Афганський політичний вузол затягується сильніше

США відійшли після успішної логістичної операції. Перед Україною відкривається вікно можливостей

Терористичні акти в Кабулі під завісу повного виведення американських військ і персоналу з Афганістану означали перехід кризи в нову стадію. Вона характеризується декількома чинниками, які матимуть довгострокові наслідки.

Перший. Перемога Талібану є неповною, і до контролю над усією територією країни, разом зі столицею, дуже далеко. У країні діють терористичні угрупування й організації, тому  обіцянки керівництва талібів, що вони не вчинятимуть терористичних дій, значною мірою викликають зрозумілий скептицизм. 

Аль-Каїда, зокрема, виявляє повну байдужість до можливих заборон талібів і проводить власну політику протистояння західним країнам і не лише їм. Швидше за все, так діятимуть й інші подібні  організації, поміж яких й уйгурські, що спричинить цілком очевидну реакцію Китаю.

На поширену думку, США передали Пакистану курирування Афганістану в надії, що його спецслужби, які свого часу виплекали Талібан, зуміють із ним порозумітися. Наскільки це реально – покаже найближче майбутнє, оскільки Пакистану випаде досить складно через діяльність «Об'єднаного фронту звільнення Белуджистану» (Balochistan Liberation United Front, BLUF), що веде збройну боротьбу за незалежність Белуджистану на території Пакистану й Ірану. На південному заході Афганістану живуть белуджі, і BLUF використовує територію країни як свою базу. 

Другий. Талібам не вдалося встановити контроль над Панджшерською ущелиною в провінції Парван. Там зосереджуються сили таджицько-узбецької опозиції – і вже точаться бої з талібами. Будь-якої миті може розпочатися повномасштабна громадянська війна. 

ФОТО РЕЙТЕР

Третій. Перед талібами стоять великі економічні та фінансові проблеми. Для них закриті джерела зовнішнього фінансування, принаймні, в найближчому майбутньому. Певним виходом для пом'якшення ситуації може стати продаж американської зброї, що дісталася їм. Причому за дуже заниженою ціною. Першими покупцями якраз і будуть терористичні організації.

Друге джерело — виробництво героїну та наркотрафік. Проте це суперечить завірянням керівників талібів, що вони такого не допустять. Якщо обіцянка не буде виконана, то серйозно погіршають стосунки з сусідами, насамперед з Іраном і Китаєм.

А звідси – важливий висновок. Талібан не зможе реально й ефективно контролювати діяльність різних терористичних організацій до хоч би відносної консолідації власної влади. Проте тут утворюється замкнуте коло. Консолідація неможлива без контролю над організаціями терористів, а цей контроль неможливий без консолідації.

Відхід американців із Афганістану змінив геополітичну ситуацію в регіоні Великого Близького Сходу. Як сказав у своєму останньому виступі президент Джо Байден, США більше не впроваджуватимуть nation building — будівництво держави, тобто лише проводять контртерористичну операцію, але  не втілюють просування демократичних інститутів і цінностей.

У Росії на федеральних телеканалах удень і вночі розповідають про колапс евакуації західних союзників і афганців, що співпрацювали з ними. Насправді все відбувалося навпаки.

Після декількох днів безладу та хаосу американці разом з іншими країнами здійснили успішну логістичну операцію. За декілька днів вивезли понад 150 тисяч осіб, із яких 80% саме американці. В ході евакуації рішуче й злагоджено показали себе українські спецназівці, які на прохання канадського уряду вивезли з Афганістану 19 афганців з їхніми родинами, які співпрацювали з канадським посольством і організаціями. Про це у своїй статті із захопленням написала авторитетна канадська газета The Globe and Mail.

Насправді Росії особливо радіти відходу американців із Афганістану не варто. Як писала в редакційній статті московська «Независимая газета», «в этом случае США создают серьезные потенциальные угрозы национальной безопасности и Китая, и России. Без активных действий и значительных военных расходов. А вот КНР и РФ должны будут раскошелиться, как и другие страны ОДКБ и ШОС. И тогда Вашингтон может с удовлетворением наблюдать, как потускнеют угрозы для КНР, идущие от Гонконга, Тайваня и региона Южно-Китайского моря, а для РФ — идущие от Украины и стран Балтии».

Іншими словами, тепер щодо Афганістану голова болітиме у Пекіна та Москви, а Вашингтон зможе сконцентруватися на протистоянні з ними.

Безпосередньо під удар потрапляють центральноазійські сусіди Росії. Хоча зараз таджицькі загони обмежують можливості талібів й інших терористів у північному напрямку, але не дуже зрозумілі їхні можливості довгого протистояння з останніми.

Також не зрозумілі далекі цілі очільників таджицько-узбецької коаліції. Зараз вони ведуть війну з талібами, але, врешті-решт, можуть і домовитися про територіальне розмежування та поділ сфер впливу. Що ж тоді робитимуть бойовики, які в такому разі залишаться без роботи, адже вони нічого не вміють робити, крім того, що воювати.  Республікам Центральної Азії цілком очевидний напрямок їхньої експансії.

До того ж на іншому березі річки Пяндж досить багато тих, хто захоче розпочати боротьбу з місцевими авторитарними режимами. Причому останні внутрішньо дуже слабкі. Таджицького та туркменського режимів це стосується повною мірою. З узбецьким і киргизьким –  трохи інакше, але в цілому ці відмінності картину істотно не змінюють.

Талібан — організація насамперед ідеологічна. Її перемога, як її сприймають у мусульманських суспільствах, підтверджує, що  рух має дуже багато симпатиків. І не лише в державах Центральної Азії, але також у Росії. У Москві були салюти на честь перемоги талібів.

Якщо відтворювати російську пропаганду, то в Сирії ісламісти розгромлені. Тоді хто в Ідлібі роздає цукерки на вулицях на честь перемоги талібів і вітає перехожих із нею.

Таджицькі джихадисти в Сирії, записують звернення російською мовою до своїх потенційних прихильників, вітаючи їх із перемогою талібів і висловлюючи надію, що тепер зміниться ситуація і в Сирії, і на Кавказі, і в республіках Центральної Азії. Успіх талібського проекту сколихне молодіжну радикальну частину ісламської умми, також і тих, що розмовляють російською. Російському керівництву варто замислитися б про це, але доки там перебувають в ейфорії від відходу американців. Загравання з джихадистами дуже небезпечні, і події в Афганістані є наочним підтвердженням цього. 

Бойовики з Сирії вже переходять до Афганістану. Вони зрозуміли, що є спосіб докласти свої сили та перенести фронт у Центральну Азію.

Уже найближчим часом Росії потрібні будуть значні ресурси для можливої оборони країн Центральної Азії та створення там для цього досить складної та розгалуженої інфраструктури.

Зважаючи на обмежені можливості, доведеться якісь напрямки послабляти. Вибору особливого немає. Насамперед – це Україна, Молдова, Білорусь і в якійсь мірі країни Балтії.

Зараз Вашингтону потрібен успіх. Надання реальної військової допомоги Києву, активність у дипломатичній царині дозволить нівелювати негативні наслідки афганської невдачі. 

Перед Україною відкривається вікно можливостей. Чи зуміє вона ними скористатися, засвідчать результати візиту Володимира Зеленського до США.