Вакцинні перипетії

Школи зобов’язали максимально щепити персонал від ковіду, а механізмів перевірки та контролю не передбачили

У кінці липня на Урядовому порталі з’явилося повідомлення про зміни щодо роботи навчальних закладів. Відповідно до постанови «Про внесення змін до Національного плану вакцинопрофілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період до 31 грудня 2021 року», що була ухвалена Кабінетом Міністрів України 28 липня. За нею, під час переходу до жовтого, помаранчевого чи червоного карантинного рівня епідемічної небезпеки «для роботи навчального закладу потрібно мати мінімум 80% повністю вакцинованого персоналу». Втім, із реалізацією цього на практиці, як розповів освітній омбудсмен України Сергій ГОРБАЧОВ, виникли певні проблеми (під час заходу від аналітичного центру Cedos «Освіта і пандемія в новому навчальному році: обговорення аналітичної записки і дискусія»).

НОРМАТИВНА ПРОБЛЕМА

«Постанова Кабінету Міністрів визначає, що в закладі освіти 80% працівників має бути вакциновано, але вона не закладає механізми з’ясування, хто вакцинований, а хто ні. Я буквально сьогодні, сидячи тут, отримав відповідь від Міністерства охорони здоров’я на наш запит щодо механізмів. Ми пропонували, наприклад, внести дані про вакцинування від COVID-19 до форми 063/о. Міністерство охорони здоров’я відповідає, що це незаконно, оскільки вакцинація від COVID-19 не є обов’язковою. Тобто існує нормативна проблема, — пояснює Сергій Горбачов. — Так само не зрозуміло, коли ми з’ясуємо кількість вакцинованих, як це верифікувати і як перевести в розпорядчий документ. На підставі чого директор школи або начальник управління освіти видаватиме наказ про переведення школи на дистанційне навчання або залишати її в режимі очного відвідування? Немає механізмів, і це дуже болюча проблема».

Ці питання мають бути вирішені заздалегідь, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому. Сергій Горбачов нагадав, як у березні 2020 року через те, що не було вчасно внесено зміни в законодавство щодо дистанційної роботи, діти були вдома, а вчителі ходили на роботу. «І коли я запитав директора – навіщо, він мені відповів: «А як прийде перевірка й запитає, де люди, чому не на місці?», — розповідає Сергій Горбачов.

До того ж співзасновниця ГО «Смарт освіта» Оксана МАКАРЕНКО попередила про можливе збільшення конфліктів у школі: «Ця ситуація, що коли немає 80% вакцинованих учителів, означає, що школа мусить перейти на дистанційне навчання. І це викликає негативну реакцію в батьків. І може спричинити багато конфліктів між учителями, які відмовляються вакцинуватися, і батьками, які зацікавлені в тому, щоб діти пішли в школу, бо вони фізично, психологічно, фахово не можуть бути вчителями для своїх дітей, адже це складна професія, якій вчать в університетах». На жаль, такі конфлікти цілком імовірні, враховуючи, що, як розповів начальник головного управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН Юрій КОНОНЕНКО в ефірі Громадського радіо 30 серпня, повністю вакциновані від COVID-19 лише 29% колективів шкіл, а однією дозою — 23%.

ЯК БУТИ УНІВЕРСИТЕТАМ?

За словами Сергія Горбачова, новітні дослідження засвідчують: що старша дитина, то менш негативним для неї є вплив дистанційної освіти. Однак не все так просто. З одного боку, як зазначає в.о.президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олександра ГУМЕННА, дистанційне навчання показує високу ефективність для студентів магістерських програм, які прагнуть поєднувати навчання з практичною діяльністю. Водночас, з іншого боку, наголошує Олександра Гуменна, існують спеціальності, які складно чи навіть неможливо перевести повністю на дистанційне навчання, без втрати навичок, що передбачає освітня програма — йдеться насамперед про студентів природничих спеціальностей. «Хай би як прекрасно був описаний у Ютубі експеримент, поки студент-біолог, фізик, хімік не спробує це зробити сам — не буде ефекту. Тож протягом цього півтора року були спроби виводити студентів факультету природничих наук хоча б на лабораторні роботи. Проте взимку, коли було перше таке системне виведення, все, на жаль, закінчувалося першим захворюванням. Зараз сподіваємося, що з вакцинацією ситуація буде кращою».

Однак вакцинування лише працівників університету — не панацея, наголошує ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир БУГРОВ. «Ми потішені тим, що на базі університетської клініки зробили вакцинацію понад 85% науково-педагогічних працівників і частина адміністративно-управлінського персоналу, але цього мало, бо весь персонал університету — це сім з половиною тисяч осіб, плюс 25 тисяч студентів, 12 із них у гуртожитках. І ось тепер виникає питання, чи треба видавати наказ про допуск із тестом ПЛР або сертифікатом про вакцинування, але юридично таких підстав немає», — розповідає Володимир Бугров.

На американський досвід вирішення цього питання пропонує звернути увагу Олександра Гуменна: «Зокрема, в США зараз багато вишів говорять про те, що не буде доступу до університетських кампусів без вакцинації. І коли в університеті Мічигану поставили питання, що це порушення свободи, на це їм відповіли, що в них є свобода не працювати або не навчатися в цьому виші — наприклад, можна взяти академічну відпустку. Це стратегія не на змішане навчання, а на повне виведення всіх працівників і студентів на навчання в кампусах».

Однак поки немає правового регулювання, потрібно вирішувати ситуацію на місцях, і є різні варіанти. Як розповідає Олександра Гуменна: «Національний університет «Києво-Могилянська академія» розробив сценарій виходу до змішаного навчання для студентів перших років бакалаврських та магістерських програм і для навчання факультетів природничих наук усіх курсів, хоча б на лабораторні роботи. Ми також почнемо працювати для виведення другого й інших курсів, але ми не можемо виводити їх окремо». Останнє пов’язано з тим, що в НаУКМА діє система вибіркових курсів, коли одну дисципліну можуть слухати студенти різних років навчання і навіть різних спеціальностей. Водночас Володимир Бугров розповів про план дій Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Ми все ж таки плануємо вийти офлайн, практично всі факультети, всі інститути. А далі є кілька різних сценаріїв, залежно від того, де факультет перебуває».

Володимир Бугров наголосив, що дуже важливими є окремі сценарії для кожного з вишів, що спричинено їх специфікою. Наприклад, для КНУ імені Тараса Шевченка дуже важливим чинником при розробці плану дій є логістика, оскільки потрібно запобігти ситуації, коли декілька тисяч людей будуть їхати в один час у метро з кампусу біля станції метро «Виставковий центр», наприклад, на станцію метро «Університет».

Та навіть якщо всі ці моменти вдасться розв’язати, лишається ще один — психологічний. Олександра Гуменна розповіла, що співробітники багато чого пережили за час пандемії, хвилюючись за рідних та знайомих, а часом і самі перехворіли в тяжкій формі. Існують випадки, коли співробітники практично не виходили зайвий раз із дому. Цей часто травматичний досвід ускладнює процес виходу в офлайн. «Коли ми зараз говоримо про поступовий вихід до нормального життя або принаймні до змішаного навчання, ми зіштовхуємося зі спротивом, що пов’язаний зі страхами», — підсумувала Олександра Гуменна. І цей аспект заслуговує на значну увагу, оскільки стосується не лише університетів.

КАДРОВИЙ ГОЛОД

Насамкінець хотілося б загадати, що пандемія не лише спричинила нові виклики, а й увиразнила ті, що були раніше. Зокрема, як зазначила очільниця програми «Навчай для України» Оксана МАТІЯШ, пандемія загострила проблему нестачі кадрів. «В Україні залишається проблема браку вчителів, особливо профільних предметів. Ми як програма, яка працює зі школами в сільській місцевості й маленьких містечках, залучаємо туди талановитих українських випускників, які їдуть на два роки викладати... І хочу звернути увагу на те, що цього року в нас абсолютний переможець у категорії вакансій від шкіл — вчителі інформатики й англійської мови. Розповім кілька історій, якими діляться директори наших шкіл-партнерів у п’яти областях — Київська, Дніпропетровська, Одеська, Львівська та Івано-Франківська... Директори шкіл протягом довгого часу шукають учителів STEM і англійської мови: їздять по регіонах, коледжах, університетах і шукають молодих спеціалістів. На жаль, на тлі пандемії зріс кадровий голод і в ІТ-індустрії, тому зараз регіональні ІТ-компанії рекрутять студентів педагогічних вишів також, — розповідає Оксана Матіяш. — Ця проблема, що школам було складно знайти людину, яка викладатиме інформатику, існувала ще до пандемії. Вчитель приходив і дуже швидко йшов. У нас є школи, де інформатики й математики не було півтора роки, за англійську я взагалі мовчу: є школи, де англійська не викладається протягом трьох або й чотирьох років. Проте зараз ця проблема може стати критичною».

Частково рішенням цієї проблеми може стати ініціатива, про яку розповіла Оксана Макаренко: «Я зараз працюю в робочій групі при Міністерстві цифрової трансформації, і ми якраз обговорювали питання, як підвищити якість ІТ-освіти й природничих наук. Є така інституційна форма, як мережева освіта. Це коли школа може укласти угоду зі сторонньою організацією щодо якоїсь освітньої послуги, зокрема, це може бути надання ІТ-освіти. Але для цього потрібно доробити документи, щоб школи могли укладати такі угоди. І тоді не треба було б у кожну школу шукати вчителів математики, забезпечувати їх житлом на селі й таке інше, а можна було б створити потужні центри, які за допомогою технологій, можливо, навіть дистанційно такі послуги запропонували б школам».