Загадки Чорної Мадонни

Чому в середньовічній Європі Діву Марію зображували з чорним кольором шкіри

Марія, мати Ісуса, – один з найважливіших образів християнства. Вона відіграє вагому роль як у духовному вченні, і як символічний чи мистецький образ у всьому християнському світі. Хоч, здавалося б, ми знаємо про Марію все завдяки «Новому заповіту», однак її образ має і свої загадки. Однією з таких загадок є існування культу Чорної Мадонни. Тепер із поширенням християнства в Азії, Африці, Латинській Америці нікого не здивуєш зображеннями святих, які мають негроїдні чи монголоїдні риси. Однак неясним залишається факт, чому Діву Марію з чорним кольором шкіри зображували в середньовічній Європі.

Культ Чорної Мадонни поширений здебільшого на обшарі, де розповсюджений католицизм. Час появи подібних зображень – ХІ–XV століття. В Європі налічується загалом 400-500 зображень Марії такого типу: зокрема, в Франції є більше 180 образів чорних Марій, в Іспанії – 50, в Італії – 30, в Німеччині – 19. У багатьох країнах цей образ став важливим національним символом: як польська Чорна Мадонна з Ченстохови чи покровителька всієї Каталонії – Чорна Мадонна з Монсеррат.

Чорні мадонни зустрічаються в європейській культурі в вигляді статуй та ікон. Статуї в основному виготовлялися з дерева, часто вони робилися з рідкісних сортів ебенового дерева. Часом статуї могли бути зробленими одразу з кількох видів дерева – обличчя і руки темні, а одяг – світлий. Камінні статуї робилися в більш ранні часи з темного каменю, а пізніше могли бути і з світлого, однак фарбувалися. Середня висота таких зображень – 75 см. Ікони з чорними мадоннами, в основному, мальовані в візантійському стилі, а виготовлені італійськими майстрами ХІІІ–XІV століття.

Поширення традиції чорних мадонн деякі історики пов’язували з відомим орденом тамплієрів, які могли завести її з Палестини. Представники ордену використовували це незвичайне зображення на своїх стягах, присвячували Чорній Мадонні турніри і будували окремі храми в її честь. За 100 років (1170-1270) в Європі з’явилося 80 соборів Чорної Мадонни і близько 500 церков. В основному будівлі було виконано в новому на той час стилі готики.

Існують і інші версії походження культу Чорної Мадонни, від досить ординарних до складних і заплутаних. Однак інтерес до феномену серед дослідників не згасає.

Так, деякі науковці схильні виводити етимологію культу чорних мадонн від давноєгипетської богині Ізіди. Ізіда – богиня родючості і материнства. Якщо пригадати собі, як давні єгиптяни залежали від розливів Нілу і плодючості своєї землі, то стає зрозуміло, чому ця богиня вважалася однією з найбільш шанованих на землі Кемет. Ізіда пошлюбила свого брата Осіріса – бога відродження, а пізніше потойбічного світу. Осіріса вбив Сет – бог хаосу, війни і пустелі. Він розчленив тіло померлого і розкидав його шматки по всьому Єгипту. Ізіда позбирала рештки свого чоловіка і тільки їй відомим способом зачала від нього дитину. Їхній син Гор – уособлення ранкового сонця, згодом помстився вбивці батька. Ізіду часто зображували як молоду жінку, яка тримає на руках немовля Гора і годує його грудьми. Оскільки значення культури Стародавнього Єгипту на античну цивілізацію важко переоцінити, то ж не дивно, що культ Ізіди був поширений у всьому Середземномор’ї і Передній Азії. Таким чином вплив родини Ізіди, Осіріса і Гора на християнську традицію цілком натуральний. Тому версія походження культу чорних мадонн від культу Ізіди також виглядає цілком правдоподібною. Наприклад, «єгиптянкою» називали Чорну мадонну з Нотр-Дам на горі Корнель у Франції, яку кинули в багаття прихильники французької революції. Статуя Мадонни з Шартра взагалі вважається давньою статуєю Ізіди, створеною ще в дохристиянські часи, яка пізніше була перероблена на християнську святиню.

У давніх народів Європи, зокрема і в галлів, також були свої власні культи богинь родючості. Етимологію і зв’язок чорних мадонн з цими культами підтверджує те, що багато чорноликих святих було знайдено на місцях старих язичницьких капищ.

Інша версія говорить, що Чорна Мадонна була скопійована європейськими християнами десь в ХІ столітті від християн з Африки, зокрема від ефіопів. Тяжко сказати, чи так це було, але версію відкидати не варто.

Офіційна церква стверджувала, що чорні мадонни – це просто дуже старі зображення матері Ісуса. І що під впливом часу від диму свічок зображення почорніли в натуральний спосіб. Такі випадки справді існують, взяти хоча б Мадонну з Лоретто, Мадонну з швейцарського міста Айнзільден, Мадонну з німецького міста Альтеттінг. Однак прецедент не можна застосувати до всіх чорних мадонн разом узятих.

Чорні мадонни по всій Європі славляться своєю чудодійною силою і притягують паломників. Наприклад, Чорна мадонна з Альтеттінг, за легендою, навіть воскресила хлопчика, що втопився.  Про незгасаючу популярність культу свідчать численні дари, які залишають віруючі поблизу таких зображень, а також дорогоцінні оздоби, якими прикрашають зображення темношкірої Марії. Те, що Чорна Мадонна явно не залишала оточення байдужим у всі часи, свідчать численні «гоніння» на неї. Її статуї дуже часто піддавалися жорстокому руйнуванню – іконоборцями, гуситами, гугенотами, іншими протестантами, учасниками французької революції. Невідомо, чи така ненависть була викликана політичними або ідеологічними мотивами. Чорних мадонн рубали, спалювали, розбивали. З іншої сторони завжди були і ті, хто викрадав і ховав такі святині, тим самим рятуючи їх.

Польська відома «Матка боска Ченстоховска» - ікона Чорної Мадонни з Ясної Гори два рази піддавалася нападу – один раз з боку татар, а другий – з боку гуситів. Останні в 1430 році пошкодили ікону – розрубали її на дві частини, а на обличчі польської святині до цієї пори зберігаються сліди ударів шаблею. Відразу по цьому ікону було відреставровано. Цим процесом опікувався сам король Владислав Ягайло. Тоді ж було виготовлено перший срібний оклад для дорогоцінної ікони.

У Польщі традиція поклоніння Чорній Мадонні існує від XV століття. Виникла вона в монастирі паулінів, який був заснований в 1382 році над рікою Варта. Польський князь Владислав Опольсько-Ратиборський наказав привезти до монастиря ікону Божої Матері з західноукраїнського міста Белз, що славилась своєю чудотворною силою. Тип ікони – одигітрія – зображення Марії з Ісусом, де останній однією рукою благословляє, а в іншій тримає книгу або сувій. Історія ікони овіяна легендами. За однією з них її написав перший іконописець – апостол Лука на дошці від столу, що стояв в домі Марії і Йосипа. В ХІІІ столітті ікона з’явилася на українських землях – князь Лев Данилович привіз її з Константинополя до Галицького князівства. Вважається, що свого часу ікона врятувала місто Белз, де вона знаходилась, від татарського набігу.  Пізніше, вже коли ікона була в Ясній Гурі, під час так званого «Потопу» вважається, що вона врятувала монастир від шведів. Черговий раз Чорна Мадонна з Ченстохови прислужилася полякам під час Варшавської битви 1920 року – у тракті польсько-більшовицької війни. Тоді, за переказами, Мадонна явилася оборонцям міста і допомогла їм вистояти в боротьбі з червоною навалою.

Образ Чорної Мадонни настільки вкорінився в польській національній свідомості, що також з’являвся на бойових штандартах і забирався в далекі краї тими поляками, що мусили покинути свою батьківщину. Образ Чорної мадонни знаходиться ледь не в більшості польських домів. Це символ, що єднає націю і додає їй віри в свою силу. Віра в Матір Божу серед поляків є такою сильною і вони так вірять в її заступництво, що домоглися офіційного визнання з боку Святого Престолу її Королевою і святою патронкою країни.

Таким чином Чорна мадонна до цих пір – нерозгаданий феномен європейської культури, який, як показують вищенаведені приклади, займає суттєве місце в європейській релігійній, культурній і національній традиції.

Загадки Чорної Мадонни

Загадки Чорної Мадонни

Чому в середньовічній Європі Діву Марію зображували з чорним кольором шкіри

Марія, мати Ісуса, – один з найважливіших образів християнства. Вона відіграє вагому роль як у духовному вченні, і як символічний чи мистецький образ у всьому християнському світі. Хоч, здавалося б, ми знаємо про Марію все завдяки «Новому заповіту», однак її образ має і свої загадки. Однією з таких загадок є існування культу Чорної Мадонни. Тепер із поширенням християнства в Азії, Африці, Латинській Америці нікого не здивуєш зображеннями святих, які мають негроїдні чи монголоїдні риси. Однак неясним залишається факт, чому Діву Марію з чорним кольором шкіри зображували в середньовічній Європі.

Культ Чорної Мадонни поширений здебільшого на обшарі, де розповсюджений католицизм. Час появи подібних зображень – ХІ–XV століття. В Європі налічується загалом 400-500 зображень Марії такого типу: зокрема, в Франції є більше 180 образів чорних Марій, в Іспанії – 50, в Італії – 30, в Німеччині – 19. У багатьох країнах цей образ став важливим національним символом: як польська Чорна Мадонна з Ченстохови чи покровителька всієї Каталонії – Чорна Мадонна з Монсеррат.

Чорні мадонни зустрічаються в європейській культурі в вигляді статуй та ікон. Статуї в основному виготовлялися з дерева, часто вони робилися з рідкісних сортів ебенового дерева. Часом статуї могли бути зробленими одразу з кількох видів дерева – обличчя і руки темні, а одяг – світлий. Камінні статуї робилися в більш ранні часи з темного каменю, а пізніше могли бути і з світлого, однак фарбувалися. Середня висота таких зображень – 75 см. Ікони з чорними мадоннами, в основному, мальовані в візантійському стилі, а виготовлені італійськими майстрами ХІІІ–XІV століття.

Поширення традиції чорних мадонн деякі історики пов’язували з відомим орденом тамплієрів, які могли завести її з Палестини. Представники ордену використовували це незвичайне зображення на своїх стягах, присвячували Чорній Мадонні турніри і будували окремі храми в її честь. За 100 років (1170-1270) в Європі з’явилося 80 соборів Чорної Мадонни і близько 500 церков. В основному будівлі було виконано в новому на той час стилі готики.

Існують і інші версії походження культу Чорної Мадонни, від досить ординарних до складних і заплутаних. Однак інтерес до феномену серед дослідників не згасає.

Так, деякі науковці схильні виводити етимологію культу чорних мадонн від давноєгипетської богині Ізіди. Ізіда – богиня родючості і материнства. Якщо пригадати собі, як давні єгиптяни залежали від розливів Нілу і плодючості своєї землі, то стає зрозуміло, чому ця богиня вважалася однією з найбільш шанованих на землі Кемет. Ізіда пошлюбила свого брата Осіріса – бога відродження, а пізніше потойбічного світу. Осіріса вбив Сет – бог хаосу, війни і пустелі. Він розчленив тіло померлого і розкидав його шматки по всьому Єгипту. Ізіда позбирала рештки свого чоловіка і тільки їй відомим способом зачала від нього дитину. Їхній син Гор – уособлення ранкового сонця, згодом помстився вбивці батька. Ізіду часто зображували як молоду жінку, яка тримає на руках немовля Гора і годує його грудьми. Оскільки значення культури Стародавнього Єгипту на античну цивілізацію важко переоцінити, то ж не дивно, що культ Ізіди був поширений у всьому Середземномор’ї і Передній Азії. Таким чином вплив родини Ізіди, Осіріса і Гора на християнську традицію цілком натуральний. Тому версія походження культу чорних мадонн від культу Ізіди також виглядає цілком правдоподібною. Наприклад, «єгиптянкою» називали Чорну мадонну з Нотр-Дам на горі Корнель у Франції, яку кинули в багаття прихильники французької революції. Статуя Мадонни з Шартра взагалі вважається давньою статуєю Ізіди, створеною ще в дохристиянські часи, яка пізніше була перероблена на християнську святиню.

У давніх народів Європи, зокрема і в галлів, також були свої власні культи богинь родючості. Етимологію і зв’язок чорних мадонн з цими культами підтверджує те, що багато чорноликих святих було знайдено на місцях старих язичницьких капищ.

Інша версія говорить, що Чорна Мадонна була скопійована європейськими християнами десь в ХІ столітті від християн з Африки, зокрема від ефіопів. Тяжко сказати, чи так це було, але версію відкидати не варто.

Офіційна церква стверджувала, що чорні мадонни – це просто дуже старі зображення матері Ісуса. І що під впливом часу від диму свічок зображення почорніли в натуральний спосіб. Такі випадки справді існують, взяти хоча б Мадонну з Лоретто, Мадонну з швейцарського міста Айнзільден, Мадонну з німецького міста Альтеттінг. Однак прецедент не можна застосувати до всіх чорних мадонн разом узятих.

Чорні мадонни по всій Європі славляться своєю чудодійною силою і притягують паломників. Наприклад, Чорна мадонна з Альтеттінг, за легендою, навіть воскресила хлопчика, що втопився.  Про незгасаючу популярність культу свідчать численні дари, які залишають віруючі поблизу таких зображень, а також дорогоцінні оздоби, якими прикрашають зображення темношкірої Марії. Те, що Чорна Мадонна явно не залишала оточення байдужим у всі часи, свідчать численні «гоніння» на неї. Її статуї дуже часто піддавалися жорстокому руйнуванню – іконоборцями, гуситами, гугенотами, іншими протестантами, учасниками французької революції. Невідомо, чи така ненависть була викликана політичними або ідеологічними мотивами. Чорних мадонн рубали, спалювали, розбивали. З іншої сторони завжди були і ті, хто викрадав і ховав такі святині, тим самим рятуючи їх.

Польська відома «Матка боска Ченстоховска» - ікона Чорної Мадонни з Ясної Гори два рази піддавалася нападу – один раз з боку татар, а другий – з боку гуситів. Останні в 1430 році пошкодили ікону – розрубали її на дві частини, а на обличчі польської святині до цієї пори зберігаються сліди ударів шаблею. Відразу по цьому ікону було відреставровано. Цим процесом опікувався сам король Владислав Ягайло. Тоді ж було виготовлено перший срібний оклад для дорогоцінної ікони.

У Польщі традиція поклоніння Чорній Мадонні існує від XV століття. Виникла вона в монастирі паулінів, який був заснований в 1382 році над рікою Варта. Польський князь Владислав Опольсько-Ратиборський наказав привезти до монастиря ікону Божої Матері з західноукраїнського міста Белз, що славилась своєю чудотворною силою. Тип ікони – одигітрія – зображення Марії з Ісусом, де останній однією рукою благословляє, а в іншій тримає книгу або сувій. Історія ікони овіяна легендами. За однією з них її написав перший іконописець – апостол Лука на дошці від столу, що стояв в домі Марії і Йосипа. В ХІІІ столітті ікона з’явилася на українських землях – князь Лев Данилович привіз її з Константинополя до Галицького князівства. Вважається, що свого часу ікона врятувала місто Белз, де вона знаходилась, від татарського набігу.  Пізніше, вже коли ікона була в Ясній Гурі, під час так званого «Потопу» вважається, що вона врятувала монастир від шведів. Черговий раз Чорна Мадонна з Ченстохови прислужилася полякам під час Варшавської битви 1920 року – у тракті польсько-більшовицької війни. Тоді, за переказами, Мадонна явилася оборонцям міста і допомогла їм вистояти в боротьбі з червоною навалою.

Образ Чорної Мадонни настільки вкорінився в польській національній свідомості, що також з’являвся на бойових штандартах і забирався в далекі краї тими поляками, що мусили покинути свою батьківщину. Образ Чорної мадонни знаходиться ледь не в більшості польських домів. Це символ, що єднає націю і додає їй віри в свою силу. Віра в Матір Божу серед поляків є такою сильною і вони так вірять в її заступництво, що домоглися офіційного визнання з боку Святого Престолу її Королевою і святою патронкою країни.

Таким чином Чорна мадонна до цих пір – нерозгаданий феномен європейської культури, який, як показують вищенаведені приклади, займає суттєве місце в європейській релігійній, культурній і національній традиції.