COVID-19: як світ прожив 2020-й?

Зараз, коли низка країн стоїть на самому початку кампанії масової вакцинації, варто згадати, коли з’явився коронавірус. Знімки з паркувальних майданчиків біля лікарень, а також запити в китайських пошукових системах побічно свідчать про те, що вже в серпні 2019 року в Ухані лікарні були переповнені. Такого висновку дійшла група дослідників з медичної школи Гарвардського університету на чолі з Джоном Браунстейном, які проаналізували супутникові знімки за останні два роки. У жовтні завантаженість під’їздів до лікарень зросла на 90%. Якщо в жовтні 2018 року поблизу найбільшого в місті шпиталю Тянь Ю була 171 машина, то рівно через рік їх було 286. Уже на початку осені в китайській пошуковій системі Baidu збільшилася кількість запитів з приводу кашлю і діареї — симптомів COVID-19. Щоправда, деякі вчені назвали метод Браунстейна спірним, а висновки суб’єктивними.

Зауважимо, що якщо кількість госпіталізацій, імовірно пов’язаних з COVID-19, різко зросла в Ухані в серпні 2019 року, сам коронавірус повинен був з’явитися там не пізніше липня 2019 року. І цьому знаходиться підтвердження в російській статистиці смертності. З березня і аж до серпня 2019 року включно смертність у Росії була істотно нижчою, ніж 2018 року, на 45 967 осіб. А от у вересні 2019 року в Росії спостерігалася надлишкова смертність порівняно з тим же місяцем 2018 року в 2911 осіб (дані РАГСів узяті з сайту Росстату) При цьому в п’яти далекосхідних регіонах, що межують з Китаєм, надлишкова смертність становила 274 особи (Забайкальський край — 28 осіб, Приморський край — 36, Хабаровський край — 109, Амурська область — 93, Єврейська автономна область — 2 особи), тобто 9,4% усього приросту смертності у Росії. Суворо кажучи, невелику ділянку кордону з Китаєм має також Республіка Алтай, але на цій ділянці немає доріг, тому китайці туди не їздять. Тим часом, населення п’яти зазначених регіонів 2019 року становило лише 3,6% населення Росії, тобто в 2,6 разу менше.

Порівняємо надлишкову смертність у п’яти прикордонних з Китаєм регіонах зі смертністю у чотирьох інших регіонах, що межують зі згаданими, але не мають кордону з Китаєм. Це — Магаданська область, Республіка Саха (Якутія), Республіка Бурятія і Іркутська область. У вересні 2019 року в Іркутській області смертність зросла на 80 осіб, в Бурятії зменшилася на 48 осіб, у Якутії зменшилася на 36 осіб, у Магаданській області — зросла на 17 осіб. Загалом, надлишкова смертність у сумі в зазначених регіонах становила 13 осіб, або 0,45% від усієї надлишкової смертності в Росії, при тому, що населення зазначених чотирьох регіонів становить 3,06% населення Росії. Якщо ж ми виключимо з чотирьох регіонів Іркутську область, то в решті регіонах у сумі ми взагалі матимемо зменшення смертності, причому істотне. А Іркутська область, через природу Байкалу і з якихось інших причин, є одним з найпопулярніших регіонів у китайських туристів, що навіть викликає панічні заголовки в деяких виданнях (Байкал має бути нашим. Як китайські туристи захоплюють Іркутську область. Репортаж «медузи») Тому з точки зору контактів з китайцями Іркутська область стоїть набагато ближче до прикордонних з Китаєм регіонів, ніж до внутрішніх регіонів Далекого Сходу і Сибіру. Населення Іркутської області становить 1,6% населення Росії, а її частка в надлишковій смертності за вересень 2019 року становила 2,75%, тобто в 1,7 разу більше. Стосовно частки в надлишковій смертності до частки в населенні Росії Іркутська область близька до п’яти прикордонних з Китаєм регіонів.

Якщо коронавірус у Росії дав значимий для статистики надлишкової смертності результат у вересні 2019 року, отже, він мав з’явитися в Росії не пізніше серпня. У жовтні 2019 року в країні також спостерігалася надлишкова смертність в 3974 людини. Порівняно з попереднім місяцем вона збільшилася в 1,4 разу, що цілком відповідає закономірностям поширення епідемії. І для прикордонних з Китаєм регіонів надлишкова смертність зросла в сумі більше, ніж у середньому по Росії — на 273 особи, практично не змінившись за абсолютною величиною (Забайкальський край — мінус 44 людини, Приморський край — 54, Хабаровський край — 171, Амурська область — 72, Єврейська автономна область — 20 осіб). Це дає 6,9% від усієї надлишкової смертності, що в 1,9 разу більше, ніж частка цих регіонів у населенні Росії. У чотирьох регіонах, що межують з регіонами, прикордонними з Китаєм, надлишкова смертність цього разу становила 594 особи (Іркутська область — 468 осіб, Бурятія — 9, Якутія — 117, Магаданська область — 0). Це дає 14,9% від загального приросту надлишкової смертності у Росії, що в 4,9 разу більше, ніж частка цих регіонів у населенні Росії.

Але такий високий показник виходить виключно за рахунок Іркутської області, а там це — наслідок припливу все більшої кількості туристів з Китаю. Якщо не враховувати Іркутську область, то в останніх трьох регіонах надлишкова смертність становитиме 126 осіб, тобто всього лише 3,2% від усієї надлишкової смертності. Це лише в 2,2 разу більше даних регіонів у населенні. Якщо ж показники Іркутської області підсумувати з п’ятьма прикордонними з Китаєм регіонами, то надлишкова смертність для шести регіонів становитиме 741 особу, або 18,6%, що в 3,6 разу більше частки цих регіонів у населенні. Виходить, що безпосередньо пов’язаний з Китаєм фактор у жовтні 2019 року дав майже п’яту частину всієї надлишкової смертності, тоді як близько 80% припало на можливе поширення епідемії самими росіянами. Оскільки під час відсутності карантинних заходів зростання кількості інфікованих і, відповідно, зростання кількості померлих відбуватиметься ближче до геометричної прогресії, можна було б очікувати, що в листопаді надлишкова смертність зросте не менш як у 1,4 разу. Але тут починаються статистичні дива.

У листопаді 2019 року смертність у Росії в порівнянні з листопадом 2018 року скоротилася на 2188 осіб. Але в грудні вона знову виросла — на 1946 осіб. Зате в січні та лютому 2020 року смертність раптом різко впала — відповідно на 8376 і 5317 осіб. А в січні 2019 року смертність, навпаки, виросла в порівнянні з січнем 2018 року на 6615 осіб, а в лютому — на 5565. При цьому жодних помітних епідемій у Росії на початку 2019 року не було, і тодішнє зростання смертності можна було пов’язати лише зі старінням населення. Єдине пояснення цим чудесам полягає в тому, що вже в листопаді влада відзначила зростання надлишкової смертності, пов’язала його з епідемією ще невідомого збудника та зобов’язала Росстат, починаючи з листопада, публікувати статистику смертності з певним зниженим коефіцієнтом. Справжня ж інформація, вочевидь, збиралася лише в адміністрації президента Росії. З урахуванням цієї інформації вже в кінці грудня було ухвалено рішення ініціювати голосування щодо поправок до конституції Росії. Умови епідемії та неминучого незабаром карантину, вочевидь, вважалися ідеальними для ухвалення поправок, оскільки мінімізували акції протесту. При цьому головна поправка, про обнулення президентських термінів, була внесена Валентиною Терешковою лише 10 березня, коли карантинні заходи ще не були оголошені, але московські ресторани значною мірою вже спорожніли, оскільки москвичі побоювалися схопити там ковід.

Але первинний коефіцієнт заниження виявився дуже малий, і вже у грудні знову виникла надлишкова смертність. Тоді коефіцієнт заниження різко збільшили, що призвело до значного падіння смертності в січні та лютому 2020 року. Потім у березні поновилася надлишкова смертність, хоча і на дуже незначну кількість — 827 осіб. У квітні 2020 року смертність у Росії впала на 2994 людини (можливо, знову збільшили коефіцієнт заниження), і лише в травні з’явилася значна надлишкова смертність — 18 375 осіб. Чи то коефіцієнт заниження смертності зовсім усунули, чи то надто вже знизили. У червні надлишкова смертність склала 25 521, у липні — 29 925, в серпні — 13 787, у вересні — 31 666, в жовтні — 47 777 і в листопаді — 78 541 людина. Не виключено, що дані за листопад занижені, оскільки приріст смертності в листопаді 2020 року, за опублікованими даними, склав 55,6%, тоді як за попередніми даними це зростання складало 66%.

Усього з травня по листопад надлишкова смертність у Росії склала 245 592 людини. Проте ця цифра не включає надлишкову смертність за вересень, жовтень і грудень 2019 року, хоча надлишкова смертність листопада 2019 року до неї увійшла у складі надлишкової смертності 2020 року. Також до 245 492 надлишкових смертей не ввійшла надлишкова смертність за січень — квітень 2020 року. Завбачимо, що в умовах відсутності карантинних заходів у кожному наступному місяці в Росії надлишкова смертність збільшувалася в середньому в 1,4 разу в порівнянні з попереднім місяцем, як вона збільшилася в жовтні в порівнянні з вереснем 2019 року. Тоді в листопаді 2019 року надлишкову смертність можна оцінити в 5564 людини, в грудні — в 7790, в січні 2020 року — в 10 906, у лютому — в 15 268 осіб, в березні — в 21 375 осіб і в квітні — 29 925. Далі, якщо вірити офіційній статистиці, жорсткі карантинні заходи кінця березня та квітня дали ефект, і в травні надлишкова смертність знизилася, в порівнянні з квітнем в 1,6 разу.

Потім надлишкова смертність відновила зростання, досягнувши в липні рівня квітня. Але в серпні відбувається незрозуміле падіння надлишкової смертності в 2,2 разу, а у вересні — настільки ж незрозуміле її зростання в 2,3 разу. На мою думку, в серпні знову ввели коефіцієнт заниження надлишкової смертності, але вже  наступного місяця чи то відмовилися від нього, чи то реальне зростання надлишкової смертності його з лишком перекрило. Можна передбачити, що реальна надлишкова смертність у серпні 2020 року була, як мінімум, не менша, ніж в липні, тобто близько 29 925 осіб. Від листопадової надлишкової смертності 2020 року треба відняти нашу оцінку надлишкової смертності в листопаді 2019 року. Тоді реальну надлишкову смертність у листопаді 2020 року можна оцінити в 72 977 осіб. Виходить, що з жовтня по листопад 2020 року надлишкова смертність у Росії виросла в 1,5 разу. Якщо передбачити, що в грудні в порівнянні з листопадом зростання надлишкової смертності було таким же, то надлишкову смертність у грудні 2020 року можна оцінити в 109 466 осіб. Загальну ж надлишкову смертність у Росії в період з вересня 2019 по грудень 2020 року включно можна оцінити, як мінімум, в 463 345 осіб.

Якщо ж передбачити, що офіційні дані про смертність у травні — листопаді 2020 року значно занижені і не відображають реального стану речей, можна спробувати оцінити її іншим способом, виходячи з наступного припущення. Завдяки карантинним заходам, запровадженим із кінця березня по травень 2020 року, надлишкова смертність могла стабілізуватися і в травні — липні залишатися приблизно на одному квітневому рівні, а починаючи з серпня поновилося зростання надлишкової смертності в 1,4 разу на місяць. Тоді в квітні — липні смертність можна оцінити в середньому в 29 925 осіб на місяць, в серпні — 41 895, у вересні — 58 653, в жовтні — 82 114, в листопаді — 114 960 і в грудні — 160 944 осіб. В цьому разі надлишкову смертність у Росії в період з вересня 2019 по грудень 2020 року включно можна оцінити в 646 054 осіб. Не виключено, що величина справжньої надлишкової смертності в Росії в період з вересня 2019 по грудень 2020 року —  між 463 345 і 646 054.

Тепер повернемося до Китаю. Офіційна статистика там аж ніяк не відображає ситуацію з коронавірусом, тому потрібно знайти альтернативний спосіб оцінити загальну кількість померлих від коронавірусу, а потім, відштовхуючись від цієї оцінки, спробувати оцінити загальну кількість інфікованих у КНР. У березні 2020 року з’явилася інформація, що в січні і лютому в Китаї різко скоротилася кількість користувачів трьох основних мобільних мереж — на 21 030 000. Кількість стаціонарних телефонів зменшилося на 840 000. При цьому ще в грудні 2019 року кількість користувачів всіх мереж зростала. China Mobile — найбільший оператор, що охоплює 60% китайського ринку зв’язку, повідомив, що в січні втратив 0,86 млн. своїх користувачів, а в лютому втрати склали 7,25 млн., хоча в грудні 2019 року оператор наростив 3,73 млн. користувачів. China Unicom Hong Kong Ltd. за цей період скоротилося на 7,8 млн., а China Telecom Corp втратила в лютому 5,6 млн. абонентів. На думку китайської влади, частина абонентів, яких втратили оператори, можуть бути трудовими мігрантами. Як правило, вони набувають один номер у тому місці, де працюють, і другий — у  рідному регіоні. Коронавірус змусив багатьох з них повернутися до рідних регіонів і анулювати непотрібні номери в місцях, де вони працювали. Крім того, другі та треті номери могли виявитися незатребуваними там, де громадянам довелося перейти на режим жорсткої самоізоляції через коронавірус.

Але якби падіння кількості користувачів мобільного зв’язку було б викликане поверненням трудових мігрантів до своїх рідних провінцій через карантин, то після відміни карантину в квітні (в Ухані він був істотно послаблений 8 квітня 2020 року), в подальші місяці повинне було б спостерігатися настільки ж значне зростання кількості користувачів мобільного зв’язку, наскільки значним було його падіння в січні та лютому. Проте жодних даних про зростання кількості користувачів, так само як і будь-яких інших даних про динаміку кількості користувачів мобільного зв’язку в Китаї аж до кінця 2020 року, опубліковано не було. Це наводить на думку, що відповідні дані були закриті урядом КНР. А це спонукає передбачити, що або кількість користувачів не зростала, або ж вона падала. Швидше за все, за рахунок трудових мігрантів було лише припинено колишнє зростання кількості користувачів мобільних систем, а падіння їх кількості багато в чому відображає смертність від коронавірусу.

Припустімо, що в перший місяць, коли кількість жертв епідемії стала статистично значущою, в Китаї надлишкова смертність була пропорційно такою ж, як у Росії. З огляду на те, що в період жорсткого обмеження народжуваності, в Китаї багатьох дітей, особливо дівчаток, не реєстрували, ми оцінюємо кількість населення КНР в 1,6 млрд осіб (офіційно — близько 1,4 млрд). Це в 11 разів більше, ніж населення Росії (146,7 млн осіб). Але слід врахувати й те, що в районах, де концентрується основна маса населення, щільність населення в Китаї є приблизно в 10 разів більшою, ніж щільність населення в Росії. Цей чинник, безперечно, впливає на швидкість поширення епідемії, але навряд чи прямо пропорційно. Припустімо, що різниця у щільності населення між Росією і Китаєм збільшує смертність від епідемії в Китаї приблизно в 5 разів. Тоді в серпні 2019 року, у перший місяць передбачуваної надлишкової смертності від коронавирусу в Китаї, надлишкова смертність у Піднебесній мала б бути приблизно в 55 разів більшою, ніж у Росії у вересні 2019 року, в перший місяць, коли коронавірус дав тут надлишкову смертність. Надлишкову смертність у Китаї в серпні 2019 року можна оцінити в 159,5 тис. Осіб. Припустімо, що в кожному наступному місяці до тієї миті, як на неї міг впливати карантин, надлишкова смертність в Китаї росла в 1,4 рази порівняно з попереднім місяцем. Тоді у вересні 2019 роки її можна оцінити в 223,3 тис. осіб, у жовтні — в 312,5 тис., у листопаді — в 437,5 тис. і в грудні 2019 року — в 612,5 тис. осіб.

У січні та лютому 2019 року, коли карантин ще не міг позначитися на зростанні смертності, оскільки вмирали ті, хто заразився в попередні місяці, надлишкова смертність могла становити, відповідно, 857,5,0 і 1200,2 тис. Осіб. У такому разі за січень і лютий 2020 року надлишкова смертність могла становити близько 2058 тис. осіб, тобто приблизно 1/10 від тієї кількості, на яку зменшилася в Китаї за цей час кількість кімнат мобільного зв’язку. Щоправда, до січня 2020 року могли померти 1745 тис. осіб, і їхні номери могли ліквідувати пізніше. У березні, квітні, травні та червні завдяки карантинові, що діяв до 8 квітня, кількість надлишкових смертей могла залишатися стабільною і  приблизно рівною надлишковій смертності в лютому 2020 року, тобто 1,2 млн. осіб на місяць. Оскільки в подальшому влада КНР вирішила боротися з пандемією, не запроваджуючи жорсткого карантину, зростання надлишкової смертності мало відновитися не пізніше липня 2020 року. У цьому місяці ми оцінюємо надлишкову смертність в КНР у 1 680 тис. осіб, у серпні — 2 352 тис., у вересні — 3 293 тис., у жовтні — 4 610 тис., у листопаді — 6 454 тис. і в грудні 2020 року — в 9 036 тис. осіб. Сумарну смертність від коронавирусу в Китаї, згідно з цим методом розрахунку, можна оцінити в 36 029 тис. осіб. Тепер перерахуємо статистику коронавирусу у країнах світу на 13 січня, взявши за еталон кількість тестів, виготовлених у США, і подивившись, скільки було б інфікованих в інших країнах за американського рівня тестування на 1000 жителів. Отже, США дають 23 249 056 заражень, 387 623 смерті (1,67%), 70 020 заражень на 1 млн. жителів, 828 тестів на 1000  жителів. Далі я наведу лише підсумкові дані перерахунку, зазначаючи нинішній відсоток смертності: Індія — 65 832 тис. інфікованих (1,45%); Бразилія — 50 341 тис. (2,51%); Велика Британія — 3164 тис. (2,63%) (тут показник тестів на душу населення навіть більший, ніж у США — 899 на 1000 жителів, тому беремо офіційні дані); Франція — 3945 тис. (2,45%); Туреччина — 6206 тис. (0,99%); Італія — 4092 тис. (3,47%); Іспанія — 2877 тис. (2,47%); Німеччина — 3871 тис. (2,2%); Мексика — 42 559 тис. (8,72%); Польща — 5666 тис. (2,27%); Іран — 10 975 тис. (4,34%); ПАР — 8551 тис. (2,73%); Україна — 7051 тис. (1,79%); Індонезія — 25 047 тис. (2,92%); Бангладеш — 21 694 тис. (1,5%); Швеція (вона є цікавою як країна, яка не запроваджувала жорстких карантинних заходів) — 903 тис. (1,91%); Пакистан — 13 119 тис. (2,12%); Японія — 5623 тис. (1,41%); Єгипет — 12 503 тис. (5,48%); Ефіопія — 6676 тис. (1,56%); Нігерія — 16  775 тис. (1,35%); Південна Корея — 613,5 тис. (1,68%); В’єтнам — 84 тис. (2,31%) Тайвань — 115,6 тис. (0,84%). У Росії, за офіційними даними, інфіковано 3 448 203 особи, померло 62 808 осіб (1,83%), використано 94 289 973 тести, або 643 тести на 1000 жителів. Якщо перерахувати за  американським нормативом тестів, то вийде 4440 тис. інфікованих. Але треба взяти до уваги, що російські тести є менш ефективними, ніж американські. У Росії 30—40% тестів дають помилковий результат, тоді як в США близько 95% тестів дають правильний результат. З урахуванням цього отримане число інфікованих треба помножити на 95/65, що дає 6489 тис. інфікованих у Росії. Однак офіційна кількість померлих від короновірусу росіян виявляється у 7,4 рази меншою, ніж наша мінімальна оцінка — 463 345 померлих. Якщо ж визнати цю останню близькою до істини, то частка померлих від covid-19 в Росії серед інфікованих становитиме 7,1%.

Цілком ймовірно, приблизно такою ж є частка померлих серед усіх інфікованих у Китаї, Індії та інших країнах, що розвиваються, на відміну від США, Євросоюзу та інших розвинутих країн. Тоді перша десятка за абсолютною кількістю інфікованих матиме такий вигляд: 1. Китай — 508 310 тис. інфікованих, 36 029 тис. померлих; 2. Індія — 65 832 тис. інфікованих, 4 674 тис. померлих; 3. Бразилія — 50 341 тис. інфікованих, 3574 тис. померлих; 4. Мексика — 42 559 тис. інфікованих, 3022 тис. померлих, 5. Індонезія — 25 047 тис. інфікованих, 1778 тис. померлих; 6. США — 23 249 тис. інфікованих, 388 тис. померлих; 7. Бангладеш — 21 694 тис. інфікованих, 1540 тис. померлих; 8. Нігерія — 16 775 тис. інфікованих, 2292 тис. померлих; 9. Пакистан — 13 119 тис. інфікованих, 931 тис. померлих; 10. Єгипет — 12 503 тис. інфікованих, 888 тис. померлих.

Тут слід зазначити, що, найімовірніше, навіть наші оцінки щодо Індії занижені в декілька разів за кількістю інфікованих, так і за кількістю померлих. Офіційні дані щодо В’єтнаму, як і щодо Китаю, повністю сфальсифіковані і нічого спільного з дійсністю не мають. Тому й тут наші оцінки все одно применшують справжні в десятки разів. Також, вочевидь, значно применшено (але не в десятки разів) дані щодо Тайваню. Водночас на Тайвані, в Японії і в Південній Кореї, завдяки ізольованому розташуванню цих країн та розвиненій системі охорони здоров’я, становище справді є сприятливішим, ніж у решті світу, і коронавірус тут поширюється повільніше, ніж у решті світу. А найменш сприятливим становище є не у США та Євросоюзі, як намагається нас переконати ВООЗ, а в Китаї, країнах Південної Азії, Латинської Америки та в Африці, де гостро бракує як тестів на коронавірус, так і засобів боротьби з ним.