Далеко на Сході

У День космонавтики Володимир Путін разом зі своїм єдиним союзником Олександром Лукашенком вирушив далеко на схід і відвідав в Амурській області космодром «Східний», який будується вже котрий рік і який ніяк не можуть добудувати через масштабну корупцію і крадіжки. Тут Путін озвучив цілу низку програмних положень, що стосуються нинішньої війни Росії проти України та пов'язаних із нею антиросійських санкцій. На самому початку бесіди з працівниками космодрому президент Росії милувався сам собі, як 12 квітня 1961 року дев'ятирічною дитиною спостерігав, як «країна тріумфувала, так, можна сказати, і весь світ тріумфував». І тут же додав: «Упевнений, що ми матимемо події подібного роду в майбутньому». Під «подібною подією» Путін явно розуміє перемогу у війні з Україною, яку він вважає приводом для тріумфування всього російського народу, але якої, я впевнений, він не дочекається. Уся війна з Україною, як тепер зрозуміло, народилася з путінської ностальгії за СРСР, з його прагнення неодмінно відновити Радянський Союз, нехай в усіченому варіанті, з Росії, України та Білорусі (а, можливо, ще й з Казахстану), і неодмінно 2022 року, коли виповнюється сто років з дня утворення СРСР. А скільки крові це коштуватиме народам Росії та України та й іншим народам, російського диктатора абсолютно не хвилює.

На заздалегідь заготовлене побажання одного зі статистів про те, що «що ми всі повністю підтримуємо дії нашої армії і все-таки хочемо, щоб цілі та завдання, які були поставлені перед спеціальною військовою операцією, були виконані», Путін виголосив душе рятувальну тираду: «Так і буде. Немає жодних сумнівів. Цілі абсолютно зрозумілі, вони благородні. Адже я з самого початку сказав, звертаю вашу увагу, у першій моїй, першій публічній заяві, зверненні до країни, до Збройних Сил, я прямо назвав цілі: головна мета – допомога людям на Донбасі, у народних республіках Донбасу, які ми визнали. Вимушені були це зробити просто тому, що, на жаль, київська влада, яку підштовхували із Заходу, відмовилася виконувати Мінські угоди, націлені на мирне розв’язання проблеми Донбасу та двох народних республік. Відмовилися, прямо публічно вони заявили, Президент сказав, що жоден пункт цієї угоди йому не подобається, інші офіційні особи заявили, що імплементація цих домовленостей неможлива, це розвалить країну. Вони публічно відмовилися від цього. Але далі терпіти цей геноцид, який тривав протягом восьми років, просто неможливо. Це перше. Друге. Україну почали перетворювати на плацдарм – на жаль для нас, на антиросійський плацдарм. Почали вирощувати там паростки націоналізму і неонацизму, що вже були давно. Ви знаєте, якщо ви звернули увагу, я сказав про це в одному зі своїх публічних звернень: спеціально вирощували там цю поросль неонацистську, і зіткнення з цими силами для Росії було неминучим. Вони лише вибирали час для атаки. А наступні події показали, як глибоко це все там проросло. Це очевидний факт. Цей неонацизм, на жаль, став фактом життя досить великої та близької нам країни. Це очевидна річ. Це було неминуче, питання було лише в часі. Те, що ми робимо, допомагаючи людям, рятуючи їх від геноциду, з одного боку, а з іншого боку, вживаючи заходів забезпечення безпеки самої Росії – очевидно, що іншого вибору ми не мали, це правильний крок. І те, що мети буде досягнуто, немає жодних сумнівів».

У цій тираді абсолютно все – брехня. Брехня те, що українська влада повністю заперечувала Мінські угоди. Брехня те, що Росія воює за інтереси жителів сепаратистських республік Донбасу. Адже сама Москва штучно перетворила сотні тисяч мешканців «ДНР» та «ЛНР» на біженців і, розпочавши війну, викликала серед них нові жертви. Брехня те, що Україна хоч якось загрожувала безпеці другої у світі ядерної держави, яка має військовий потенціал, що багаторазово перевершує український. Брехня те, що в Україні визріли паростки неонацизму. Якщо розуміти під неонацизмом ті чи інші прояви з боку послідовників Адольфа Гітлера та його націонал-соціалістичної партії, то в Росії таких проявів завжди було більше, ніж в Україні. І те, що зараз творить Путін у зовнішній та внутрішній політиці, у вільному світі лише лінивий не порівняв з тим, що свого часу творив Гітлер. А щодо «паростків націоналізму», то зі своїм розумінням націоналізму як одного з різновидів нацизму Путін виявляється ворогом не лише України, а й усіх національних держав, яких у світі більшість. Брехня те, що українська влада проводить геноцид по відношенню до російськомовного населення. Навпаки, Путін, Медведєв та інші російські керівники фактично закликають до ліквідації українців як нації, до позбавлення їхньої української ідентичності, до знищення у їхній свідомості «українства», до створення на території України нового покоління манкуртів, позбавленого історичної пам'яті. Саме тому сотні тисяч жителів окупованих територій примусово вивозяться в глиб Росії в розрахунку на те, що вони там залишаться і росієфікуються. Це – окрім тих військових злочинів російської армії в Україні, про які тепер знає весь світ, про послідовні спроби знищити всіх на окупованих територіях, кого підозрюють в «українстві». І якщо таких цілей буде Путіним досягнуто, то цивілізований світ загине, порине в хаос. Тому цей світ зараз намагається всіляко підтримати Україну у протистоянні агресії. І президент США Джо Байден уже назвав те, що робить російська армія в Україні, геноцидом.

А коли Путін патетично вигукує: «Невже сьогоднішня Росія з сучасними технологіями не зможе далі розвивати нашу космічну програму, яку ми з вами позначили як етап до 2030 року? Звичайно, це робитимемо», він знову говорить неправду. Радянський Союз ніколи не був лідером у сфері високих технологій, і ще меншою мірою може претендувати на таке лідерство сьогоднішня Росія. А нинішня російська космічна програма не може реалізовуватися без низки імпортних компонентів, які в умовах санкцій навряд чи можна буде отримати в повному обсязі. Невипадково вже санкції 2014 року дуже негативно вплинули на російське супутникове орбітальне розвідувальне угруповання, що зараз найнегативнішим для російської армії чином позначається на ході війни.

А на спільній прес-конференції з Лукашенком після відвідин космодрому «Східний» Путін надав білоруському диктатору сумнівну честь озвучити безумну версію російських пропагандистів про те, що масові вбивства в Бучі – це спецоперація західних та українських спецслужб з метою обґрунтувати прийняття чергового пакету антиросійських санкцій. Путін же лише підтакнув: «Те, що відбувається в Україні, – це трагедія, без жодного сумніву. Але Олександр Григорович правильно сказав: вибору не лишили, просто не було вибору. Питання тільки було в часі, коли розпочнеться. От і все". А заразом вкотре назвав убивства мирних жителів у Бучі «фейком».

Сам же Путін на прес-конференції представив своє бачення того, що він називає «спецоперацією»: «Щодо самого ходу операції, і я часто чую запитання, чи можна швидше. Можна, це залежить від інтенсивності бойових дій, а інтенсивність бойових дій, на жаль, так чи інакше пов'язана з втратами. Наше завдання – досягти всіх намічених цілей, мінімізуючи ці втрати. І ми діятимемо ритмічно, спокійно, за планом, який спочатку було запропоновано Генеральним штабом. Я вже про це багато разів говорив. Наразі немає необхідності під час прес-конференції все це повторювати. Дії в певних регіонах України були пов'язані лише з тим, щоб скувати сили, завдати удару і зруйнувати військову інфраструктуру, створити умови для проведення активніших дій на території Донбасу. А метою всієї нашої операції, хочу нагадати те, що сказав рано-вранці 24 лютого, нашою метою є надання допомоги людям, які проживають на Донбасі, які відчувають свій нерозривний зв'язок з Росією і які протягом восьми років піддавалися геноциду. Питання лише, як…»

Знову тут все брехня – і про мінімізацію втрат, і що все йде за первісним планом, і що наступ на Київ був лише для того, щоб відволікти українські сили від Донбасу (виходить, російський Генштаб заздалегідь спланував, що київське угруповання російських військ розіб'ють і змусять відступити і що російські солдати займатимуться мародерством та вбивствами мирних жителів). І не варто вірити, що ціль Путіна обмежується Донбасом. Його мета – зміна влади в Києві. Путін також звинуватив українську дипломатію в тому, що нібито «українська сторона відійшла від своїх домовленостей у Стамбулі». Але насправді ніяких домовленостей у Стамбулі досягнуто не було. А після розкриття правди про російські військові злочини в Україні позиція української сторони, звісно, не могла не посилитися.

Усе, що сказав Путін в Амурській області, як і все те, що він говорив раніше, однозначно свідчить про те, що він вестиме війну в Україні до переможного кінця, і зупинити його може лише військова поразка. У суто військовому плані добрі новини для України полягають у тому, що США та інші західні країни, як виглядає, дозріли до постачання Україні важких озброєнь – танків і ракетних та артилерійських систем середньої та великої дальності, зокрема систем ППО. Головне, щоб ці озброєння встигли надійти до України до початку очікуваного генерального наступу Росії на Донбасі та всій Східній Україні. Він напевно відбудеться найближчим часом. І під час цього наступу слід очікувати поновлення ракетно-бомбових ударів по Києву, про що вже попередили російські представники. Думаю, що перерва в обстрілах столиці України була зовсім не мирним жестом Путіна, а лише зумовлювалася необхідністю накопичити відповідні боєприпаси.