«Шосткинська громада вважає Скоропадських своїми»

Олена ЧАНЦЕВА-КОВАЛЕНКО – про діяльність підготовчої платформи для створення Державного історико-архітектурного заповідника «Гетьманщина» на Сумщині

Наше видання раніше інформувало як про ідею створення заповідника «Державотворці Сіверщини» (формалізовану ще 2019 року), до якого мав увійти Гамаліївський Пустинно-Харлампієвий монастир з усипальницею Скоропадських, так і про скасування Кабміном власної ж відповідної постанови. Як пояснювали в офіційних інстанціях, і зокрема в Мінкульті, основна причина – фінансова. «День» писав у вересні минулого року: «Відповідно до урядової постанови, Мінкультури мало розробити план організації території, план та вартість реставрації об’єктів майбутнього заповідника. Цього не вдалося зробити, оскільки утримання заповідника планувалося за рахунок коштів із держбюджету для збереження історико-архітектурної спадщини в заповідниках. Три роки поспіль видатки на це міністерству не передбачались. Тож ідея створити державний історико-архітектурний заповідник з майбутніми родзинками — лишається лише ідеєю» (див. статтю). Та на самій Сумщині здаватися не збираються і роблять власні кроки для втілення ідеї в життя. Які саме – «Дню» розповіла ініціаторка «Історичної майстерні музею Скоропадських», голова Шосткинського підрозділу Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, заступник директора КЗ «Шосткинський краєзнавчий музей», доктор філософії Олена ЧАНЦЕВА-КОВАЛЕНКО.

«ОСОБЛИВИЙ ПРОСТІР НА ПЕРЕТИНІ ДУХОВНОЇ, МУЗЕЙНОЇ, ОСВІТНЬОЇ, БІБЛІОТЕЧНОЇ, ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТА МЕДІЙНИХ СФЕР»

– Як виник проєкт «Історичної майстерні музею Скоропадських»?

– «Історична майстерня музею Скоропадських» є унікальним місцем, такою єдиною в Україні підготовчою платформою для створення Державного історико-архітектурного заповідника «Гетьманщина». Майстерня – це особливий атмосферний простір на перетині духовної, музейної, освітньої, бібліотечної, психологічної та медійних сфер. Це всі ті сфери, які викликають в мене ті самі «мурашки», що окриляють та надихають іти вперед попри все. Я багато подорожувала, придивлялась, як бережуть свої національні скарби в різних країнах світу, складала собі «на олівець» список усього найкращого, що мені сподобалось та видалось особливим.

Наша Майстерня виникла після того, як у 2021 році було скасовано постанову КМУ про Державний історико-архітектурний заповідник «Державотворці Сіверщини». Заповідник силами Шосткинської громади вже почав працювати. Було створено багато нових проєктів, залучено фахівців, розпочато реставраційні роботи вежі, яка належала місту Шостка… Але держава вирішила, що заповідник не потрібен, що не потрібно відновлювати єдине наявне місце поховання гетьмана України Івана Скоропадського з родиною. Тому й виникла майстерня, щоб продовжити та наростити темпи планомірної й системної роботи з формування національної ідентичності українців за темами державотворчого спадку гетьманського роду Скоропадських, Шосткинського порохового заводу та Пантелеймона Куліша. Фактично Історична майстерня музею Скоропадських є відділом комунального закладу «Шосткинський краєзнавчий музей», освітньо-дослідницьким центром, а змістовно – майстерня є підготовчою платформою для створення Державного історико-архітектурного заповідника «Гетьманщина».

Хто залучений до проєкту?

– «Історична майстерня музею Скоропадських» співпрацює з різними державними і громадськими організаціями, релігійними громадами, музеями, меморіалами, освітніми установами України та інших країн світу. Команда «Історичної майстерні музею Скоропадських» спільно з фахівцями історичної, архітектурної, культурної та етнографічної сфери організовує зустрічі, народження нових проєктів, майстер-класи, презентації, професійні дослідження нових експонатів, розробку екскурсій та багато інших видів діяльності, які потребують присутності широкого кола професійної команди з різних сфер пам’яткоохоронної діяльності. Зокрема серед наших експертів – архітектор Сергій Юрченко, спеціаліст з архітектурних особливостей Харлампієвого храму та Собору Різдва Пресвятої Богородиці; директорка Музею гетьманства Галина Ярова; історики Тетяна Осташко та Юрій Терещенко, а також Павло Гай-Нижник; історик, заслужений працівник культури Тетяна Ралдугіна; начальник відділу архітектурної та містобудівної спадщини Інституту культурної спадщини (м. Київ) Віктор Вечерський; режисерка Тетяна Сучкова-Ладик; видавниця Галина Сварник; колекціонер Олексій Шереметьєв; експрезидент України Віктор Ющенко; представники місцевої влади та інші.

– Яка ваша мета і як ви її плануєте досягти?

– Головна мета діяльності «Історичної майстерні Скоропадських»: зміцнення національної ідентичності українців, сприяння критичному осмисленню минулого через дослідження, збереження, відновлення і ревіталізацію історичної спадщини, зокрема гетьманського спадку роду Скоропадських.

Як я вже зазначила, Майстерня є першим підготовчим етапом до створення Державного історико-архітектурного заповідника «Гетьманщина». На сьогодні за ініціативи Шосткинського міського голови Миколи Петровича Ноги та Шосткинського підрозділу ГО «УТОПіК» з урахуванням особливої історико-культурної цінності комплексу пам’яток архітектури Шосткинської громади, пов’язаних з видатними діячами Гетьманщини, готується проєкт постанови Кабінету Міністрів України про оголошення комплексу пам’яток архітектури Державним історико-архітектурним заповідником «Гетьманщина» з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики. До цього комплексу пам’яток віднесено ансамбль Гамаліївського Свято-Харлампієвого монастиря, заснованого гетьманською родиною Скоропадських: Храмовий комплекс собору Різдва Пресвятої Богородиці та Священномученика Харлампія, а також пам’ятки порохового заводу в м. Шостка Сумської області. На території заповідника знаходиться єдиний в Україні гетьманський пантеон родини Скоропадських. Цей рід дав Україні двох гетьманів: Івана Скоропадського та Павла Скоропадського, який став останнім гетьманом України та зробив ґрунтовний внесок у формування національної ідентичності України.

Майбутні музеї заповідника – «Музей Скоропадських», «Музеї історії монастиря – усипальниці», «Музей пороху», «Музей Пантелеймона Куліша» – мають бути дедалі більше орієнтованими на інтерактивні способи подачі інформації, бути готовими до експериментів над цікавими способами історичного навчанням, які є найбільш ефективними. Ці музеї мають не просто відображати історичні події через виставки експонатів, а, скоріше, започатковувати діалог і дискусію навколо них.

«Історична майстерня музею Скоропадських» вже зараз вивчає, пропонує до обговорення різні точки зору, і в майбутніх музеях будуть представлені різні артефакти та експонати, які підтвердять різні події історії або культури, щоб навколо них завжди міг відбуватися суспільний діалог або дискусія замість конфлікту. «Історична майстерня музею Скоропадських» пропагує філософію учасництва – коли відвідувач сприймає музей як повноцінну інтерактивну культурну базу даних, яка, водночас, є і спільною національною власністю. В майстерні вже впроваджуються авторські учасницькі практики, коли музейний працівник має розуміти, що він є медіатором між музейною колекцією і відвідувачем. Тобто він має вміти професійно допомогти у ролі цікавого співрозмовника – модератора діалогу, але він не має бути вчителем, який дає готову думку або оцінку, наприклад, історичної події або постаті.

Стратегічною місією «Історичної майстерні музею Скоропадських» є формування ефективної побудови навичок сприйняття історії через вміння створювати власний кут бачення, оцінки, усвідомлення дійсного багатогранного значення історичних подій. Команда Майстерні прагне перемістити вивчення минулого за межі академічних кордонів, державної та громадської платформи особистісної до особистісного сприйняття та переживання, яке буде зрозумілим, доступним та цікавим для широкого кола людей.

Сукупність заходів діяльності Майстерні полягає в перетворенні історичних досліджень на важливу та спільну національну справу всіх українців. Наші пропозиції орієнтовані на всіх українців без жодних обмежень.

«МУЗЕЇ МАЮТЬ СТАТИ ГОЛОСОМ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ»

– Наскільки охоче відгукуються на ваші ініціативи місцеві жителі?

– Майстерня є дуже популярною в Шостці. Від мала до велика. «Історична майстерня Скоропадських» пропонує такі послуги: пропозиція платформ та АРТ-просторів для проведення заходів на історичну тематику; комфортні умови та супровід професійної команди в роботі з історичним архівом та бібліотекою; доступ до авторських навчальних та дослідницьких матеріалів спеціалістів Майстерні; супровід професійної команди у проведенні семінарів, екскурсій, конференцій; організації подорожей місцями Скоропадських, співпраця з іншими історичними, музейними, культурними та науковими закладами, установами України та світу за відповідними тематичними напрямами; збереження сімейних реліквій; допомога в пошуку інформації щодо «білих плям» у родинних історіях.

«Історична майстерна музею Скоропадських» готує суспільство до того, що музеї сьогодні можуть бути і такими, які мають не тільки прийняти відвідувачів, а й стати голосом у сучасному суспільстві, відстоювати національні інтереси, пропонувати національні цінності. Тоді навіть ті люди, які можуть роками не ходити до музею, будуть знати, що саме цей музей зберігає і пропонує щось таке, що цінне саме для них. І врешті прийдуть і приведуть дітей.

Дорослі починають приносити нам свої сімейні реліквії, які пов’язані з Гамаліївським монастирем: одяг, фото, книги, в тому числі й церковні, метричні, побутові речі…

Учнів ми залучаємо до наукової частини роботи з історією. На сьогодні «Історична майстерня музею Скоропадських» спільно з учнями Шосткинської гімназії співпрацює за такими напрямами:

1. Проєкт «Слухаючи історію: роль усних експонатів у виставковій колекції музею Скоропадських». Усні історії – це записані на сучасні засоби роботи з інформацією історії свідків історичних подій, жителів тих місць, поруч з якими розташовані пам’ятки історії, культури та архітектури. Такі усні історії суттєво підвищують ефективність використання ресурсів експонатів. Найпоширенішим варіантом застосування фрагментів інтерв’ю в музейних експозиціях є текстовий супровід на стінах музею, що стосуються експонованих об’єктів. Поява iPad та інших «розумних» планшетів дозволила відвідувачам слухати та бачити ці усні історії, коли вони подорожують виставковим залом. Але «Історична майстерня музею Скоропадських» та команда учнів Шосткинської гімназії прагне відповісти на запитання: чи можемо ми зробити ще більше, щоб занурити відвідувачів майбутнього заповідника у досвід усної історії?

Використовуючи досвід університету «Темпл» у Філадельфії, який запустив The Philadelphia Public History Truck, «Історична майстерня музею Скоропадських» спільно з учнями Шосткинської гімназії працює над створенням мобільних експозицій музеїв майбутнього заповідника. Мета проєкту: ділитися історіями, створювати та передавати їх, щоб об’єднувати громади та розповідати правду про гетьманський спадок.

Усні експонати майбутніх музеїв заповідника «Гетьманщина» — це інтерактивна інструкція, яка включає в себе кілька екранів, на яких відтворюються відеоінтерв’ю, які школярі відзняли спільно з фахівцями Майстерні зі свідками історичних подій у рамках тематики заповідника, що будуть відредаговані так, ніби респонденти розмовляють із відвідувачами.

Окрім цього, «Історична майстерня музею Скоропадських» працює над туром «Гетьманські стежки», що використовуватиме усні історії чоловіків і жінок, які працювали над проектом, щоб вести відвідувачів місцями Скоропадських. Технологія, яка поширює звук на 360 градусів, дозволяє відвідувачам повністю зануритися в усну історію, наче інтерв’юйований розмовляє безпосередньо з ними. Ці проєкти представляють лише частину нових можливостей для інтеграції інтерв’ю у фізичні простори майбутніх музеїв Історико-архітектурного заповідника.

2. Проєкт ««Гетьманщина» History Workshop Online» – цифрова платформа Історико-архітектурного заповідника «Гетьманщина», який прагне продовжити дух «Історичної майстерні музею Скоропадських», публікуючи доступні та захопливі статті, які поглиблюють розуміння минулого для істориків та громадськості, розмірковують про проблеми сьогодення та закликають до змін у світі, де ми живемо зараз, а також матеріали відеожурналу «Літопис Гамаліївського монастиря».

History Workshop Online «Гетьманщина» підтримується редакційним колективом «Історичної майстерні музею Скоропадських» та прагне доповнити і ревіталізувати формальний підхід до вивчення історії у традиційний академічний спосіб. При цьому на цифровій платформі Майстерні надається вагоме місце для публікації досліджень досвідчених учених, істориків. Поруч із ними розміщуються наукові праці фахівців, які тільки починають заглиблення у вивчення історичного матеріалу, авторські статті докторантів, архіваріусів, кураторів та фахівців у галузі збереження історичної спадщини. Важливе місце на цифровій платформі відводиться для різного роду робіт студентів, школярів та навіть дошкільнят, щоб усі вони могли мати можливість поділитися власними думками про історію загалом, і доступ до простору, де можна спільно з фахівцями у сфері історії та збереження національної пам’яті поміркувати про ефективне використання досвіду минулого заради сьогодення та майбутнього. Майстерня заохочує до участі у таких формах діалогу громадські організації, творчі групи, істориків, фахівців у сфері музеєзнавства, пам’яткозбереження та всіх зацікавлених представників суспільства, щоб наблизити здатність українців розуміти національну історію та застосовувати її уроки в умовах соціальних, політичних та культурних тенденцій сьогодення.

Зовсім маленьким ми накупили цілу купу цікавих ігор, ляльок, книжок, наборів для творчості, щоб вони змалку знали, що вони – українці, і це – круто!

З релігійною громадою ми також знайшли спільну мову. Ми разом із монахами проводимо екскурсії, розповідаємо про Скоропадських, показуємо іноземцям наші ікони, розповідаємо про православні закони.

«ЦЕ ЛЮДИ, ЯКИХ Я ЛЮБЛЮ»

– Яким постає образ родини Скоропадських і зокрема гетьмана Павла Скоропадського особисто для вас? Як сприймається його образ у Шосткинській громаді?

– Особисто для мене – це люди, яких я люблю. Як рідні мені. Вже коли чую це прізвище, розумію, що це наче мене особисто стосується.

Серед головних державотворців Гетьманщини одне з центральних місць займає гетьманський рід Скоропадських, який виконував важливі загальнодержавні місії саме з півночі України. Ця потужна династія керманичів – наступників Івана Мазепи, дала Україні одразу двох гетьманів із когорти сильних: Івана та Павла Скоропадських. Декілька поколінь цього славного роду започатковували роботу багатьох ключових державних інституцій, залишили по собі численні духовні, природні, культурні національні спадки.

Як результат, на сьогодні в Україні збереглося лише одне гетьманське поховання – і це поховання роду Скоропадських. Єдина усипальниця державотворців знаходиться саме під Шосткою – в Гамаліївському Свято-Харлампієвому монастирі.

Нагадаю, гетьман Іван Скоропадський попри пильний контроль і планомірний наступ Московії на автономію Гетьманщини успішно обстоював українські національні інтереси і тримав гетьманську булаву протягом 14 років – аж до свого останнього подиху (1708 – 1722). Незважаючи на московські утиски, загарбання та здирства Малоросійської колегії, він відзначився щедрим благодійництвом та подарував Україні низку духовних, наукових та культурних установ: відтворив нові розписи Успенського собору Києво-Печерської лаври, збудував церкву Іоанна Предтечі в Стародубі, підтримував Чернігівські Єлецький та Троїцько-Іллінський монастирі, видав низку книжок, опікувався освітою та культурою, створив і розвинув Гамаліївський Свято-Харлампієвий монастир – окрасу Шосткинської громади.

Останній і водночас перший гетьман усієї України, Павло Скоропадський за свої 7,5 місяці правління створив для України найбільшу кількість важливих нових національних можливостей, державних інституцій та установ порівняно з усіма своїми попередниками: прийняв та затвердив національний герб, закон про українське громадянство, ввів власну грошову систему, проголосив автокефалію Української церкви, повернув Україні Чорноморський флот...

«Історична майстерня музею Скоропадських» відчиняє двері до найпотаємніших родинних куточків Скоропадських – у маєтки цієї династії в Полошках, Тростянці Чернігівської області, Сафонівці, Глухові, Волокитиному та до їхньої родинної усипальниці – пам'ятки національного значення Гамаліївського монастиря, а також до їх благодійних, сповнених пригод і геройських вчинків стежок за кордоном.

Шосткинська громада вважає Скоропадських своїми. Вони нас обрали, створили і завершили до кінця проєкт Гамаліївського монастиря, щоб навіки залишити тут власні тіла. Ми молимося за їх упокій, дуже любимо їх, дякуємо за те, що вони подарували нам Україну.

«ЦЕ ПИТАННЯ ЧАСУ»

– Чому для вас важливо докладати зусиль для його популяризації?

– Напевно, справа мого всього життя – відродити, вшанувати пам'ять гетьманів Скоропадських, розповісти світові, а особливо Україні, про цю неймовірну родину та відновити Гамаліївський монастир, зробивши там меморіал гетьманів України.

Ми навіть не усвідомлювали ще, що землі Гетьманщини – надзвичайно родючі. Саме тут жили і працювали відомі історичні постаті, здатні змінювати долю цілої країни. Саме з цього гнізда, сповитого на верхівках густих соснових лісів, злетіли до українського неба загартовані століттями велетні-державотворці. Ці янголи-охоронці України, милуючись із висоти красою Десни, і зараз відганяють за обрії нашої рідної землі хмарні сумніві та ворожі зазіхання. Ціною власного життя українські державотворці заклали міцний і глибокий фундамент добробуту, миру, незалежності нашої України. Тим самим вони розправили за спинами кожного українця крила любові й вдячності Богові за шанс жити й творити в такій прекрасній державі. Ми – їхні діти, тому і наш обов'язок через власне життя сказати цілому світові, що Україна – це навічно.

На нашу думку, постать гетьмана Скоропадського недооцінена. Коли 2018-й «День» оголосив роком Гетьманату Павла Скоропадського, наочним результатом якого стало видання книги «AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського», ми не отримали ні належної уваги, ні підтримки держави. На вашу думку, чому складається така ситуація, що він не є героєм для більшості?

– Я б так не сказала. Він є героєм для більшості. Просто поки що у владі присутня та «меншість». Але вірю, що це явище тимчасове. Такі речі дозволяють нам із вами стати більш професійними, більш глибокими, зробити все максимально якісно. Нам просто треба робити те, що треба, а буде – як буде. Господь управить все у свій час.

На вашу думку, чи вдасться реалізувати ідею зі створення заповідника з усипальницею Скоропадських? Нашому виданню у Мінкульті відповіли, що основна проблема в коштах, а як бачите ситуацію ви, на Сумщині?

– Обов’язково і безперечно вдасться. Але за однієї умови. Коли ми всі будемо діяти разом. Без гордині, змагань, сперечань, звинувачень, поділу на різновиди релігійних громад, суперечок із приводу історичної значущості… Гетьман є гетьман. Це – як рідний батько. Його місце поховання – святе. Крапка. Говорити більше навколо цієї теми – це означає самому собі доводити те, що віками доведено. Як на мене – це питання часу. Я була б найщасливішою у світі, якщо б на власні очі побачила, що святиню відроджено, що заповідник створено, що ми – українці – врешті прозріли.

Дякую вам за інтерв’ю та за роки роботи вашого видання над відродженням справи Скоропадських, про що я і наша Шосткинська громада дієво мріємо.