Акт повітряного піратства...

Лукашенко стає занадто токсичним для інтеграції з Росією?

Головною подією в Росії цього тижня став акт повітряного піратства, здійснений президентом «братньої» Білорусі Олександром Лукашенком. Вельми показовою є реакція Кремля на примусову посадку в Мінську літака авіакомпанії Ryanair, арешт політичного біженця й білоруського опозиційного журналіста Романа Протасевича та його подруги, громадянки Росії Софії Сапеги, які перебували на його борту. Точніше відсутність скільки-небудь виразної реакції. Одразу кремлівські пропагандисти почали переконувати всіх, що нічого особливого не сталося. Подумаєш, літак посадили! Та в усьому світі тільки й роблять те, що цивільні літаки примусово саджають. Яке диво!

А вінцем кампанії стала заява прес-секретаря Володимира Путіна Дмитра Пєскова про те, що Кремль не бачить ніякого бажання європейських країн розібратися з ситуацією навколо екстреної посадки літака Ryanair в Мінську. На його думку, подія має «бути предметом якоїсь спроби осмислити й зрозуміти, що сталося». І тут же навів відмазку Лукашенка, вигадану тільки через три дні, — про те, що повідомлення про мінування літака з Протасевичем нібито надійшло зі Швейцарії. Поки ж, мовляв, ніхто нічого не спростовував. Коли ж прессекретарю прямо вказали, що ось навіть ХАМАС назвав брехливими і сміховинними звинувачення Мінська в причетності цього руху до мінування літака Ryanair, Пєсков звично вивернувся: «Так, ми це бачили, ми це відфіксували». І поскаржився, що на Заході «почали рубати з плеча».

Так, як здається, Євросоюзу й США та їхнім союзникам зухвала поведінка Лукашенка набридла до останньої межі. І проти його режиму, нарешті, почали вживати серйозних заходів. Білоруській авіакомпанії закрили європейське небо. А європейським авіакомпаніям рекомендовано не літати ні до Білорусі, ні через територію Білорусі. Можливо, що йдеться про те, щоб у подальшому заборонити будь-який транзит до ЄС через білоруську територію. Якщо це станеться, то потужного удару буде завдано не лише по Лукашенку, а й по Путіну, оскільки основний російський транзит йде до Європи саме через Білорусь. А альтернативні маршрути, які проходять або через Україну, або через країни Балтії, з точки зору Кремля, не можуть замінити білоруський з політичних причин. Адже відносини Росії з Україною, м’яко кажучи, дуже погані, а з Литвою, Латвією та Естонією — просто погані.

Судячи з усього, акт авіапіратства Лукашенко здійснив не просто зі схвалення Путіна, а й за прямого сприяння російських спецслужб. Думаю, можливості КДБ Білорусі за межами країни не такі великі, щоб можна було відрядити до Греції для стеження за не найвидатнішим опозиціонером одразу чотирьох агентів, в умовах, коли візи видають не так вільно, як раніше. Я звернув увагу, що в початкових повідомленнях стверджувалося, що в Мінську з літака зійшли, крім Протасевича й Сапеги, ще троє громадян Росії й один громадянин Білорусі. Але потім, вочевидь, у Лукашенка зметикували, що в тих, хто зійшов разом з арештованими одразу запідозрять агентів спецслужб, які стежили за опозиціонерами, й що у російських громадянах запідозрять співробітників саме російських спецслужб, і переграли версію: нібито в Мінську зійшли три громадянина Білорусі і один громадянин... Греції! Але щось мені підказує, що ближче до дійсності якраз перша версія, і Протасевича в Афінах пасли співвітчизники Петрова й Боширова, втім, цілком можливо, вони належать не до ГРУ, а до ФСБ або до СЗР. Абревіатури тут не мають великого значення.

Не знаю, чи прораховував білоруський «бацька» жорстку реакцію Заходу на примусову посадку літака з Протасевичем, але Путін, як видається, таку реакцію цілком передбачав і вважав, що вона йому тільки на користь. «Батьку» нікуди буде подітися, окрім як в залізні обійми Росії. Але, як здається, Володимир Володимирович не врахував одного: внаслідок жорстких європейських санкцій транзит, зокрема й російський, через Білорусь може бути майже повністю перекритий. І настільки токсична Білорусь Путіну не так вже й потрібна. Сенс інтеграції з Білоруссю для Росії в цьому випадку багато в чому втрачається.

Що ж стосується Софії Сапеги, то російський МЗС лише на другий день після затримання досить мляво перейнявся її долею й пообіцяв вимагати консульського доступу до заарештованої росіянки. Тут пригадується, як після депортації в США російського «збройового барона» Віктора Бута, який торгував зброєю в усьому світі з відома і за дорученням Кремля, вся російська влада забилася в істериці, вимагаючи негайно звільнити цю достойну й невинну людину! І одразу почали захоплювати в заручники американських громадян, які мали необережність невчасно опинитися в Росії, в розрахунку обміняти їх на такий цінний для Путіна кадр! Що ж, метод захоплення заручників — далеко не новий. Його добре освоїли ВНК — ГПУ — НКВС та їхні спадкоємці. І Лукашенко засвоїв. Софія Сапега для нього заручниця з метою натиснути на Романа Протасевича. Він, можливо, так швидко зламався і почав підписувати все під диктовку слідчих, тому що в іншому випадку погрожували зробити щось погане коханій людині! І, точно так само могли тиснути на Софію, змушуючи підтверджувати найфантастичніші звинувачення, погрожуючи, що інакше Роману буде ще гірше. І Лавров, і Путін розуміють, для чого Лукашенкові потрібна Софія Сапега, і навіть не вимагають її звільнення. З одного боку — бравий і присяжний чоловік Віктор Бут, а з іншого боку — якась там дівчинка-студентка, та ще зв’язалася з білоруським баламутом! Зрозуміло, на чию користь вибір! Путін і його команда рятують тільки наближених до тіла вождя, всі інші росіяни для них — гній історії.

Скандал з літаком Ryanair не завадив запланованій зустрічі Путіна й Джо Байдена. Оголошено, що вона відбудеться в Швейцарії 16 червня. Безпосередньо перед цим Байден оголосив, що США не запроваджуватимуть санкції проти головного оператора «Північного потоку-2» і взагалі фактично припиняють боротьбу проти цього антиукраїнського проєкту. Можливо, це було умовою Путіна для проведення червневої зустрічі. Як здається, в оточенні Байдена зараз беруть верх мюнхенці, пов’язані з колишньою адміністрацією Обами. Виходить, що Трамп, хоча й не ображав Путіна публічно, але протистояв йому набагато послідовніше й ефективніше, ніж Байден. Останній, вочевидь, хоче сказати американцям: «Ось я такий сміливий, Путіна вбивцею називаю, і тим самим змушую його домовлятися про те, що відповідає американським інтересам!» Зрозуміло, навіщо ця зустріч потрібна Путіну, — продемонструвати, що на нього все ще зважають у світі. Але навіщо вона потрібна Байдену?

Зрозуміло, що в умовах нинішнього загострення відносин ні про що серйозне, зокрема Україну й Сирію, домовитися не вдасться. У домовленостях ж про скорочення стратегічних озброєнь більше зацікавлена Росія, ніж США, але й тут в умовах сьогоднішньої недовіри до Кремля навряд чи вдасться досягти чогось значимого. Залишається тільки рятівна тема боротьби з глобальним потеплінням, прихильником якої нещодавно оголосив себе Путін. Тут можна буде прийняти якусь прекраснодушну декларацію. Не тільки марну, а й прямо шкідливу. Так, глобальне потепління — сувора реальність. І 2020 рік дав рекордний приріст середньої температури по планеті. Але якраз це доводить, що глобальне потепління ніяк не залежить від викидів CO2 в атмосферу. Адже 2020 рік, рік пандемії й локдаунів, що майже приземлили цивільну авіацію, — одне з головних джерел відповідних викидів, які неминуче мали дуже значно скоротитися. Але на глобальне потепління це ніяк не вплинуло. Отже, від діяльності людини воно взагалі не залежить. І продовжувати боротися з ним — це в буквальному сенсі пускати на вітер гроші, які так потрібні світу для боротьби з пандемією!