У справі живодера – знову павза

Вирішальне засідання щодо столичного догхантера Олексія Святогора перенесено на 26 жовтня

Чому так? Лишається загадкою. Адже про відміну судового засідання зазвичай повідомляють заздалегідь (за кілька днів) чи бодай за кілька годин до його початку, як це вже траплялося з розглядом справи проти живодера Олексія Святогора. А вчора, 14 вересня, коли відстоювати справедливий вирок Київського апеляційного суду прийшли десятки зоозахисників, волонтерів, представників громадських ініціатив, що опікуються захистом тварин, і просто небайдужих, що стежать за справою Святогора, про перенесення справи стало відомо майже в час, коли було призначено її розгляд. За пів години до початку стало відомо, що суддя захворіла…

Це наштовхує на роздуми, що справа Святогора таки на слуху в суспільства, а суд уникає швидкого вердикту саме через резонансність справи. Або ж чекає, доки громадськість втомиться ходити на судові засідання та опустить руки в цій боротьбі. Хоча якби судді вийшли на вулицю на невеликий мітинг, організований перед початком засідання, то переконалися б, що зооспільнота не втомиться захищати права та життя тварин.

На вчорашню акцію долучилися і ті, хто в курсі, хто такий Олексій Святогор, і ті, хто дізнався про нього відносно нещодавно. Так, учасниця мітингу Маргарита розповіла, що почула вперше про столичного живодера тиждень тому на марші за права тварин. Тепер прийшла на судове засідання. «Мене ця історія шокувала, - каже вона. – Бо це абсурд, коли є беззаперечні докази провини, а людина досі ходить на свободі. Мені здається, що Святогор не формувався за день. Мені жахливо усвідомлювати, в яких умовах росла ця людина, що вкладалося їй у голову, щоб створювати такі вчинки. Тому треба думати, що ми вкладаємо в голови своїх дітей, який контент вони споживають, тому що саме це формує таких жахливих створінь, які загрожують не лише тваринам, а й людям. Важливо усвідомлювати, що Святогор для декого є лідером думок. Є ж ціла організація, яку він очолює. І зараз, доки триває суд, він продовжує свою діяльність. І це просто жах. Також я помітила, що через те, що судді досі нічого не вдіяли, починає діяти народне правосуддя. Багато заходів вчиняється проти Святогора, а суд ще й дає йому охорону. Я хочу заявити, що найбезпечніше місце для Святогора – це в’язниця!»

Учасники мітингу наголошували і на моральному аспекті цієї справи, нагадуючи про рішення Шевченківського районного суду міста Києва, за яким людину, що пропагує вбивство безпритульних тварин, визнали невинною (детальніше про справу догхантера «День» писав тут). Була надія, що нарешті суд поставить крапку в цій історії та винесе справедливе рішення. Більшість тих, хто прийшов учора на мітинг до апеляційного суду, були переконані, що це справді останнє засідання.

«Я реально сподівався, що сьогодні була остання акція, пов’язана з живодером Святогором. І що після неї ми почуємо про цю істоту ще не скоро. Але суддя Київського апеляційного суду за 30 хвилин до засідання – захворіла. Не знаю, що в неї: ковід чи діарея. Ми з’ясуємо це юридичним запитом, - поділився своїми враженнями після акції політик, ексголова Державної екоінспекції Єгор Фірсов. – Ми вимушені показувати суду, що ця справа дуже серйозна. Коли ми почали вивчати ситуацію з догхантерами, то виявили, що люди спочатку вбивають тварин, безпосередньо собак для власного задоволення, після цього починають вбивати людей. Можливо, це справді якась хвороба. І коли влада, наші суди та правоохоронні органи на це або не реагують, або реагують дуже кволо, це для нас величезний виклик, тому що наші права ніхто не захистить. Тому що завтра хтось гулятиме зі своїм домашнім улюбленцем, який з’їсть сосиску, нашпиговану отрутою, і теж постраждає. Якщо держава не може покарати Святогора як топ-убивцю тварин, то що казати про якісь віддалені регіони, де відбуваються такі ж убивства».

Наступне засідання суду щодо Олексія Святогора заплановане на 26 жовтня (о 16.30). Вочевидь, громадськість знову прийде з плакатами проти живодерства, дехто зі своїми собаками, хтось приїде підтримати потерпілих з іншого міста. Але це в жодному разі не тиск на суд. Це справедлива вимога винести нарешті заключне рішення – об’єктивне та чесне.