Наслідки ультиматуму Нуланд

Справа Дерипаски — Ротенбергам, Тимченкам, Ковальчукам, Сєчіну приготуватися

Схоже, що в Москві не зрозуміли або неправильно інтерпретували бажання Вікторії Нуланд приїхати для переговорів. У властивому стилі там взялися рахувати і зважувати, на які поступки піде адміністрація Байдена заради відходу Росії від Китаю, за згоду на розміщення американських баз у державах Центральної Азії і чи не збирається Вашингтон, нарешті, відмовитися від підтримки України.

Насправді третя людина в державному департаменті приїжджала, щоб підбити підсумок періоду, який Байден дав Путіну у Женеві для приведення російської політики у більш-менш нормальний і передбачуваний стан. Тоді американський президент дав російському шість місяців, щоб скласти уявлення про нього. Іншими словами, було визначено термін виправлення і відмови від агресивної політики.

При цьому російське керівництво було недвозначно попереджене, що в разі невиконання обіцянок буде вжито досить жорстких заходів. Вашингтон не схильний жартувати і прощати. У нього досить багато чого є в запасі, щоб добиватися своїх цілей і примушувати у разі необхідності до відповіді за свої слова.

У Москві вирішили зіграти у неприступність і відкрили стрілянину з усіх гармат. Хамство на федеральних каналах і в коментарях чиновників нагадувало дев’ятий вал, так звані експерти пророкували і лише не билися в падучій. У Москві вдали, що можуть таким чином відповісти найбільшій країні світу у політичній й економічній вазі й показати urbi et orbi, що їм ніхто не указ.

Після такого прийому Нуланд і продовження у вигляді розриву Росії з НАТО відповідь не забарилася. І вона стосується олігарха Олега Дерипаски.

ФБР провело обшуки в будинках родичів олігарха в Нью-Йорку і Вашингтоні. Шукали і дивилися грунтовно. У столиці обшук тривав понад 10 годин, а коли закінчився, звідти винесли кілька десятків коробок з документами і предметами.

Судячи з коментаря Дерипаски, приправленого великою кількістю ненормативних висловів, дії ФБР і наявність двох судових ордерів виявилися для нього вкрай неприємною несподіванкою. Дуже нагадує ситуацію we’re toast — все пропало, пахне смаженим

Справді, не слід сприймати серйозно його слова, що будинки були, покинутими, тобто в них ніхто не жив. І це при тому, що будинок у Вашингтоні вартістю $ 16 млн стоїть у престижному районі і належить до найдорожчих. Таку власність без догляду не залишають і гроші на вітер не кидають.

Не треба вважати американських слідчих і оперативників дурниками, які не знають стан відповідних будинків і хто в них мешкає. Усе знали і йшли не навмання, а за ретельно розробленим планом. Інакше б суддя не видав ордер. Адже його треба було переконати в наявності достатніх підстав для обшуків.

І ще важливий факт. Якщо справою займається ФБР, то йдеться про загрозу національній безпеці США. У іншому випадку це прерогатива місцевих правоохоронців. Уже з цього випливає, що все стосується не лише фінансових порушень. Ситуація набагато серйозніша.

Зробимо одне важливе зауваження. У США чітко дотримуються принципу поділу влади. Слідство щодо Дерипаски тривало давно і вийшло на фінішну пряму лише зараз. У цьому сенсі немає прямого зв’язку між візитом Нуланд і обшуками. Інше питання, що адміністрація Байдена скористалася можливістю, щоб показати Москві, які неприємності чекають дуже серйозних людей і їхню власність. Не лише в США, а й у Європі та всьому світі.

У сенаті обговорюють бюджет, зокрема й оборонний, на наступний рік. У ньому прописані у варіанті палати представників дуже серйозні санкції проти 35 російських найвищих чиновників і олігархів. Передбачені такі заходи, що аж подих перехоплює. Тож проблеми Дерипаски дуже добре лягають у попередження, якщо хочете, ультиматум Нуланд.

Разом із тим те, що відбувається, має кілька кейсів.

По-перше, для демократів дуже важливо знайти докази того, що Трамп отримував допомогу від Росії під час виборчих кампаній 2016 і 2020 рр. Сюди ж відноситься розслідування можливого підкупу американських законодавців, коли голосами республіканців компанії Дерипаски були виведені з-під санкцій.

По-друге, Міністерство фінансів США має докази того, що Дерипаска відмивав гроші Путіна. Про це йдеться у листі міністерства адвокатам Дерипаски. Копія листа була опублікована газетою The Financial Times. Дуже схоже, що цьому розслідуванню, що затихло за часів попередньої адміністрації, надано нового потужного імпульсу. Знайти й підвісити гроші Путіна — це дуже сильний козир у рукаві адміністрації Байдена.

Про особливі стосунки Путіна і Дерипаски свідчить те, що, як писала газета «Комерсант», буквально напередодні обшуків за рішенням уряду Росії його компанії були звільнені від сплати експортного мита, тоді як з інших металургійних компаній буквально вичавлюють усі соки і змушують сплачувати податків набагато більше. Експортні мита для них теж збільшуються.

По-третє, Дерипаска порушив режим санкцій. Його компанії вивели з-під санкцій за умови, що він не керуватиме ними. Однак з Європи надійшли відомості, що формально він свої пости залишив, а реально продовжував керувати своєю алюмінієвою імперією. У Америці таке не прощають, та й іншим буде наука.

По-четверте, кожний контакт і переговори Путіна й Байдена супроводжуються посиленням санкцій. Так було у червні під час і після їхньої зустрічі в Женеві, російські хакери припинили свою деструктивну діяльність після телефонного ультиматуму Байдена, і ось тепер слідом за візитом Нуланд новий удар.

По-п’яте, на зустрічі начальника Генерального штабу Росії Валерія Герасимова і голови Об’єднаного комітету начальників штабів Марка Міллі була досягнута домовленість про розміщення американських баз у державах Центральної Азії. Формально проти режиму талібів, а насправді проти Китаю. Під час візиту Нуланд Росія відмовилася від домовленості і винесла свою відмову в публічний простір. Це як мінімум порушення конфіденційності переговорів. Такі дії, що межують з образами, не прощають.

По-шосте, справа Дерипаски — чіткий і недвозначний сигнал найближчому оточенню Путіна. Усім цим Ковальчукам, братам Тимченкам, Ротенбергам, Сєчіну як мінімум, а насправді цей список набагато довший. Порушується домовленість, що російський режим забезпечує їм безпеку, їхнім капіталам і власності за кордоном. Зі свого боку олігархи фінансово підтримують зовнішньополітичні авантюри і внутрішні витрати Путіна для боротьби з опозицією через позабюджетні фонди. Саме через них фінансуються найманці у Сирії та Лівії, Центральноафриканській республіці, Малі, а також на Донбасі. Вашингтон явно показав порушення такого балансу без можливості його відновлення.

По-сьоме, як продовження попереднього. Можна не сумніватися, що в Європі буде продовження. У першу чергу у Великій Британії, де у російських олігархів величезна власність і депоновані великі кошти. Найжахливіше, що нікуди гроші і капітали евакуювати. Не до Китаю ж або Північної Кореї.

І останній кейс. Від того, що відбувається з Дерипаскою, повинні здригнутися й українські олігархи, особливо пов’язані з Росією. Їм набагато гірше, ніж російським. За них точно ніхто не заступиться і втрат не компенсує. Тож їм краще не взаємодіяти з агресором, не заважати реформам, а навпаки, допомагати. Тоді зарахується.