Україна може забезпечити себе сучасною пожежною технікою і стати її експортером

Про недостатнє фінансування пожежної служби було сказано й написано вже чимало. Про те, як за відсутності коштів розв'язуються проблеми технічного забезпечення пожежних частин, розповідає В'ячеслав Чичковський, заступник начальника Головного управління пожежної охорони МВС України.

- З якими проблемами доводиться зустрічатися Головному управлінню пожежної охорони в питаннях технічного оснащення своїх підрозділів?

- Ми проаналізували весь перелік виробів, що їх потребують наші пожежні. Це більш як 200 найменувань. Лише 35 із них закуповуються за кордоном. Серед цих 35 - високотехнологічні вироби: спеціальні висотні драбини та підйомники, засоби захисту - пожежні каски та бойовий одяг, хімічні засоби пожежогасіння... І ми почали розробку та організацію виробництва цих виробів в Україні.

Наприклад, на харківському заводі "Хартрон" розроблена й виготовляється пожежна каска, яка значно переважає за своїми захисними властивостями ту, що стоїть сьогодні на озброєнні. Ми також винайшли й виготовили на черкаській шкіргалантерейній фабриці комплект нового бойового одягу з тканини "номекс". Дослідна партія цих легких і зручних захисних костюмів проходить сьогодні випробування в пожежних частинах і одержує позитивні відгуки. Бойовий одяг успішно пройшов випробування на відповідність до світових стандартів у Женеві, на єдиній у Європі установці "Thermoman". Випробування показали, що людина, одягнута в такий костюм, за 8 секунд перебування в суцільному полум'ї з температурою до 1100 градусів за Цельсієм отримає не більше ніж 20% опіків тіла, що не є небезпечним для життя. А бойовий одяг, який сьогодні перебуває на озброєнні, за цих умов згорає повністю. Розроблені й підйомники на шасі автомобіля КрАЗ із 30-метровою і 60-метровою драбинами, потреба в яких сьогодні дуже велика. Виготовлено навіть дослідний зразок, який стоїть без потреби на заводі, бо для серійного виробництва необхідно 110 тис. гривень, яких немає.

- Хто в Україні займається розробкою пожежної техніки?

- У цьому плані Україна, так би мовити, в привілейованому становищі. Головне в колишньому Радянському Союзі конструкторське бюро пожежної техніки в нас, у Прилуках. На основі багатьох НДІ виникло безліч різних науково-виробничих фірм, акціонерних товариств, які успішно ведуть розробку різних виробів для нас та інших замовників.

- Чи є в Україні розробки пожежної техніки, що здатні конкурувати з аналогічними західними зразками?

- Є цікаві ідеї. Згадані вже нова пожежна каска і костюм, піноутворювач, що його виробляють на Горлівському хімкомбінаті, за своїми окремими характеристиками переважають західні зразки. Але за сукупністю характеристик аналогічних виробів і за кількістю модифікацій та різновидів пропонованої продукції нам ще далеко до західних фірм. Щоправда, на рівні країн СНД наша продукція цілком конкурентоспроможна.

- Чи можна стверджувати, що аварія на ЧАЕС стала поштовхом для технічного вдосконалення пожежних військ?

- Аварія в Чорнобилі змусила нас переглянути свої погляди на систему організації та технічне забезпечення пожежної охорони. Після аварії більше уваги приділяється розробці нових засобів захисту особового складу, насамперед - органів дихання. Тепер у пожежних частинах усіх атомних електростанцій є так звані машини розвідки на шасі танків. На ЧАЕС є бронетехніка, пристосована не тільки для розвідки, а й для гасіння пожеж. Почали розвивати й роботизацію. Етичні норми не дозволяють розраховувати на людей у зонах радіаційного зараження. Наприклад, лафетні стовбури, що встановлені в машинних залах атомних станцій, призначені для зрошення різних конструкцій в разі пожежі, тепер керуються запрограмованими автоматами.

Ще один приклад - покрівля машинної зали ЧАЕС, розміром 800 на 50 метрів, а також покрівля великих зал інших електростанцій, були вкриті легкозаймистим утеплювачем ПСБ. Ми наполягли, аби цей утеплювач на всіх АЕС було замінено на такий, що не горить. Те, що ми мали рацію, підтвердилося 1991 року, коли виникла пожежа на покрівлі машинної зали ЧАЕС у районі другого енергоблоку. Пожежу погасили швидко, але,якби дах був укритий старим утеплювачем, ми не змогли б його врятувати.

Переглянули також принципи організації пожежної охорони атомних електростанцій. Те, що АЕС необхідно будувати якомога далі від великих міст, звісно, правильно, але відсутність поблизу станції великих пожежних гарнізонів у разі аварії може стати фатальним чинником. Тому ми наполягаємо, щоб у всіх, навіть невеликих містах, райцентрах, селах, що оточують станцію, були розташовані потужні, добре навчені, воєнізовані пожежні частини.

- Як організована взаємодія між пожежною охороною і, наприклад, гірничорятувальною службою або частинами цивільної оборони?

- Мені вже незабаром на пенсію, а я не пам'ятаю жодної великої пожежі, якою займалися б київські гірничорятувальники. У Донецьку, я знаю, гірничорятувальники добре підготовлені до гасіння пожеж і постійно займаються цим. А в нас, якщо, не приведи, Господи, станеться пожежа в Київському метрополітені, така, як у Баку, гірничорятувальники її не погасять. Тут, звісно, потрібна спеціальна підготовка й взаємодія наших служб.

Наприклад, на Заході, в Німеччині, Чехії, Польщі та багатьох інших країнах, до обов'язків пожежних входить розв'язання доволі широкого спектра завдань, які в нас перебувають у віданні МЧС та ЦО. У розвинених країнах пожежні ліквідують різні аварійні ситуації, виконують функцію рятувальників. Я вважаю, що наша пожежна охорона теж могла з цим упоратися. Сьогодні цю проблему вирішувати важко, бо знадобиться вкладення значних коштів у техніку та підготовку фахівців. Але служба, що об'єднує в собі всі рятувальні функції, була б значно ефективнішою та економічно доцільнішою.

Розмову записав Віталій КУКСА, "День"