Захистити від натиску плуга

Зберігаючи степи та луки, гарантуємо собі чисту воду, якісні ґрунти й видове розмаїття флори і фауни

Незабаром в аграріїв стартують весняно-польові роботи. І під натиском плуга продовжать танути цінні природні острівці. У сільській місцевості незайманий природний простір і досі сприймається як території, що марно толокують. З радянських часів установка «ефективно освоїти землю» міцно засіла у свідомості людей і успішно передається наступним поколінням. Тому новостворені громади, віддаючи під освоєння залишки цілинних земель, практично не замислюються над тим, яких наслідків для добробуту, здоров’я та довкілля варто очікувати після таких рішень.

Незайманих степів та луків в Україні залишилося критично мало. Втім, навіть серед людей, які опікуються природою, тема збереження трав’янистих екосистем не користується такою популярністю, як, скажімо, теми рубки чи посадки дерев.

Справді, в україномовному інфопросторі можна знайти чимало інформації про користь лісів. Натомість аналогічні відомості про степи, луки та болота відшукати значно важче. Брак такої інформації призводить до недооцінки важливості цих екосистем, тим часом як за головними показниками екосистемних функцій степи у своїй природній зоні нічим не поступаються бореальним лісам. Вони так само ефективно депонують вуглець, регулюють кліматичні умови, підтримують біохімічні цикли, формують первинну біомасу, підтримують біорізноманіття, регулюють колообіг води.

Тому з перетворенням великих площ трав’янистих екосистем на ріллю або штучні деревні насадження в зоні степу та лісостепу втрачаються важливі регуляторні механізми й починається дестабілізація природних процесів.

У передових країнах світу методики оцінки економічної вартості всіх прямих та непрямих вигод від існування природних територій щорічно вдосконалюються, а розрахунки беруться до уваги при прийнятті рішень у сфері природокористування. Наприклад, економічна вартість основних екосистемних послуг трав’янистих екосистем канадської провінції Манітоба оцінюється в 527—883 $/га/рік.

Спробуємо пояснити, навіщо Україні потрібні степи та луки, з урахуванням списку пов’язаних з ними основних екосистемних послуг.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

До екосистемних послуг забезпечення зараховується те, що степи та луки є джерелом високоякісних природних кормів для домашньої худоби. Вони можуть використовуватись як нагульні площі для свійських птахів, площі для збору пилку і нектару різнотрав’я медоносними бджолами. Також це — лікарська сировина, переважна більшість рослин, які використовуються в лікувальній практиці, це степові та лучні види; природний садивний і насіннєвий матеріал: степи та луки можуть бути джерелом саджанців і насіння трав’янистих рослин, які використовуються у відновленні деградованих пасовищ, озелененні населених пунктів. Окремі рослини можуть використовуватись у квітникарстві.

Це — прісна вода, яка накопичується у вигляді ґрунтових вод. Землі, вкриті природною трав’янистою рослинністю, вирізняються високою структурованістю та вологоємкістю ґрунтів. Це дає можливість опадам поглинатися й розподілятися по всьому ґрунтовому профілю і поступово надавати воду нижнім горизонтам.

Трав’янисті екосистеми містять колосальний резерват ґрунтової фауни, яка життєво необхідна для ґрунтоутворення на деградованих землях. Також луки та степи — це життєвий простір існування продуктів дикої природи: ягід, лікарських рослин, грибів тощо.

РЕГУЛЮВАННЯ

Ресурсний потенціал степових та лучних територій залежить від їхніх площ. На маленьких ділянках неможливо користуватися природними ресурсами без шкоди для їхнього стабільного відтворення.

Луки та степи мають екосистемні послуги регулювання, а саме: регуляція складу атмосферного повітря (поглинання вуглекислого газу, азоту, виділення кисню), регуляція вологості, акумуляція пилових частинок тощо.

• Регуляція поверхневого та підземного водного стоку. Кожна балка в зоні степу та лісостепу є частиною гідрографічної мережі. Що більше території на площі водозбору вкрито природною рослинністю, то більший об’єм поповнення ґрунтових вод.

• Регуляція якості поверхневих вод. Трав’яниста рослинність затримує напливи ґрунту із полів, добре нейтралізує азотні та фосфорні добрива, захищає водойми від цвітіння.

• Ґрунтоутворення. Саме під степовою і лучно-степовою рослинністю за особливих кліматичних умов формується чорнозем.

• Захист від ерозії. Щільна дернина в степах і на луках має високі ґрунтозахисні властивості від водної, вітрової та пасовищної ерозії. Запилення — значна частка культурних комахозапильних рослин запилюються дикими комахами-запилювачами. Переважна більшість диких запилювачів водиться лише у відкритому, сухому, незалісненому природному просторі.

• Контроль зоонозних інфекцій — здатність хижих тварин здійснювати вибіркове полювання на ослаблених жертв, швидко знаходити й поїдати трупи хворих особин запобігає поширенню багатьох зоонозних захворювань: сказ, лептоспіроз, туляремія, бруцельоз, сальмонельоз тощо.

• Контроль шкідників — незаліснені природні ділянки підтримують існування денних хижих птахів і комахоїдних ссавців. Усі вони харчуються не тільки на природних територіях, а й у прилеглих агроландшафтах.

• Локальний клімат — трав’яниста рослинність за умов нестачі опадів якнайкраще зберігає ґрунтову вологу. Тому розорювання степів та луків призводить до аридизації клімату. До того ж, степові трави захищають ґрунт від перегріву. Здатність відбивати сонячне проміння (значення альбедо) степів становить 20—30%, рілля має всього 5—10%, ліс — 15—20%, луки 15—25%.

І не менш важлива функція — підтримання біорізноманіття на локальному рівні. Лучні степи — найбагатша на різноманіття флори і фауни екосистема України. Видова насиченість може сягати 100 видів рослин на 1 кв. м.

ПІДТРИМАННЯ БІОСФЕРИ

Здатність степів та луків підтримувати корисні для людини природні процеси й формувати умови локального середовища залежить не лише від їхньої площі, а й від повноти природних компонентів. Втрата біорізноманіття трав’янистих екосистем або перетворення їх на штучні деревні насадження призводять до порушень у важливих регуляторних механізмах.

Не втрачає ваги підтримання біорізноманіття на глобальному рівні: генів, популяцій, екосистем. Від степових екосистем у наш час залишаються тільки невеликі фрагменти. Що менша площа природної території, то швидший перебіг втрачання флори і фауни, а отже — порушується цілісність екосистеми та її здатність до саморегуляції.

Із втратою останніх степів назавжди зникне та частина світового біорізноманіття, яка пов’язана з ними. А території, де були степи, стануть напівпустелями й пустелями...

Серед культурних та соціальних екосистемних послуг варто згадати про туризм, соціальні функції природного середовища, джерела творчого натхнення і духовного збагачення; можливість проведення наукових досліджень, унаочнення освіти; формування образу малої батьківщини, формування етнографічних груп; вплив на здоров’я.

До екосистемних послуг підтримання біосфери можна зарахувати те, що степові біоти здійснюють значний внесок у стабілізацію глобального клімату за рахунок здатності захищати земну поверхню степової зони від перегріву, формування водяної пари в атмосфері, акумуляції вуглецю в степових ґрунтах. У трав’янистих екосистемах зв’язано близько однієї треті всього запасу вуглецю суші. Понад 70% цієї кількості зберігається у ґрунті. Степові екосистеми за швидкістю акумуляції вуглецю не поступаються лісам та болотам.

Також це послуги підтримання геобіохімічних циклів води, вуглецю, кисню, азоту, сірки, фосфору, калію, кальцію, заліза та інших життєво необхідних природних складових; формування первинної біомаси — рослини в процесі фотосинтезу перетворюють потоки сонячної енергії на органічну речовину, яка є джерелом живлення для всіх живих істот у природі. Степові екосистеми підтримують багате розмаїття трофічних груп організмів — від ґрунтової фауни до численних стад великих травоїдних тварин.

Не втрачає ваги підтримання біорізноманіття на глобальному рівні: генів, популяцій, екосистем. Від степових екосистем у наш час залишаються тільки невеликі фрагменти. Що менша площа природної території, то швидший перебіг втрачання флори і фауни, а отже — порушується цілісність екосистеми та її здатність до саморегуляції.

Із втратою останніх степів назавжди зникне та частина світового біорізноманіття, яка пов’язана з ними. А території, де були степи, стануть напівпустелями й пустелями...