Заборгували півтори планети

Україна вже спожила річний запас природних ресурсів — як відновити баланс?

За підрахунками аналітичного центру Global Footprint Network, 22 серпня настає День екологічного боргу Землі. Ця дата — умовний середній Рубікон для всього світу, який означає, що на цей момент людство спожило всі природні ресурси, які планета буде відновлювати цілий рік. Для України День екологічного боргу настав ще 24 липня. Ми опинилися десь посередині світового рейтингу. Вже в лютому свої ресурси вичерпали Катар та Люксембург. До грудня протримаються Куба, Нікарагуа, Молдова, Ірак, Домінікана, Марокко, Нігер, М’янма та Киргизстан.

Фактично, що більше споживає населення певної країни, то швидше використовує свій річний запас природних ресурсів. На сторінці Global Footprint Network детально розписано, як саме здійснюються розрахунки — до уваги беруться дані з національних звітів кожної країни про її споживання, так званий екологічний слід, та про ресурси держави — біопотенціал.

«Так само, як виписка банку відстежує доходи та витрати, облік екологічного сліду вимірює попит населення і постачання природних екосистем, — пояснюють у аналітичному центрі. — Екологічний слід вимірює попит окремих людей або населення на рослинні харчові продукти і волокна, худобу та рибні продукти, деревину та інші лісові продукти, простір для міської інфраструктури та лісу для поглинання викидів вуглекислого газу. Біопотенціал міста, держави чи нації являє його біологічно продуктивну землю та морську зону, включаючи лісові угіддя, пасовища, посіви та забудовані землі».

«ЩО РАНІШЕ НАСТАЄ ДЕНЬ ЕКОБОРГУ, ТО БІЛЬШЕ МИ ВИННІ ПЛАНЕТІ»

Ідеться про наш попит на ресурси та наявну в країни чи окремого міста пропозицію природних багатств. Виходить, що все людство зараз живе в страшенному екологічному дефіциті. Україні потрібно ще півтори планети, щоб задовольнити свої потреби. І як свідчить рейтинг Global Footprint Network, що заможніша та розвиненіша держава, то більше «Земель» їй потрібно. Так, Швейцарія, для якої День екологічного боргу настав 8 травня, потребує практично трьох планет, щоб далі жити в своє задоволення.

«Що раніше настає день екоборгу, то більше ми заборгували планеті і майбутнім поколінням, і навпаки, що ближче до кінця року зміщується дата, то борг менше, — пояснюють у Національному екологічному центрі України, який і звернув увагу на проблему екологічного боргу. — Перевищення витрат ресурсів стає можливим, тому що ми виснажуємо наш природний капітал — що ставить під загрозу майбутню ресурсну безпеку людства. Ціна цього глобального екологічного марнотратства стає все більш очевидною — вона проявляється в знелісненні, ерозії ґрунтів, втраті біорозмаїття, накопичення вуглекислого газу в атмосфері. Останнє веде до змін клімату та більш частих екстремальних погодних умов».

МІНУСИ ТОТАЛЬНОГО СПОЖИВАННЯ

Що робити? Менше їсти, купувати і зайвий раз не ходити в ліс чи в гори? Природоохоронці радять формувати власний екологічний порядок денний як громадянам, так і урядам країн. І обмежити споживання всього, що пов’язано з довкіллям.

«Питання екологічного боргу та того, скільки ресурсів ми споживаємо і скільки ресурсів готова нам дати природа, актуальне для всіх, для України зокрема, — наголошує координаторка програми «Зміна клімату і енергетична політика», Фонд імені Гайнріха Бьолля, бюро Київ-Україна, Оксана АЛІЄВА. — День екологічного боргу показує, що ми витрачаємо за рік набагато більше ресурсів, ніж природні екосистеми здатні відновити за рік. Виходить, що за трохи більше, як пів року, споживаємо стільки, скільки наша планета відновлює цілий рік, нам треба півтори планети, щоб забезпечувати потреби Землі та постійно зростаючої кількості населення. Світ так влаштований, що все спонукає людей до постійного споживання та прагнення ще більшого споживання, ніж зараз. Реклама з усіх боків кричить, що ми маємо щось купити та спожити. Це побічний ефект світогляду, якого більшість людей на планеті сповідує. Я це пов’язую з капіталістичним підходом до розвитку, який прийнятий у більшості країн за основу — постійного економічного зростання, збагачення та накопичення капіталу.  Це споживання пов’язане з колоніальним ставлення до природи, людство вважає, що планета зобов’язана забезпечувати постійні потреби людини. Але людство вже давно вийшло за межі дійсно потрібного. Люди в розвинених країнах споживають значно більше, ніж потрібно для нормального та гідного існування».

Оксана Алієва додає, що більшість країн світу сповідує антропоцентричний підхід до розвитку, коли природа розглядається як середовище, що забезпечує потреби людей. «Але з таким підходом ми далеко не протягнемо і будемо жити, як у одному з фільмів-антиутопії, що на вулицю без респіратора не вийдеш, — продовжує екологиня. — Мають бути створені умови, щоб люди розуміли, скільки їм треба для гідного існування, а система не спонукала до споживання. Слід розуміти, що порядок денний постійного споживання просувають великі корпорації, бо цей їх прибуток. Звісно, кожен і кожна з нас своїм особливим вибором щодня може впливати на ситуацію: вдома вимикати  електроенергію, не вмикати опалення взимку на максимум, купувати товари без пластикової упаковки або не міняти телефон з появою кожної нової моделі, бо виробники до цього спонукають. Тож можна корегувати свій власний екологічний світ, корегувати попит на певні товари, чим стимулювати виробників шукати альтернативу, також можна зрозуміти суть системи, в якій ми живемо, щоб змінити ставлення до природи».

«ВІДСТАЄМО ВІД ГРАФІКА ЕКОРЕФОРМ»

Зрештою, маємо прийти до розуміння, коли на першому місці для громадян та держави буде збереження довкілля, коли впроваджуватимуться інструменти зеленої економіки, працюватимуть нові екологічні норми та стандарти і зросте відповідальність забруднювачів.

Питання лише — коли цей переломний момент настане для України? Досі чимало громадян не бачить зв’язків між своїми діями та впливом на довкілля, не простежує ланцюжків про причини паводків чи пожеж у лісах і не розуміє, де та які саме слід виставляти запобіжники. Крім просвітницьких прогалин, чимало недопрацювань існує в законодавчій площині.

«Зміни екологічного законодавства в нас дуже відстають від графіка, який ми обіцяли ЄС відповідно до Угоди про асоціацію. В Додатку ХХХ передбачено цілий перелік директив, які треба впровадити для охорони атмосфери, водних ресурсів, для адаптації до змін, управління відходами та зміни дозвільної системи. Ми на роки від того графіка відстаємо. А це зміни, які впроваджені в ЄС, і які дають розуміння, що там більше рахуються з природою, — коментує керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) Ольга МЕЛЕНЬ-ЗАБРАМНА. — Урядом пропонується впровадження інтегрованого дозволу на користування природними ресурсами для великих підприємств, після чого доведеться платити більші екологічні податки, то корпорації гальмують цей процес. Хоча екоподатки в  нас одні з найнижчих у Європі. Надходження до екофондів становлять соту частину ВВП, а в інших країнах це десятки відсотків ВВП. Через це підприємствам узагалі невигідно встановлювати споруди для очистки викидів. Фільтри дорогі, а заплатити екоподаток виходить дешевше».

НАВІЩО ПРИРОДНІ БАГАТСТВА ОЦІНЮВАТИ В ГРИВНІ?

Удосконалення потребує система штрафів за порушення природоохоронного законодавства, механізм екологічного моніторингу та процедура видачі дозволів на користування надрами. Змінювати слід усе й одразу, але особливо нема кому. Міністерство захисту довкілля тільки розкачує свою роботу після енних трансформацій, екологічний парламентський комітет, за оцінками ЕПЛ, за 11 місяців спромігся лише на просування закону про управління відходами, робота над яким тягнеться ще з часів укладення Угоди про асоціацію, та закону про захист тварин.

«Пріоритетами в роботі комітету мають залишатися пришвидшення впровадження системних реформ, відстоювання екологічних питань та збереження їх на порядку денному, попри нестабільні процеси в функціонуванні уряду і виклики пандемії COVID-19. А завдання нового міністерства — повернути питання довкілля в пріоритети держави не лише на папері, а й де-факто, закладати при формуванні екополітики ціннісне ставлення до довкілля», — йдеться в одній з аналітичних записок ЕПЛ.

Як вважає Ольга Мелень-Забрамна, доки природні ресурси та екосистемні послуги не будуть оцінені в грошовому еквіваленті, громадяни й надалі сприйматимуть річки, болота чи ліси як буденні речі. «Нам бракує економічної оцінки тих послуг, які надає нам природа. Для нас річка — це просто водичка, а насправді вона надає багато екосистемних послуг: очищає каналізаційні стоки, є середовищем існування для риб та комах. Або ж болота, які, здається, можна осушити, а це місце депонування вуглецю, який протидіє зміні клімату, це місце акумуляції вологи під час дощів та при паводках. Це все можна оцінювати в грошових еквівалентах. Якби ми це робили,  то для нас осушення болота чи торфовища не було б простою річчю, а при оцінці екопослуг ми розуміли б, що краще зберегти це торфовище чи заплаву річки, аніж будувати на цьому місці готель», — додає екоюристка.

У будь-якому разі вибір — за кожним із нас, що так чи так впливатиме на світ, у якому нам далі всім жити.