Про відповідальність нації за власну оборону

Минулого тижня в Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС на круглому столі «Українсько-американські відносини: порядок денний на 2020 рік» члени вашингтонської групи «Мережа друзів України» (Friends of Ukraine Network) представили «Пріоритетні рекомендації щодо допомоги США Україні на 2020 рік».

Директор Євразійського центру ім.Д.Патрічіу при Атлантичній раді США, посол США в Україні (2003—2006) Джон Гербст зазначив у своєму виступі, що «наше головне завдання зробити Україну надто складною мішенню для Кремля, щоб він міг продовжувати свою агресію».

І шляхом для цього, наголосив посол, є те, що кремлівські солдати мають дорого заплатити, якщо перетнуть український кордон. Таку роль, за його словами, відіграли Javelin. Але потрібно зробити більше.

Гербст назвав наступні пріоритетні спроможності для України:

а) протиповітряна артилерія, щоб позбавити Росію переваги в повітрі;

б) системи берегової охорони, спостереження, виявлення, артилерійські ракетні протикорабельні системи, системи електронної війни;

в) захист приморської території — маленькі, високошвидкісні добре озброєні кораблі низької вартості.

У «пріоритетах» також містяться і конкретні пропозиції. Автори доповіді пропонують, щоб США забезпечили Україну засобами протиповітряної оборони як системи Avengerта Hawk, а НАТО має розглянути надання системи Roland.

Крім того, пропонується, щоб США надали щонайменше шість або ще краще 12 кораблів класу Mark VPT, які оснащені торпедами, а також мають спроможність нести від 50 до 100 ракет Hellfire.

Автори згаданого документа пропонують, щоб США надали безоплатно протикорабельні ракети Harpoon, які зберігаються на складах.

Інша пропозиція стосується надання США радарних і розвідувальних систем, необхідних для відстеження російського ВМФ у Азовському морі.

Крім того, пропонується, щоб Адміністрація і Конгрес ідентифікували механізми фінансування на довгу перспективу.

Серед учасників вашингтонської групи «Мережа друзів України» був — колишній Головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал (у відставці) Філіп БРІДЛАВ, який люб’язно погодився дати інтерв’ю «Дню». Розмову з американським генералом розпочали з запитання, як він приєднався до ініціативи Американсько-українського фонду Мережа друзів України — Friends of Ukraine Network (FOUN)

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«Я ВІД САМОГО ПОЧАТКУ БУВ ТВЕРДИМ ПРИХИЛЬНИКОМ УКРАЇНИ В ЇЇ БОРОТЬБІ»

— Ні для кого не було секретом у Америці, що я від самого початку був твердими прихильником України в її боротьбі. Тому я активно долучився до Мережі друзів України після російського вторгнення в Крим.

Якщо повернутися в той час, я чотири місяці перебував на новій посаді Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі, коли сталося вторгнення в Крим, а весною Росія вторглася в Донбас.

Люди знали, що я був прихильником України впродовж тривалого часу. Зазвичай, на події подібні нинішній, до мене звертаються люди і питають, чи я можу їм допомогти, і я відповідаю лідерам Мережі друзів України: звісно, я готовий допомогти.

Я вже багато разів був тут до відставки і три-чотири рази після відставки.

— А якою була мета ваших візитів після відставки?

— Усі мої візити після відставки полягати в наступному. Мене просили допомогти обговорити певні документи, а також зустрітися з вашими військовими.

«УКРАЇНА ЗАСЛУГОВУЄ НА ПРАВО ЗАХИЩАТИ СЕБЕ»

— Пане генерале, а яким був ваш внесок у представлений на сьогоднішній конференції документ «Пріоритетні рекомендації щодо допомоги США Україні на 2020 рік»?

— Як ви бачите, в нас велика команда і ніхто повністю не керував цим процесом. Усі ми працювали колективно над ним. Мій найбільший внесок у ці рекомендації полягає в наступному. Я вірю, що Україна заслуговує на право захищати себе. І те, що ми не хочемо робити, і я думаю, що Україна також цього не хоче, а саме створити армію, яка наступально пройде через свої кордони на територію іншої країни. Нас це не турбує, нас турбує те, щоб українські військові захистили себе. Україна має стати дуже дорогою країною, в яку спробує хто-небудь вторгнутися. Саме цього ми хочемо і прагнемо до цього.

— Тоді виходить, що США мають надати України більше озброєнь, крім протитанкових ракетних комплексів Javelin, системи протиповітряної оборони, протикорабельних ракет. Що ви думаєте про це?

— Україні було надано більше, ніж Javelin. До цього США надали контрбатарейні радари, радіостанції, які не можна заглушити. Коли Росія захопила Крим, то вона заглушила все і ви не могли б говорити, я маю на увазі, Київ із Кримом. Тому йшлося не лише про Javelin. Просто Javelin були першою найбільш видимою летальною допомогою, яку ми надали Україні.

А ви запитуєте, чому сьогодні більше не поставляється Україні летальної зброї. Так ці речі досі обговорюються в обох столицях.

Як ви знаєте є два великі пакети військової допомоги, які чекають на схвалення. Тому очікується більше допомоги, яка обговорюється.

Я також хочу вказати, що Україна є надзвичайним виробником озброєнь. Передусім ми хотіли б вам допомогти отримати інвестиції і як наслідок отримати можливості, щоб ваша власна оборонна промисловість поставляла озброєння військовим.

— Але нам бракує спроможностей у протиракетній і протикорабельній обороні...

— Так, у нас є подібні рекомендації.

«ЯКЩО УКРАЇНА ПРАГНЕ СТАТИ ЧЛЕНОМ НАТО, ТО ВОНА МАЄ КЕРУВАТИСЯ СТАТТЕЮ 3 ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ»

— Як зробити так, щоб Україна отримала все це чи по лізингу, чи завдяки прямим закупівлям?

— Так. Якщо Україна прагне стати членом НАТО, то вона має керуватися статтею 3 Північноатлантичного договору, бо всі кажуть про статтю 5, а згадана стаття коротко звучить так: нації є відповідальними за власну оборону й будівництво спроможностей, щоб допомогти захистити інших.

Тому важлива частина цього, думати так нібито ви є членом НАТО, адаптуючи всі ці речі.

Нам важливо допомогти вам краще оснастити ваших військових. Але те, що ви мене запитуєте, які наступні кроки, — надати більше летальної зброї Україні.

Усі ці речі має бути схвалено. Люди про це говорять. А ми просто зробили велику пропозицію для нашого уряду, висловивши, що ми думаємо з цього питання.

— А яка була ваша думка щодо того, що адміністрація Обами відхилила прохання надати Україні Javelin, мотивуючи це тим, що надання цих озброєнь спровокує подальший наступ Росії?

— Я постараюсь надати відповідь на інше питання, бо я, будучи військовим, не можу займати політичну позицію, робити політичних заяв.

Коли мій бос президент запитав мене про мої рекомендації, я йому дав широкий спектр рекомендацій, які головним чином включали надання озброєння. Мій бос ухвалив власне рішення, що він збирався обрати з тих речей, які ми йому запропонували.  І саме таким шляхом це працює в Америці. Військові перебувають під твердим цивільним контролем.

Як командувач я дав свої рекомендації, а це була ціла низка рекомендацій, які могли б сприяти тому, щоб Україна краще себе захищала, не надаючи їй наступальних озброєнь, щоб вторгатися на територію своїх сусідів, а лише, щоб вона могла себе захистити.

І в нашій країні це так завжди працює, цивільне керівництво, яке ухвалює рішення, вислухавши наші рекомендації.

— Пане генерале, ви говорили, що мислення радянського типу було присутнє в ЗСУ, а чи бачите ви зміни в мисленні українських військових, зокрема доктринального мислення?

— Я задоволений тим, що молоде керівництво серед українських військових доповідає мені, бо я особисто не займаюсь їхнім тренуванням. І це молоде керівництво в ЗСУ проявляє себе і робить добру справу.

«МИ МАЄМО ЗРОБИТИ БІЛЬШЕ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ГОТОВНОСТІ НАТО»

— 2015 року в одному зі своїх виступів ви заявили, що Альянсу слід продемонструвати здатність стримування агресії Росії. На вашу думку, НАТО вдалося створити надійне стримування РФ?

— Одразу після російської агресії, незаконної анексії Криму і згодом вторгнення на Донбас, ви могли побачити, що НАТО почало змінюватися. Ми, військові, на той час фокусували увагу на протидії повстанцям у Афганістані, а також таких місцях як Ірак, після великої військової переможної операції в цій країні.

Майже два десятиліття наші військові зосереджували увагу на дуже відмінному аспекті ведення бойових дій. І ця боротьба не охоплювала ключові наземні битви між великими арміями чи сухопутними збройними силами, включаючи боротьбу з повстанцями в горах Афганістану.

І що змінилось? Як тільки ми зрозуміли, що Росія збирається використовувати армію, щоб змінити міжнародно визнані кордони в Європі, то ми були змушені змінити наш статус, нашу позицію на європейському континенті.

Тому ви побачили серйозні меседжі, які з’явилися спочатку на саміті НАТО у Вельсі, потім у Варшаві, Брюсселі. Згодом дискусії продовжилися на міністерському саміті цього року у Вашингтоні. Щоразу ми збільшували готовність, передове базування сил. Сьогодні багато націй, не всі, як би це мало бути, збільшили інвестиції. І ваше питання до мене, чи ми створили стримування проти Росії, як ми цього хотіли. Ми не почали війни з Росією, або росіяни не стали цього робити, або ми їх стримали.

Чи зробили ми досить? Моя відповідь: ні. Ми маємо зробити більше в забезпеченні готовності, збройні сили потребують рекапіталізації. В нас, у деяких країнах НАТО, ще є збройні сили, в яких використовують літаки третього покоління. Нам треба вийти з такої ситуації і мати спроможності, які відповідають західним стандартам і сумісності.

Чи зробили ми те, що нам треба було зробити? Можливо, на даний етап так, але не думаю, що цього достатньо. Тому, на мою думку, нам слід зробити більше.

«НЕ ЗОВСІМ ПРАВИЛЬНО ВВАЖАТИ, ЩО ЗБІЛЬШУЮЧИ ДОПОМОГУ ПОЛЬЩІ, МИ ЩОСЬ ЗМІНЮЄМО У ВІДНОСИНАХ У НАТО»

— Відомо, що Польща вирішила зробити ставку на посилення військово-технічної співпраці зі США, вона стала закуповувати системи озброєнь не в Європі, а в Америці, наприклад, протиповітряні комплекси Patriot, а нещодавно домовилася закупити 32 літаки F-35 і збільшити присутність американських військ на своїй території на 1000 вояків. Виглядає так, що Варшава саме таким шляхом налаштована забезпечити власний суверенітет і територіальну цілісність, а не 5 статтею Вашингтонського договору. То, чи не є, на вашу думку, цей приклад того, що НАТО не є надійним для забезпечення суверенітету союзників у разі нападу Росії?

— Для мене важливим є НАТО, збереження союзників разом, а також солідарності, єдності НАТО. Я думаю, що цей випадок варто розглядати по-іншому, як намір збільшення допомоги Польщі, і посилення її спроможності, а також підвищення наших спроможностей, щоб зміцнити Польщу і робити, що ми маємо робити.

Ми допомагаємо Польщі, пам’ятайте статтю 3, краще захищати себе, тому я вірю, що тут є простір — робити ці речі без руйнування Альянсу.

Пам’ятайте, що багато старих членів НАТО уже мають багато американських спроможностей на їхній території. Я не буду говорити, в яких саме країнах розташовано багато американських військ. Але якщо ви подивитеся на НАТО, то існує багато місць, де базуються американські війська та обладнання.

Я думаю, що це не зовсім правильно вважати, що збільшуючи допомогу Польщі, ми щось змінюємо у відносинах в НАТО.

«ЗБЛИЖЕННЯ З НАТО МОЖНА ЗРОБИТИ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, ЧИ ВАША КРАЇНА Є ЧЛЕНОМ АЛЬЯНСУ ЧИ НІ»

— Що ви думаєте щодо того, який варіант співпраці з Альянсом слід розвивати нашій країні сьогодні? Одні кажуть потрібно отримувати План дій щодо членства в НАТО на грудневому саміті Альянсу в Лондоні, інші — бачать альтернативною отримання Україною статусу головного союзника США не члена НАТО, а треті — участь України в програмі посилення спроможностей.

— Я можу вказати на такі великі країни, як Австралія, Швеція та інші. Австралія боролася пліч-о-пліч з НАТО. Чому я згадав ці країни? Вони не є союзниками чи членами НАТО. Але те, що вони роблять щодня, це — інвестиції, тренування, військові навчання з НАТО, і стають усе ближчими і ближчими до Альянсу. Вони закуповують військове обладнання, яке є повністю сумісним із країнами — членами НАТО. Вони проводять тренування відповідно до стандартів НАТО, беруть участь у навчаннях НАТО.

Але навіть якщо вони не є членами НАТО, і деякі з них не хочуть бути членами Альянсу, вони хочуть бути повністю сумісними з НАТО.

Отже, якщо їм доведеться воювати разом із НАТО, то Альянс може воювати за них. І це буде працювати.

Чому я підняв це питання? Я думаю, що це важливо для України продовжувати інвестувати в обладнання, яке сумісне з натівським.

Тренувати відповідно до тактики, техніки і процедур НАТО, а також провадити військові навчання з НАТО. І тоді, якщо ви будете добре підготовленими, то ви можете розглянути те, що робить Грузія — поставляти бойові підрозділи солдатів для участі в операціях НАТО.

Грузія поставила війська в Афганістан не будучи членом Альянсу. Вони завжди присутні там, де є американські війська, і брали участь у всіх місіях, де були присутні американські війська. Грузія втратила багато солдатів, але й зробила багато в конфлікті в Афганістані.

Зближення з НАТО можна зробити незалежно від того, чи ваша країна є членом Альянсу чи ні. Якщо інші нації вирішили зробити це, то вони роблять це дуже добре.

«УКРАЇНА ПОВИННА ТРИМАТИ ВСІ ДВЕРІ ВІДКРИТИМИ»

— А що ви думаєте про можливість того, аби цей документ «Пріоритетні рекомендації щодо допомоги США Україні на 2020 рік» ліг на стіл президента США Дональда Трампа і в результаті він особисто став активно залученим до розв’язання конфлікту на Донбасі і повернення Україні незаконно анексованого Росією Криму?

— Я не хотів би намагатися сказати, що треба зробити, аби отримати підтримку від США. Не думаю, що це правильно і я не можу, чесно кажучи, дати відповідь на це запитання.

Я лише повернуся до того, що я вже казав. Україна повинна тримати всі двері відкритими. Двері мають бути відчинені, бо ви намагаєтеся стати ближчими до Заходу. Ви тренуєтеся, щоб стати схожими на Захід. Ви будуєте демократичну країну, яка є схожою на західні, і що більше ви стаєте ближчими до західних цінностей, ідей, військових спроможностей, військового обладнання, то легше буде для американських високопоставлених полісімейкерів чи політиків вирішити, що вони мають щось зробити для вас.

* Нації є відповідальними за власну оборону й будівництво спроможностей, щоб допомогти захистити інших