Жінкам – «no enter»

МОЗ ініціював відміну розподілу на жіночі та чоловічі професії. Експертна спільнота — «за», а роботодавці?

«Щоб зрозуміти безглуздість якоїсь заборони для певних категорій людей, варто перекласти цю заборону з однієї групи осіб на іншу. Бо розподіл на жіночі та чоловічі професії насправді не має жодного підґрунтя, вони ж робляться не статевими органами, які відрізняють жінку від чоловіка...», — так прокоментувала співголова Коаліції з протидії дискримінації Ірина Федорович дискусію, що нині розгортається довкола намірів Міністерства охорони здоров’я скасувати наказ №256. Він визначає перелік із професій, умовно кажучи, чоловічих та жіночих. За цим документом осіб прекрасної статі (аж ніяк не слабкої) до важких робіт не допускали.

КУДИ НЕ МОЖНА?

Міністерство охорони здоров’я, перш ніж остаточно скасувати дискримінаційний наказ, винесло цю ініціативу на громадське обговорення. На дискусію відведено близько місяця. А в стінах самого міністерства нещодавно відкрилася художня виставка «Не жіноча справа». Серед її організаторів — підкомітет з питань гендерної рівності і недискримінації парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, кампанія проти сексизму в політиці та ЗМІ «Повага», Національний демократичний інститут та благодійний фонд «Добра листівка». Як інформує прес-служба МОЗ, на виставці зібрали роботи молодих ілюстраторів, об’єднані спільною темою, — викриття гендерних стереотипів, які досі панують в Україні.

«Уже четвертий місяць спільно з однодумцями переконую політиків і управлінців у необхідності скасувати дискримінаційні накази МОЗ, які віднімають у жінок свободу вибору, — коментувала напередодні відкриття виставки народний депутат Ірина Суслова, одна з ініціаторок скасування дискримінаційного наказу. — Наказ №256 1993 року сформував список із 450 професій, куди жінкам вхід заборонений. Серед них машиністи метро, водії автобусів, пожежні тощо. А наказ №241 визначив граничні норми підіймання вантажів для жінок, які складають 7—10 кг. Це автоматично закриває їм дорогу до багатьох професій».

У Мінздоров’я додають, що зазначений перелік заборонених професій суперечить вимогам законодавства ЄС та міжнародним зобов’язанням України з питань гендерної політики. Адже Україна долучилась до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок і її Факультативного протоколу, Пекінської декларації та Платформи Дій.

ІЛЮЗОРНІ ЗАКОНИ=ІЛЮЗОРНИЙ ЗАХИСТ

«День» переглянув список із заборонених для жінок 450 професій. Більшість робіт стосується металообробки, будівництва, гірничої промисловості, видобутку нафти та газу, чорної та кольорової металургії, хімічного виробництва, поліграфії, сільського господарства. Деякі зі згаданих професій дійсно чоловічі, та, до прикладу, чом би не взяти жінку на роботу, пов’язану з виробництвом медикаментів, на музичні підприємства або ж на посаду водія автобуса чи кондуктора. У цій ролі часто бачимо саме жінок. Роботодавець свідомо закриває очі на наявні заборони, записуючи у трудовій книзі іншу посаду, а відповідно — гарантуючи іншу заробітну плату та інші соціальні гарантії.

«Це давно пора було зробити. Жінки як працювали на важких професіях, так і будуть працювати, але чи отримують вони належний захист з такими ілюзорними законами?  Якщо це було офіційне працевлаштування, роботодавець записував ті професії, які офіційно мав право вказати. Це стосується важкої гірничої видобувної промисловості, жінки працюють в шахтах, так само у нічні зміни, а їм записують відповідно до закону денні зміни вахтером. Працюють жінки у військовій сфері, їм записують — бухгалтер, кухар, а не те, що вони перебували на передовій позиції, — пояснила головний редактор «Центру інформації про права людини» Ірина Виртосу. — Це позначалося на отриманні додаткової відпустки, на пенсійних внесках. Тому це було швидше пережитком законів старого бачення, бо жінка може сама вибирати і мала б вибирати ту професію, посаду та повноваження, які вона могла б виконувати відповідно до її фахового рівня. У невеликих містечках часто немає можливості працювати так, щоб було й комфортно, і гарно, й дорого, і безпечно. А мусиш іти на роботу, яку тобі пропонують. Це так само накладалося на обмеження для чоловіка».

«ДЕРЖАВА ДАЛА СИГНАЛ ДЛЯ РОБОТАВЦЯ»

«Якщо десь шукати «змову», то зміна цього застарілого законодавства, це просто крок до вирівнювань гендерної рівності, яка наразі існує, — продовжила правозахисниця. — Кожна людина сама вирішує та відповідає за ту професію та повноваження, які готова взяти. Інша річ, що зміна законодавства — це тільки початок. Держава дала сигнал, а вже наскільки буде готовий роботодавець приймати жінку, то це вже буде боротьба наступного рівня. Для роботодавця стать не повинна мати значення, якщо це хороший фахівець. Роботодавець все-таки має опиратися на законодавчу базу. Але якщо немає доступу у жінок до цих професій, то в цьому проблема. Бо жінка так само вміє водити автомобіль та приймати управлінські рішення, але ця «скляна стеля» не пускає її далі, і це якраз проблема як законодавчої бази, стереотипів суспільства щодо сприйняття жінки на певних посадах, так і готовності жінки обіймати певні посади. У нас діють подвійні стандарти, які точно треба прибирати».

Обговорення дискримінаційного наказу — лише перший крок. «Добре, якщо Кабмін це підтримає і підпише», — додала Ірина Федорович. Читаючи роз’яснення Мінздоров’я, стає зрозуміло, що мала на увазі експертка: документ мають погодити Міністерство соціальної політики, Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Національна академія медичних наук України, профспілки та роботодавці. Потім його отримає на  державну реєстрацію Міністерство юстиції. І лише після цього дискримінаційний наказ стане недійсним.