«Український «клімат» не надихає бізнесменів»

Бесіду вели Лариса ІВШИНА, Валентин ПУСТОВОЙТ, Клара ГУДЗИК, Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День» Вважається, що Париж ставиться до Києва значно прохолодніше, аніж Вашингтон чи Бонн. Проте Надзвичайний і Повноважний Посол Франції у Києві ПАСКАЛЬ ФІЄСКІ впевнений, що, хоча інформації про Україну в його країні ще небагато, але дружба між двома державами вже стала доконаним фактом. Щоправда, коли він давав інтерв’ю «Дню», ще не було відомо про перенесення візиту міністра закордонних справ Франції до Києва.

— Як ви гадаєте, з чим пов’язана низька активність французького бізнесу в Україні — з відсутністю інформації, поганими умовами чи чимось іще?

— Напевно, з чимось іще. У французьких фірм капітал невеликий. І вони дуже обережно підходять до інвестицій за кордоном.

Звичайно, український «клімат» для зовнішніх інвесторів не надихає наших бізнесменів. Але й у Франції 25 років тому була якась «демонізація» зовнішніх інвестицій. Вони розглядалися як втрата національної ідентичності, розграбування національного багатства. Проте розвиток Франції в останні роки грунтувався саме на іноземних капіталах. Франція зараз — перша у світі за обсягом залучених зовнішніх інвестицій.

До речі, дві великі французькі фірми — «Алкатель» і «Лафарж» — уклали своєрідне парі на майбутнє України, вони збираються досить багато сюди інвестувати. І розвиток цих проектів буде прикладом для всіх інших французьких компаній. Багато говориться і про агропромисловий комплекс.

— А в галузі озброєнь — адже був, наприклад, проект спільної модернізації танка «Леклерк»?

— Дискусії з цього приводу ще точаться, але співпраця вже розпочалася. У військовому салоні в Парижі було репрезентовано перший її приклад — модернізований танк Т-72.

— Чи можлива співпраця у виробництві Ан-70?

— Франція через 3-4 роки потребуватиме транспортних літаків типу Ан-70. І всі згодні з тим, що це — відмінний літак. Але існують дві проблеми. По-перше, вважається, що Ан-70 може експлуатуватися 25 років. Але якою буде вартість експлуатації, обслуговування літака, запчастин? З українського боку відповідей на ці запитання немає — напевне, через побоювання надати якусь таємну інформацію.

І, по-друге, ми повинні бути впевнені, що під час польоту не підведе мотор. Репутація радянських була такою — вони легкі, споживають мало палива, але живуть удесятеро менше, аніж наші.

— Якось ви сказали, що відносини між нашими країнами дуже хороші, але їх не видно...

— Це правда. Я сказав, що політичні відносини хороші, між нами немає проблем. Але для народів двох країн це малопомітно. Однак у Франції кажуть, що цей рік буде роком України: наступного місяця в Україні буде з візитом міністр закордонних справ Франції, а у вересні відбудеться візит президента.

Розвиваються і культурні зв’язки: посольство, наприклад, організувало тиждень кіно — фільми фестивалю в Канні, стрічки за участю Алена Делона. До кінця червня тут буде французький театр.

— Які ваші враження від роботи в Києві?

— Я працював у Польщі, Чехословаччині, був пов’язаний з Радянським Союзом — але ніколи не був в Україні і відкрив для себе цю країну тільки коли був призначений сюди послом. Мене приємно здивували люди, трудящі люди. І ще дві маленькі деталі — любов українців до квітів і музики.

— Існує легенда, за якою французькі королі під час коронації присягали на Євангелії, яке було написане мовою, якої ніхто не розумів...

— Це Євангеліє — старослов’янською мовою, привезене з Києва Анною Ярославною. На ньому дійсно присягали всі французькі королі аж до останнього.

— Чому, на ваш погляд, світ добре знає про роль, яку у Франції відіграє російська еміграція, і майже ніхто нічого не знає про українців у вашій країні?

— Російська еміграція була у Франції дуже популярною у 20-х роках. Їх було небагато — близько 70 тисяч осіб, і вони швидко інтегрувалися у французьке суспільство. Більшість українців також вважали себе росіянами, вихідцями з Російської імперії, і всі вони були монархістами.

У Франції існують українські організації, але вони дуже маленькі. Взагалі, українська діаспора у нас — невелика.

— Як населення Франції ставиться до емігрантів? Чи вживає уряд якихось заходів, що обмежують еміграцію?

— Емігрантів у Франції зараз близько 10%. Є, звичайно, деякі обмежувальні заходи. Але є ж емігранти, які вже давно у Франції, вони працюють на Францію. Завдяки їм відбулася нова індустріалізація Франції, створено нові галузі промисловості.

— Чи всі французи схвалюють те, що ваша країна разом з Німеччиною стала «мотором» європейської інтеграції? Чи всім у Франції до душі майбутнє впровадження євро?

— Французький народ завжди був за розвиток європейської співдружності. Тепер Європа міняється, розвивається, в перспективі до неї увійдуть 25, можливо, й більше країн. Французи в більшості — за цей рух, і не протестують проти розширення Європейського Союзу. Так само французи — не проти впровадження євро.

— Яке враження на вас, парижанина, справив Київ?

— Київ дає дуже багато цікавого для парижанина — його загальний вигляд, як і Парижа, належить до кінця минулого сторіччя. Можна сказати, за менталітетом, духом два міста належать до одного напрямку. Останні місяці я особливо захопився вашою камерною й хоровою музикою. У Києві є дивна колекція хорів. Тут, взагалі, — дуже багате культурне життя і чудова атмосфера!