Повна зачистка передвиборного поля

Зараз зусилля путінської адміністрації спрямовані на те, щоб розгромити всі опозиційні структури й усі незалежні ЗМІ

Прокуратура Москви припинила діяльність штабів Навального до рішення суду за позовом про визнання цих організацій екстремістськими. Прокуратура також клопотала про припинення діяльності Фонду боротьби з корупцією та Фонду захисту прав громадян у зв’язку з аналогічними позовами. Однак щодо фондів рішення поки не прийняте. Попереднє засідання суду призначене на 29 квітня. Копію рішення прокуратури виклав у твітері один з керівників ФБК Іван Жданов, який прокоментував його так: «Діяльність штабів Навального і ФБК одразу негайно припинили. Вони просто тут кричать: ми боїмося вашої діяльності, ми боїмося ваших мітингів, боїмося розумного голосування». А матеріали, пов’язані з позовом до ФБК і штабам Навального, влада оголосила державною таємницею. Прокуратура вимагає визнати всі пов’язані з Олексієм Навальним організації екстремістськими, оскільки нібито «під прикриттям ліберальних гасел ці організації займаються формуванням умов для дестабілізації соціальної та суспільно-політичної ситуації. Фактичними цілями їхньої діяльності є створення умов для зміни основ конституційного ладу, зокрема з використанням сценарію «кольорової революції»».

Очевидно, привид «кольорових революцій» у Грузії й Україні все ще тяжіє над путінською адміністрацією. Одночасно до списку іноагентів внесли інтернет-видання «Медуза». Це видання опозиційним ніяк не назвеш. Навпаки, у нього є певні зв’язки у владних колах, які, зокрема, допомогли «Медузі» свого часу не лише витягнути із в’язниці свого кореспондента Івана Голунова, а й добитися порушення кримінальної справи проти його кривдників з-поміж співробітників правоохоронних органів. Більше того, ці ж владні кола, нехай досить опосередковано, іноді робили вкидання певної потрібної для себе інформації через «Медузу». Але, очевидно, в кінцевому рахунку, переважило те міркування, що «Медуза» публікує незалежну й часто неугодну Кремлю інформацію, зокрема про протести опозиції та розслідуваннях ФБК. Саме по собі рішення вважати «Медузу» іноагентом не приведе до припинення діяльності видання. Редакція вже пообіцяла оскаржити його в суді, але навряд чи досягне успіху в цьому. Вона сидить у Ризі, зареєстрована «Медуза» в Латвії, тож безпосередньо на її редакцію й видавців рішення про визнання ЗМІ у Росії іноземним агентом вплине не більше, ніж аналогічне рішення щодо фінансованого Конгресом США Радіо «Свобода».

Так, керівництво відповідних видань начебто ніяк не має постраждати. Однак для журналістів і «Медузи», і Радіо «Свобода» в Росії визнання їхніх роботодавців іноагентами загрожує катастрофічними наслідками. Не лише жоден російський чиновник тепер не захоче з ними спілкуватися, а й самі вони стають абсолютно беззахисними перед свавіллям влади. Закрити журналістів Радіо «Свобода» і «Медузи» в СІЗО за адміністративною або кримінальною справою відтепер — справа нехитра. Можна не сумніватися, що обидва видання позбудуться основної частини своєї кореспондентської мережі. Радіо «Свобода» вже займається евакуацією більшої частини свого персоналу з Росії. А без мережі кореспондентів на місцях, здатних у режимі онлайн висвітлювати виступи опозиції, Радіо «Свобода» і «Медуза» вже не являтимуть колишньої загрози для російської влади. Не можна виключити, що «Медузі» все-таки вдасться домовитися з кремлівською адміністрацією, і зі списку іноземних агентів її виключать. Але платою буде відмова від висвітлення певних тем або, навпаки, висвітлення їх у бажаному Кремлю ключі. І перш за все це стосуватиметься висвітлення протестного руху й підсумків виборів у Росії.

Але, швидше за все, ніякої угоди не буде, і влада продовжить пресувати всі незалежні російськомовні ЗМІ. Переслідування студентського видання DOXA, редактора якого помістили під домашній арешт, або затримання кореспондента «Дождя» Олексія Коростельова, який висвітлював протестну акцію 21 квітня абсолютно офіційно, з редакційним завданням і бейджиком «Преса», виглядають уже цілковитою рутиною. І немає ніяких сумнівів у тому, що подібні переслідування незалежних ЗМІ та журналістів і жорстке придушення протестних акцій триватиме аж до вересневих виборів, і навряд чи припиняться після їх проведення. За рівнем свободи слова і жорстокості придушення мирних демонстрацій путінська Росія стрімко наближається до лукашенківської Білорусі. Можна сказати, що в цих сферах інтеграція в рамках Союзної держави йде повним ходом, тоді як в інших сферах вона застопорилася, про що свідчить безрезультатний візит Лукашенка до Москви.

Думаю, що влада боїться в першу чергу не пропонованого Навальним «розумного голосування» як такого, а масових протестних виступів після сфальсифікованих виборів, як федеральних, так і місцевих. «Розумне голосування» здатне неприємним для влади чином вплинути на склад деяких регіональних парламентів, куди у результаті можуть потрапити ті люди, нехай навіть не опозиціонери, які за планами влади не повинні були б туди потрапити, і, навпаки, не потраплять деякі представники чинної влади. На рівні губернаторських виборів і, тим більше, на рівні виборів до Державної Думи, ступінь фальсифікацій буде настільки «тотальним», що ніяке «розумне голосування» на результат виборів вплинути не зможе. А ось масові протестні виступи, особливо якщо вони будуть скоординовані з єдиного центру і охоплять не лише Москву й Петербург, а й регіони, що не дозволить перекидати до столиці карателів з периферії, можуть створити для влади реальні проблеми. Тому зараз усі зусилля путінської адміністрації спрямовані на те, щоб ще до виборів розгромити всі опозиційні структури, які потенційно можуть координувати протести, і всі незалежні ЗМІ, здатні висвітлювати протести в прямому ефірі.

В умовах триваючої пандемії й відчутного падіння рівня життя росіян у Кремля вже немає ресурсів для того, щоб купити лояльність хоча б частини електорату подачками. Тому акцент зроблено на залякування й фальсифікації. Можна не сумніватися, що підсумки виборів до Держдуми, так само як і підсумки переважної більшості регіональних виборів, будуть тотально сфальсифіковані, що неминуче викличе протести. І влада заздалегідь готуються до їх придушення. А єдиною пропагандистською кампанією в період підготовки до виборів буде кампанія про необхідність протистояти зовнішнім ворогам, головні з яких — Америка й Україна. Нещодавня «військова тривога» навколо України мала не лише геополітичний, а й пропагандистський аспект. Тепер, коли завдяки попередженню США Путіну, загроза російського нападу на Україну на час минула, військові приготування на західних рубежах збережуть тільки пропагандистську складову. У цьому контексті треба розглядати й указ Путіна щодо скликання резервістів на військові збори. Думаю, що заразом на ці збори можуть закликати й низку активістів опозиції, а самі збори триватимуть аж до дня голосування.

Повна зачистка передвиборного поля

Повна зачистка передвиборного поля

Зараз зусилля путінської адміністрації спрямовані на те, щоб розгромити всі опозиційні структури й усі незалежні ЗМІ

Прокуратура Москви припинила діяльність штабів Навального до рішення суду за позовом про визнання цих організацій екстремістськими. Прокуратура також клопотала про припинення діяльності Фонду боротьби з корупцією та Фонду захисту прав громадян у зв’язку з аналогічними позовами. Однак щодо фондів рішення поки не прийняте. Попереднє засідання суду призначене на 29 квітня. Копію рішення прокуратури виклав у твітері один з керівників ФБК Іван Жданов, який прокоментував його так: «Діяльність штабів Навального і ФБК одразу негайно припинили. Вони просто тут кричать: ми боїмося вашої діяльності, ми боїмося ваших мітингів, боїмося розумного голосування». А матеріали, пов’язані з позовом до ФБК і штабам Навального, влада оголосила державною таємницею. Прокуратура вимагає визнати всі пов’язані з Олексієм Навальним організації екстремістськими, оскільки нібито «під прикриттям ліберальних гасел ці організації займаються формуванням умов для дестабілізації соціальної та суспільно-політичної ситуації. Фактичними цілями їхньої діяльності є створення умов для зміни основ конституційного ладу, зокрема з використанням сценарію «кольорової революції»».

Очевидно, привид «кольорових революцій» у Грузії й Україні все ще тяжіє над путінською адміністрацією. Одночасно до списку іноагентів внесли інтернет-видання «Медуза». Це видання опозиційним ніяк не назвеш. Навпаки, у нього є певні зв’язки у владних колах, які, зокрема, допомогли «Медузі» свого часу не лише витягнути із в’язниці свого кореспондента Івана Голунова, а й добитися порушення кримінальної справи проти його кривдників з-поміж співробітників правоохоронних органів. Більше того, ці ж владні кола, нехай досить опосередковано, іноді робили вкидання певної потрібної для себе інформації через «Медузу». Але, очевидно, в кінцевому рахунку, переважило те міркування, що «Медуза» публікує незалежну й часто неугодну Кремлю інформацію, зокрема про протести опозиції та розслідуваннях ФБК. Саме по собі рішення вважати «Медузу» іноагентом не приведе до припинення діяльності видання. Редакція вже пообіцяла оскаржити його в суді, але навряд чи досягне успіху в цьому. Вона сидить у Ризі, зареєстрована «Медуза» в Латвії, тож безпосередньо на її редакцію й видавців рішення про визнання ЗМІ у Росії іноземним агентом вплине не більше, ніж аналогічне рішення щодо фінансованого Конгресом США Радіо «Свобода».

Так, керівництво відповідних видань начебто ніяк не має постраждати. Однак для журналістів і «Медузи», і Радіо «Свобода» в Росії визнання їхніх роботодавців іноагентами загрожує катастрофічними наслідками. Не лише жоден російський чиновник тепер не захоче з ними спілкуватися, а й самі вони стають абсолютно беззахисними перед свавіллям влади. Закрити журналістів Радіо «Свобода» і «Медузи» в СІЗО за адміністративною або кримінальною справою відтепер — справа нехитра. Можна не сумніватися, що обидва видання позбудуться основної частини своєї кореспондентської мережі. Радіо «Свобода» вже займається евакуацією більшої частини свого персоналу з Росії. А без мережі кореспондентів на місцях, здатних у режимі онлайн висвітлювати виступи опозиції, Радіо «Свобода» і «Медуза» вже не являтимуть колишньої загрози для російської влади. Не можна виключити, що «Медузі» все-таки вдасться домовитися з кремлівською адміністрацією, і зі списку іноземних агентів її виключать. Але платою буде відмова від висвітлення певних тем або, навпаки, висвітлення їх у бажаному Кремлю ключі. І перш за все це стосуватиметься висвітлення протестного руху й підсумків виборів у Росії.

Але, швидше за все, ніякої угоди не буде, і влада продовжить пресувати всі незалежні російськомовні ЗМІ. Переслідування студентського видання DOXA, редактора якого помістили під домашній арешт, або затримання кореспондента «Дождя» Олексія Коростельова, який висвітлював протестну акцію 21 квітня абсолютно офіційно, з редакційним завданням і бейджиком «Преса», виглядають уже цілковитою рутиною. І немає ніяких сумнівів у тому, що подібні переслідування незалежних ЗМІ та журналістів і жорстке придушення протестних акцій триватиме аж до вересневих виборів, і навряд чи припиняться після їх проведення. За рівнем свободи слова і жорстокості придушення мирних демонстрацій путінська Росія стрімко наближається до лукашенківської Білорусі. Можна сказати, що в цих сферах інтеграція в рамках Союзної держави йде повним ходом, тоді як в інших сферах вона застопорилася, про що свідчить безрезультатний візит Лукашенка до Москви.

Думаю, що влада боїться в першу чергу не пропонованого Навальним «розумного голосування» як такого, а масових протестних виступів після сфальсифікованих виборів, як федеральних, так і місцевих. «Розумне голосування» здатне неприємним для влади чином вплинути на склад деяких регіональних парламентів, куди у результаті можуть потрапити ті люди, нехай навіть не опозиціонери, які за планами влади не повинні були б туди потрапити, і, навпаки, не потраплять деякі представники чинної влади. На рівні губернаторських виборів і, тим більше, на рівні виборів до Державної Думи, ступінь фальсифікацій буде настільки «тотальним», що ніяке «розумне голосування» на результат виборів вплинути не зможе. А ось масові протестні виступи, особливо якщо вони будуть скоординовані з єдиного центру і охоплять не лише Москву й Петербург, а й регіони, що не дозволить перекидати до столиці карателів з периферії, можуть створити для влади реальні проблеми. Тому зараз усі зусилля путінської адміністрації спрямовані на те, щоб ще до виборів розгромити всі опозиційні структури, які потенційно можуть координувати протести, і всі незалежні ЗМІ, здатні висвітлювати протести в прямому ефірі.

В умовах триваючої пандемії й відчутного падіння рівня життя росіян у Кремля вже немає ресурсів для того, щоб купити лояльність хоча б частини електорату подачками. Тому акцент зроблено на залякування й фальсифікації. Можна не сумніватися, що підсумки виборів до Держдуми, так само як і підсумки переважної більшості регіональних виборів, будуть тотально сфальсифіковані, що неминуче викличе протести. І влада заздалегідь готуються до їх придушення. А єдиною пропагандистською кампанією в період підготовки до виборів буде кампанія про необхідність протистояти зовнішнім ворогам, головні з яких — Америка й Україна. Нещодавня «військова тривога» навколо України мала не лише геополітичний, а й пропагандистський аспект. Тепер, коли завдяки попередженню США Путіну, загроза російського нападу на Україну на час минула, військові приготування на західних рубежах збережуть тільки пропагандистську складову. У цьому контексті треба розглядати й указ Путіна щодо скликання резервістів на військові збори. Думаю, що заразом на ці збори можуть закликати й низку активістів опозиції, а самі збори триватимуть аж до дня голосування.