Умова виживання нації

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ліна Костенко

Щоб слова Ліни Костенко не стали пророчими для України, Верховна Рада розглядає законопроект про державну мову 5670-д. Що змінить законопроект у суспільстві й чи ухвалять його? Розповідаємо про найбільш знакові зміни для українців та аргументи «проти».

ЧИМ ЛЯКАЮТЬ УКРАЇНЦІВ ТА ІНОЗЕМЦІВ

1. Мовні інспектори ловитимуть вас на вулиці

Лякалки, що гуляють інтернетом, себе не підтверджують. Справді, спочатку стаття про мовних інспекторів у законопроекті була. Адже текст розробляли з урахуванням досвіду країн Балтії та Франції. Зокрема, в Естонії ще з 1991 року працюють мовні інспектори і ніяких значних збурень у суспільстві це не викликає — їхня робота лише позитивно впливає на стан естонської мови. Насправді, проблема не в мовних інспекторах — а в спекуляціях навколо цього питання. Щоб унеможливити всі спекуляції, депутати вилучили із законопроекту будь-які згадки про мовних інспекторів ще перед першим читанням.

За півроку після набуття законом чинності буде запроваджено посаду уповноваженого із захисту державної мови та створено секретаріат уповноваженого.

Уповноважений та його секретаріат зможуть реагувати на скарги щодо порушення закону, зокрема перевірити будь-якого чиновника, якщо він не надав відповідь на запит громадянина українського мовою.

Можуть завітати з перевіркою, приміром, і до кіоску з пресою. У разі ухвалення закону, в кожній точці розповсюдження має бути не менше 50% назв друкованих видань українською мовою. А також усі видання матимуть обов’язкову україномовну версію, крім винятків, передбачених законом. Тож якщо ви спитаєте в кіоску, наприклад, журнал «Viva!» або «Футбол» і він буде в наявності, але української версії для вас не знайдеться, — можна поскаржитися уповноваженому на порушення.

Перевірки можливі тільки в чітко регламентованих законом випадках.

2. Штрафи та санкції для громадян

Немає штрафів за використання будь-якої мови у побуті. Ви можете спілкуватися з дитиною англійською. З другом — китайською. З перехожими на вулиці — хоч суахілі.

3. Завтра доведеться складати іспит з української, бо не візьмуть на роботу

Від продавців, будівельників, кухарів, перукарів тощо ні сертифікат, ні атестат не вимагатимуть. Але тим особам, які здійснюють публічні функції (як от продавцям), однаково доведеться виконувати норми закону та надавати послуги українською мовою.

Через півроку після набрання законом чинності передбачено створення комісії зі стандартів державної мови. Вона буде опікуватися проведенням державного іспиту, складатиме тести, контролюватиме процес. Для тих, кому все ж потрібно скласти іспит у майбутньому, буде достатньо часу підготуватися.

Якщо ви вже обіймаєте посаду, не треба складати жодних додаткових іспитів з української мови чи проходити атестацію. Та якщо у планах є керівна посада — на кшталт Президента України, голови СБУ, директора школи чи державного службовця тощо, — доведеться скласти іспит і отримати державний сертифікат про рівень володіння державною мовою. Але й там є градація — від нижчого до найвищого рівня володіння мовою.

Також складати іспит доведеться тим, хто хоче стати громадянином України.

Для осіб, які бажають влаштуватися на роботу вчителем, медичним працівником, потрапити на контрактну військову службу офіцером, стати рядовим/сержантом/старшиною поліції тощо, знадобиться лише атестат про середню освіту — за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни).

4. Ви не зможете хрестити дитину в РПЦ

Закон про мову не втручається у віросповідання та релігійні обряди.

Законопроект не передбачає втручання у побут, тим паче — у справляння релігійних обрядів. Хрестити дитину можна в будь-якій церкві та будь-якою мовою. До речі, вінчати вас може російськомовний священик чи англомовний пастор. Жодним чином законопроект не вплине на богослужіння в церкві чи ваше віросповідання.

5. Англомовні журнали зникнуть із полиць

Для друкованих ЗМІ, що видаються англійською або іншими мовами ЄС і цільовою аудиторією яких є іноземці, передбачені винятки. Так, KyivPost і решта іншомовних журналів чи газет, як і раніше, видаватимуться та продаватимуться лише англійською, німецькою тощо — відповідно до їхньої традиційної роботи. Тут немає жодних обмежень. Адже нелогічно було б змушувати видання, яке інформує іноземців про актуальну ситуацію в Україні, формулювати такі ж меседжі для української аудиторії. Іноземці українські тиражі не купуватимуть.

6. Діти не зможуть вивчати іншу мову в школі

Вивчати можна будь-яку мову, на свій смак і розсуд. Мова національних меншин не страждає. У законопроекті освітня стаття повністю скопійована із закону «Про освіту», який пройшов Венеційську комісію і отримав загалом позитивний висновок.

До того ж особи, які належать до національних меншин, мови яких є офіційними мовами ЄС і які розпочали навчання в середній школі до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2023 року продовжать навчання за старими правилами. Насамперед це пов’язано з необхідністю підготовки україномовних учителів.

7. До поліції не можна буде звертатися іноземною мовою

З особою, яка не розуміє державної мови, працівники органів правопорядку зможуть спілкуватися мовою, прийнятною для сторін або за допомогою перекладача. Тож, наприклад, англомовний турист на запитання до поліцейського, як пройти до стадіону, зможе отримати відповідь англійською.

НЮАНСИ ЗАКОНОПРОЕКТУ

Мова телебачення

Важливим положенням законопроекту є збільшення мінімальної україномовної квоти на телебаченні   — до 90% для загальнонаціональних і до 80% для місцевих каналів. Не менш важливо, що до україномовних зараховуватимуться лише справді україномовні передачі та фільми, а не двомовні, як тепер.

Стаття про мову телебачення викликає опір з боку деяких власників телеканалів. Зокрема, «під час розгляду поправок 20 березня окремі депутати наполягали на вилученні зазначених норм з редакції другого читання. За їхніми вимогами ці норми було вилучено з редакції першого читання, однак профільний комітет з питань культури і духовності все ж повернув їх на місце у другому», — пояснює Сергій ОСНАЧ, один з авторів законопроекту 5670-д.

Автори законопроекту сподіваються, що депутати все ж проголосують за реальну, а не декларативну українізацію ТБ. Тим паче, зазначені норми набудуть чинності аж за два роки. 

Що з рекламою в медіа?

Реклама буде виключно україномовною. Виняток буде лише для засобів масової інформації офіційними мовами ЄС. Адже якщо ЗМІ, приміром, німецькомовне — немає сенсу таку аудиторію таргетувати україномовною рекламою і таким чином знижувати прибутковість медіа.

Україномовні інтерфейси програм

Товари масового вжитку (смартфони, телевізори тощо) обов’язково повинні мати програмний інтерфейс українською мовою.

Водночас, наприклад, спеціалізоване медичне або наукове обладнання може використовуватися і з програмами, що мають англомовний інтерфейс — адже немає потреби заради українізації одиничних зразків техніки ризикувати життям пацієнтів або гальмувати наукові дослідження.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ЧОТИРИ ПЛОЩИНИ ЗАКОНУ

Керівниця програм Центру дослідження визвольного руху Ярина ЯСИНЕВИЧ радить розглядати мовний законопроект у чотирьох площинах.

Перша — це виконання положень Конституції, якої всі зобов’язані дотримуватися, якщо справді йдеться про правову державу.

Друга — культурна. Українська мова, її захист і розвиток дозволять зберегти, розвинути, а отже — поділитися зі світом унікальним культурним надбанням нашого народу.

Третя — об’єктивно історична. Тривалий період навмисного знищення української мови як політичними методами (обмеження, санкції, заборони), так і фізичними вбивствами призвели до обов’язку сучасного покоління виправити ситуацію, допомогти мові повернути втрачені позиції, створити простір для її розвитку. Попри політичні маніпуляції, законопроект не втручається у приватну сферу і не містить норм, які хоч віддалено можуть скидатися на утиск інших мов.

Четверта площина містить інтеграційний та економічний чинники. «Однаковий рівень володіння державною мовою забезпечить українським громадянам рівний доступ до державних послуг і до освіти на всій території країни, що допоможе уникнути перешкод для конкуренції на ринку праці. Вимоги до створення україномовного продукту сприятимуть формуванню додаткових ринків і робочих місць, як ми це побачили на прикладі дубляжу фільмів», — резюмує Ясиневич.

Якщо будуть з’являтися справді виважені аргументи проти законопроекту в будь-якій із цих чотирьох площин — до них варто дослухатися. Поки що в українському інформаційному просторі панують маніпулятивні технології, протистояти яким зможе лише критичний розум українців.

ОПОНЕНТИ ЗАКОНУ ТА ОСНОВНІ АРГУМЕНТИ

З одного боку, законопроект атакують представники фракції «Опозиційний блок» у Верховній Раді і прокремлівські сили загалом. Вони подали найбільшу кількість поправок до законопроекту, щоб відтермінувати ухвалення. Технологія доволі відома, та треба визнати — робоча.

Експерти наголошують, що «Опозиційний блок» намагається створити навколо мовної теми максимальний конфлікт, демонструючи нібито захист свого електорату. Законопроект ухвалили в першому читанні ще 4 жовтня 2018 року, і було подано понад дві тисячі поправок, майже половину з яких внесли представники «Опозиційного блоку».

Зараз Верховна Рада розглядає всі внесені поправки, щоб не було жодних питань щодо процедур. Ухвалити пакетом усі ці правки неможливо, адже згодом Конституційний суд може визнати закон таким, що не відповідає Конституції через порушення процедури ухвалення. Як наслідок — закон просто втратить чинність.

З іншого боку, проти законопроекту виступають деякі радикальні елементи.

Представники радикально налаштованих сил звинувачують авторів законопроекту та його захисників у надмірному лібералізмі й вимагають заборонити взагалі навчання мовами етнічних меншин, а також критикують норму, згідно з якою продавець на прохання покупця зможе обслужити його не тільки українською мовою, а й іншою мовою, прийнятною для сторін.

Крім того, з боку окремих політиків звучать твердження, що закон про мову взагалі не потрібен, адже статус української мови як державної прописаний у Конституції.

Маніпуляція достатньо цинічна, наголошує Сергій Оснач: «У Конституції чітко зазначено, що питання застосування мов в Україні регулюється виключно законом. Конституція не конкретизує, як саме має застосовуватися державна мова у конкретних сферах суспільного життя — чітко це прописати можна тільки в законі, як і передбачити механізми контролю та санкції за його порушення».

Хоча законопроект і передбачає контроль за його виконанням і санкції за порушення, та водночас є доволі гнучким. Не змушувати, а сприяти.

Де-факто після скасування закону «Ківалова — Колесніченка» в Україні взагалі відсутній мовний закон, застосування державної мови врегульоване лише в деяких сферах: на держслужбі, радіо тощо. Загальний законодавчий вакуум створює сприятливі умови для спекуляцій політиків, конфліктів на мовному ґрунті та зловживань на місцях.

«Москва задіяла всі сили. Кремлем одночасно висуваються різні страшилки, озвучені цими силами, а єдина мета — це зрив голосування за законопроект №5670-д. Поширюється брехня, що закон визначатиме, якою мовою українці змушені будуть розмовляти у побуті. З іншого боку — міф, що законопроект косметичний та, навпаки, русифікаторський, бо захищає права національних меншин, а не українську мову», — звертає увагу Тарас ШАМАЙДА, один з авторів законопроекту 5670-д.

Редакція законопроекту, рекомендованого до другого читання, є більш збалансованою, ніж у першому читанні. Наприклад, у випадку з англомовними виданнями: для електронних і друкованих ЗМІ, які видаються мовами Євросоюзу та корінних народів, прибрали норму про необхідне дублювання версії сайту та тиражу українською мовою. Порушенням буде вважатися відсутність україномовної друкованої версії, якщо примірник (сайт) публікується іншими мовами, окрім зазначених вище.

Під час підготовки чинного законопроекту також зменшили кількість планованих для створення державних органів, які б контролювали дотримання нових положень у сфері використання державної мови.

Окремі режисери-постановники театральних спектаклів також висувають аргументи проти ухвалення законопроекту. Бо в ньому передбачено, що державні та комунальні театри у разі демонстрування вистави не українською мовою мають забезпечити український переклад за допомогою субтитрування, звукового перекладу або в будь-який інший спосіб. З іншого боку, опоненти закону в театральному середовищі не пропонують жодних своїх рецептів щодо збільшення кількості україномовних вистав. Схоже, їх цілком влаштовує сучасна ситуація.

Звичайно, в перший час ухвалення закону спричинить додаткове фінансове навантаження для маленьких театрів, які заробляють небагато. Але і це питання вирішується. Адже устаткування для субтитрування не надто дороге і в деяких українських театрах вже успішно застосовується.

Ще 10—12 років тому вся сфера кінопрокату в Україні була повністю російськомовною. Коли тодішній уряд почав запроваджувати спочатку частковий, а потім і повний дубляж українською мовою, критики було багато. Українців лякали, що всі кінотеатри просто закриються. Сьогодні ми бачимо, що таке рішення не лише не зашкодило, воно стало успішним — так з’явилася українська кіноіндустрія.

У разі ухвалення законопроекту про мову — для телебачення мовні норми будуть запроваджені через два роки після набрання законом чинності. 

Схожа історія з боротьбою за введення квот на українську продукцію на радіо. До цього частка україномовної продукції в прайм-тайм коливалася між 3 і 5%. Російськомовні радіостанції розповідали: «Так працює ринок». Але час показав, що це був не «ринок», це була нав’язана олігархічними і промосковськими власниками ситуація. Тому коли закон встановив 35% квоту на українські пісні (подібна квота діє у Франції), то вона не лише виконується, а й перевиконується, адже редактори на радіо нарешті помітили багато якісної цікавої української музики. Є сподівання, що із введенням української мови у всі сфери суспільного життя українська кіноіндустрія розвиватиметься ще швидше.

Окремі політологи вважають, що насамперед суспільство має цікавити економіка, а не мовне питання. Логіка тут є: адже без економічного розвитку держава не може нормально функціонувати. Та без власної мови нація перестає існувати. За переконанням експертів, законопроект про мову 5670-д не суперечить економічному розвитку, навпаки, він стимулюватиме розвиток багатьох сфер економіки і створюватиме робочі місця не тільки для філологів.

Ігор КОЛІУШКО, голова правління Центру політико-правових реформ, звертає увагу, що багато років українському суспільству нав’язується думка, що насамперед треба займатися економікою, а мовні та духовні питання можуть почекати, вони, мовляв, самі розв’яжуться, коли зросте рівень соціально-економічного розвитку.

«Сьогодні можна впевнено стверджувати, посилаючись не лише на теорію та філософію, а на досвід 27 років розвитку Української держави: спроби розвитку економіки без паралельного вирішення питань росту духовності, національної консолідації та патріотизму призводять не до розквіту суспільства і держави, а до росту корупції, вивезення результатів економічного зростання за кордон, еміграції тощо», — підкреслює Коліушко.

За словами експерта, суспільна домовленість щодо статусу державної мови, яка має бути закріплена законом про функціонування української мови як державної, є одним із найважливіших елементів фундаменту, на якому можна вибудовувати національну єдність і духовний розвиток як запоруку економічного розвитку.

ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ У 2017 РОЦІ, РОЗГЛЯДАЮТЬ ЛИШЕ ЗАРАЗ

28 лютого Верховна Рада перейшла до розгляду законопроекту в другому читанні.

За словами експертів, саме прихильник законопроекту — голова Верховної Ради Андрій Парубій — та голова профільного комітету парламенту і автор проекту закону Микола Княжицький активно працюють, щоб підвищити шанси на ухвалення документа. Спостерігається еволюція до підтримки законопроекту певними фракціями та групами у Верховній Раді, якої не було ще півроку тому. Якщо спочатку повна підтримка закону була лише від фракцій «Народного фронту» та «Самопомочі», то тепер бачимо зростання підтримки серед представників БПП, Радикальної партії, «Батьківщини» та частини позафракційних депутатів.

У парламенті є свій порядок денний, незалежно від президентських чи парламентських виборів — тому розгляд законопроекту напряму не пов’язаний із ними. Ухвалення закону про мову не вимірюється місяцями виборчої кампанії. Є відомий вислів, що політики думають про наступні вибори, а державні діячі — про майбутні покоління. 

Ярина БУСОЛ, Юрій МИКИТЮК, Реанімаційний Пакет Реформ

ДОВІДКА

Історія законопроекту 5670-д

У громадському середовищі перші напрацювання щодо законопроекту про мову з’явилися у 2016 році. Того ж року створили Координаційну раду з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури.

На базі Коордради було створено робочу групу з написання законопроекту, яку очолив Володимир Василенко — професор права, дипломат, колишній представник України в Раді ООН із прав людини. До робочої групи увійшли експерти — Тарас Шамайда, Сергій Оснач, Максим Кобєлєв, Тарас Марусик, Віктор Генералюк, Оксана Заболотна, Юрій Гнаткевич та інші. Деякі експерти надавали пропозиції дистанційно, такі, як Святослав Літинський та Роман Матис. Розробка законопроекту супроводжувалася консультаціями з багатьма фахівцями з різних сфер суспільного життя.

Робоча група у січні 2017 року на основі законопроекту Сергія Головатого та Оксани Сироїд закінчила розробку проекту законопроекту 5670 «Про державну мову». До Верховної Ради його внесли 33 депутати. Потім проект 5670 доопрацював профільний комітет з питань культури і духовності — з урахуванням слушних положень інших проектів і пропозицій експертів. Так з’явився проект закону 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Його зареєстрували 76 народних депутатів — представників більшості депутатських фракцій у ВРУ — у червні того ж року.

У жовтні 2018 року проект закону було прийнято за основу у Верховній Раді в першому читанні. З 28 лютого 2019 року розпочався розгляд законопроекту в другому читанні, та фактично до розгляду правок народні депутати перейшли 12 березня. Така велика пауза між першим і другим читаннями пов’язана з великою кількістю поправок, які внесли, насамперед, представники «Опозиційного блоку» й які профільному комітету довелося обробляти. Затягування другого читання також пов’язано з тим, що депутати, насамперед з «Опоблоку», наполягають на розгляді кожної поправки.

За задумом авторів, законопроект 5670-д має забезпечити комплексну підтримку української мови.