МЕНЮ

Про що розповідають 8 тисяч могил Сребрениці

Наталя ІЩЕНКО
13 липня, 2020 - 19:38
Уроки найбільшого воєнного злочину сучасної доби

У 2009 році Європейський парламент встановив 11 липня Днем пам’яті геноциду в Сребрениці. В цей день міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв масового вбивства понад 8 тисяч боснійських мусульман, чоловіків і хлопчиків, що сталося улітку 1995 року під час війни в Боснії.

НІКОЛИ ЗНОВ

Минуло вже два з половиною десятиліття з моменту найбільшого воєнного злочину в Європі після Другої світової війни. 11 липня в Меморіальному центрі Поточари поблизу Сребрениці відбулося традиційне вшанування пам’яті жертв трагедії. Хоча через епідемію всі заплановані заходи було скорочено або перенесено онлайн, тисячі людей все одно відвідали сумну церемонію.

В цьому році було поховано останки дев’яти жертв, які було ідентифіковано за останній час. Салько Ібішевичу було 23 роки, коли його вбили. Останки чоловіка були знайдені у 2001 році. Він став наймолодшою жертвою, похованою цього року. Найстарішою — Хасан (Аліє) Пезич. На момент смерті йому було 70 років. Його тіло було ексгумоване з братської могили.

Наразі в Меморіальному центрі поховано майже 7 тис. вбитих боснійців. Близько тисячі зниклих людей досі перебувають в розшуку.

В Україні не було офіційних заходів з цього приводу, але Посольство України в Боснії і Герцеговині приспустило прапор на честь жертв геноциду в Сребрениці. «Нема виправдання ненависті і злочину. Пам’ятаємо усіх невинно вбитих і розділяємо біль втрати, що ніколи не слабне! Вічна пам’ять! Сребрениця ніколи не може повторитися!», — зазначили дипломати на сторінці Посольства у Фейсбуці.

МИРОТВОРЦІ БЕЗ МИРУ

І через 25 років після трагедії в Сребрениці у всіх, хто хоче розібратися в тому, як взагалі цей злочин міг відбутися, виникає головне питання: де була міжнародна спільнота, ООН, чому вони це допустили?

Насправді, Організація Об’єднаних Націй намагалася попередити ескалацію насильства. 4 червня 1993 року резолюцією №836 Рада Безпеки розширила мандат миротворців в Боснії і Герцеговині, дозволив застосування ними сили для оборони «зон під захистом ООН». Всього Рада Безпеки створила 6 зон безпеки, де було розміщено миротворчий контингент — Біхач, Тузла, , Жепа, Горажде, Сараєво та Сребрениця. Всі вони були атаковані сербськими військами, і далеко не всюди миротворці виявилися здатними забезпечити безпеку територіям, які формально взялася захищати Організація Об’єднаних Націй.

11 липня 1995 року армія боснійських сербів під командуванням Ратко Младича захопила одну з таких «захищених ООН» зон — Сребреницю. Протягом кількох днів практично всіх чоловіків-боснійських мусульман, включно зі стариками та підлітками, які перебували в цьому анклаві, було вбито.

А що ж ООН та його захист?

Майже 600 нідерландських миротворців не чинили спротиву. Не було достатньо сил, не було надано допомогу, їх захопили в заручники сербські підрозділи — пояснень багато. Але, окрім бездіяльності, вони ще видали сербському війську 350 чоловіків з 5 тисяч людей, що знайшли притулок на базі «блакитних касок» у селі Поточари. Видали навіть боснійських мусульман, які були офіційними співробітниками місії ООН. Їх було страчено.

У липні 2019 року Верховний суд Нідерландів визнав, що країна на 10% відповідальна за вбивства боснійців у Сребрениці. Згідно з рішенням суду, контингент миротворців знав, що мусульманам загрожує небезпека.

ВІДПОВІДІ І ВИСНОВКИ

Багато існує варіантів відповіді на питання, чому так сталося. Але найбільш реалістичною, здається, є така: класичні обмежені миротворчі контингенти здатні протидіяти нечисельним та погано озброєним угрупуванням, але не регулярної армії. Військо Республіки Сербської, яким командував генерал Ратко Младич, було, по суті, частиною або «нащадком» Югославської Народної Армії — із чіткою командною вертикаллю, важкою технікою та чисельністю — загалом близько 80 тис. військовослужбовців. Аналітики ЦРУ тоді підрахували, що для відновлення миру в Боснії і Герцеговині знадобиться тисячі сухопутних військ («Crossing the Rubicon. NATO Review, autumn 2005). Але підрозділи «блакитних касок» були в рази меншими.

«Боснійські серби показали повне безсилля ООН, і водночас НАТО та США. Зони безпеки абсолютно не виправдовували своєї назви, оскільки нечисленні контингенти миротворців з європейських країн не були здатні захистити навіть самих себе, не кажучи вже про мусульман», — згадував про ті події у своїх мемуарах «Моє життя» президент США Білл Клінтон (цитату з його книги наводить в матеріалі до 20-ти річчя трагедії в Сребрениці Бі-Бі-Сі). За словами колишнього хазяїна Білого дому, саме після різанини у Сребрениці НАТО відмовилося від принципу «двох ключів», згідно з яким ООН мала право вето на операції НАТО в країні. А на завершальної стадії боснійської війни світова спільнота (негласно) погодилася на проведення сухопутних операцій регулярними збройними силами Хорватії.

Геноцид в Сребрениці є уособленням кризи миротворчості в світі. І досі цю проблему не можна вважати вирішеною.

Цей факт особливо важливо знати та розуміти всім в Україні. Віра в миротворців, які «всіх врятують», і яка в нас є дуже поширеною, базується на досить таки утопічних уявленнях стосовно сучасних миротворчих практик і загалом сучасного миропорядку. На тлі трагедії Сребрениці це розумієш, як ніколи.