На дзеркало нічого кивати...

Імідж, ніде правди діти, не вельми привабливий. Адже яка може бути мова про європейський вибір України, коли, зокрема, під час щорічних зборів Європейського банку реконструкції та розвитку в Києві знову недвозначно прозвучало: Україна вважається однією з найкорумпованіших держав Європи. Коли вже пізніше Світовий банк заявив, що реалізуватиме в Україні лише проект реконструкції теплопостачання, а всі інші (а пакет проектів налічував більше ніж $1 млрд.) буде відкладено доти, доки в цій країні не буде прогресу в реформуванні економіки. Про те саме трохи раніше заявила держсекретар США Мадлен Олбрайт.

За всіх цих умов навряд чи буде почуто заклики президента Польщі Александра Квасьнєвського, який мало не щодня наголошує на тому, що Україні необхідно допомогти розпочати реформи — як і нині, на зустрічі з Леонідом Кучмою та президентом Литви Валдасом Адамкусом у Жешуві.

Чомусь продовжують існувати значні сумніви з приводу того, що керівники провідних країн та фінансових інституцій світу кинуться допомагати державі, керівник якої, зокрема, зовсім не помічає доведених до відчаю шахтарів та не в змозі зробити хоча б перший крок у тих реформах, про які він говорить уже не перший рік. Можливо, саме про це — водночас із обіцянками всілякої підтримки — казатиме Кучмі канцлер ФРН Гельмут Коль на зустрічі 28 травня. Дуже показовим є те, що керівники Німеччини, які спочатку відзначалися симпатією до України, тепер не згадують цієї держави, говорячи про плани побудови нової розширеної Європи.

Офіційних відповідей керівників України на вже далеко не перші міжнародні звинувачення й закиди немає — очевидно, нема чого відповісти. Й імідж держави, здається, турбує їх в останню чергу. Рішучих дій Президента та уряду, спрямованих не тільки на зменшення кількості критичних статей про Україну в західній пресі, а й таких, що привернули б до Києва увагу політичних лідерів та бізнесу із Заходу, теж поки що не помітно.

Можливо, рішення Світового банку заморозити реалізацію своїх проектів в Україні було одним з останніх попереджень Києву. Хотілося б усе ж таки, щоб стосовно нього були зроблені адекватні висновки. Щоб і далі не казали про державу, потенційно головну щодо вирішеннях подальшої долі континенту, — «зі свинячим рилом та в калашний ряд».