але нині це станеться вперше за останні 30 років і вперше після 2006 року, з моменту відновлення незалежності колишньої югославської республіки.

Чорногорські патріоти та опозиційні політики оголосили про протести проти «акту окупації». Прихильники Сербської церкви також не збираються відсиджуватися по домівках і готуються вітати нового владику. Ситуація загострилася до такого стану, що керівники правоохоронних органів заявили, що не можуть гарантувати безпеку громадян.

Що ж відбувається в Чорногорії, і чому інтронізація священика викликає бурхливе загальнонаціональне протистояння?

АРКАН В МОНАСТИРІ

1990 рік. Югославія. В монастирі в Цетинє на престол вступає новий митрополит Чорногорсько-Приморський Сербської православної церкви Амфілохій.

1991 рік. Югославська держава перебуває на межі колапсу. СПЦ та Амфілохій, який активно підтримує ідею створення Великої Сербії, в центрі подій.

Протягом 1991-1992 рр. Цетиньський монастир охороняють від можливих зазіхань чорногорців, які можуть захотіти повернути собі святиню, бо вважають монастир духовним центром Чорногорії. В якості охорони митрополит запрошує озброєний сербський парамілітарний підрозділ «Тигри» Желька Ражнатовіча «Аркана».

Після початку нападу на Хорватію восени 1991 року, Амфілохій (як згадують хорвати) відвідує позиції Югославської народної армії, яка взяла в облогу Дубровник, роздає солдатам ЮНА хрести та ікони, благословляє чорногорських резервістів.

Тим часом Цетинє стає єдиним чорногорським містом, де проходять масові протести проти нападу на Дубровник. Кілька разів в місті відбуваються зіткнення представників двох таборів, але до широкомасштабного конфлікту не доходить.

В середині 1992 року битва за Дубровник завершується неуспішно для югославської армії. Амфілохій переключається на Боснію і Герцеговину, де всіляко підтримує лідерів Республіки Сербської Радована Караджича та Ратко Младича (нині засуджених за геноцид боснійських мусульман).

Після завершення збройних конфліктів на території колишньої Югославії та після здобуття незалежності Чорногорії, Сербська церква продовжує свою гнути свою лінію, хоча і не так інтенсивно, як в 1990-х. Серед цілей СПЦ — протидія визнанню Косово та розширення НАТО на Балканах. Ця місія провалюється — Косово визнають більшість країн Заходу; Чорногорія, а потім і Північна Македонія приєднуються до НАТО.

БИТВА ЗА СВЯТИНІ

В 2019-му році чорногорська влада вирішує, що зірковий час Сербської церкви вже в минулому, «Велика Сербія» вже стала історією, і вирішує зменшити вплив СПЦ. Для цього приймається закон про свободу віросповідання, за яким Сербська церква стає рівною іншим релігійним організаціям, які присутні в Чорногорії, а храми СПЦ, на які вона не має документів про власність і які належали Чорногорської державі до її приєднання до Сербії понад 100 років тому, повертаються державі.

Сербська церква у відповідь мобілізує всіх своїх прихильників на боротьбу проти чорногорської влади. Кілька місяців, із перервами на локдауни, тривають багатотисячні антиурядові маніфестації, які організовує СПЦ, під лозунгом «Не віддамо святині!».

На хвилі протестів, в серпні 2020 року, вперше з моменту відділення Чорногорії від Сербії в 2006 році, до влади в Подгориці після парламентських виборів приходить просербська та «процерковносербська» коаліція.

Захід дивиться на події, що відбуваються в Чорногорії, спокійно, навіть із оптимізмом. Бо сили, які керували цією балканською країною останні 30 років — Міло Джуканович та його Демократична партія соціалістів — далекі від західних уявлень про ідеальних керівників європейської держави. Лідери ДПС фігурують в корупційних скандалах, мають схильності до авторитаризму та ще і ведуть справи із Китаєм. Патріотична позиція Джукановича та його команди сприймаються навіть із роздратуванням, бо Захід переконаний — патріотизм в даному випадку використовується для того, щоб прикривати свої темні справи. Тому зміна влади в Подгориці сприймається в Брюсселі, Берлині та Вашингтоні скоріше як позитив, ніж як негатив.

Для впевненості, що все точно піде так, як треба, ЄС тисне на нову більшість, і в уряд на ключові посади приходять функціонери-експерти, які продовжують зовнішньополітичний курс на Захід. Всередині країни, щоправда, відбувається помітна «сербізація», але кого це цікавить поза межами Чорногорії?

Виникали періодично деякі питання, коли, наприклад, один з чорногорських міністрів (до призначення в уряд він був юристом Сербської церкви) почав заявляти, що в Сребрениці не було геноциду. Але урядовця відправили у відставку, і непорозуміння вичерпалося.

До останнього часу в європейських столицях були переконані, чи переконували себе, що в Чорногорії все добре, краще нікуди. Але на тлі цього оптимістичного настрою реальна, а не уявна Чорногорія, сповзла не просто в глибоку політичну кризу, а в кризу, яка змусила весь регіон згадати про 1990-ті.

«ОКУПАЦІЙНИЙ АКТ»

Амфілохій, якій керував митрополією Чорногорсько-Приморською з 1990-го року, восени 2020-го помер від коронавірусу. В травні обрано нового митрополита СПЦ — Йоанікія. На 5 вересня Сербська церква призначила його урочисту інтронізацію — знов, як і в 1991-му році, в Цетинському монастирі.

Ця ідея викликала спротив у чорногорської патріотично налаштованої громадськості, що було прогнозовано, бо окрім того, що Цетинє — символ чорногорської державності, є ще неприємні згадки про попередню інтронізацію сербського митрополита та події, з нею пов’язані.

Підтримала рух спротиву і опозиція разом із Міло Джукановичем. Джуканович втратив контроль над парламентом та урядом, але продовжує обіймати посаду президента.

Чорногорські активісти анонсували акції протесту 5 вересня, а 22 серпня громадські організації — поки що без політиків — провели багатотисячний мітинг, на якому заявили, що інтронізація сербського митрополита в історичної та другої офіційної столиці Чорногорії — це «окупаційний акт».

В свою чергу місцева влада — міська рада Цетинє — ухвалила звернення до Сербської церкви із вимогою перенести церемонію інтронізації в інше місце (місто є офіційним власником Цетинського монастиря).

Однак Сербська церква заявила, що не відмовитися від своїх планів.

Патріарх Сербський Порфирій дав зрозуміти, що СПЦ не збирається змінювати ані місце, ані дату інтронізації, бо православні митрополити століттями сходили на престол в Цетинї.

Новообраний митрополит Йоанікій оголосив, що протестувальників... чекає прокляття. Під час однієї із служб він заявив, що СПЦ зробила все можливе для миру, але, «якщо не буде миру, то буде отримано прокляття, хто не прийме мир Божій, той отримає прокляття Святого Петра».

Пізніше він записав відеозвернення на тлі святих мощів в Цетинському монастирі, в якому знов закликав до миру та переконував, що має повне право вступати на престол саме в цьому місці.

БЕЗПЕКУ НЕ ГАРАНТОВАНО

В останні дні події розвивалися таким чином, що 1 вересня керівники міністерства внутрішніх справ та поліції Чорногорії не знайшли нічого кращого, як запросити журналістів на сніданок, в ході якого зізналися, що... не контролюють ситуацію.

«Завдяки оперативній роботі ми дізналися, що є екстремісти з обох сторін і що вони планують радикалізацію», — повідомив, зокрема, глава чорногорського МВС Сергей Секулович. «Ми зробимо все можливе для забезпечення безпеки, але ми не можемо гарантувати її на 100%», — констатував він.

На запитання, чи можна заборонити інтронізацію митрополита Чорногорсько-Приморського Йоанікія на Цетинє, міністр внутрішніх справ відповів, що у влади є обов’язок гарантувати свободу віросповідання, і заборони — це тимчасове рішення.

Тобто контраверсійна інтроніза7ція не відміняється і не переноситься ні добровільно, ні примусово, «екстремісти» зі обох таборів вже на старті, а правоохоронці бідкаються і розводять руками.

Уявлення про весь драматизм ситуації, в яку потрапила балканська країна в останні дні, дають слова Сергея Секуловича про те, що «Чорногорія була створена на Цетинє, ми не повинні дозволити цій нинішній Чорногорії померти на Цетинє».

На цьому тлі раптово, в один і той самий день, 1 вересня, захворіли і спікер, Алекса Бечич (він вакцинований, але в нього виявили коронавірус), і прем’єр-міністр Чорногорії Здравко Кривокапич (раптом став погано себе почувати, ПЛР-тест негативний).

Як далі будуть розвиватися події, сказати важко. Можна хіба що зазначити, що сербські таблоїди кілька днів поспіль виходять із заголовками про кров, яка проллється в Чорногорії, і цю ж тему обговорюють і в ток-шоу на сербському телебаченні.

Одночасно в сусідньому Косово з 31 серпня до 5 вересня проводяться масштабні навчання миротворчих сил НАТО із залученням резервних підрозділів. Може, це збіг. А може хтось на Заході нарешті зацікавився, що ж там відбувається, в тієї Чорногорії і загалом на тих Балканах.