Шкільна «неволя»

Чи зможе нова освітня програма після міністерських правок розвантажити учнів та зберегти вчителів?

Під тиском громади Міністерство освіти та науки таки допрацює типову освітню програму. Про це зазначив міністр Сергій Шкарлет під час форуму «Освіта України 2021: стратегічні цілі та пріоритетні напрями», запевняючи, що за тиждень-два презентують оновлений документ (захід став частиною оголошеного Президентом діалогу-форуму з суспільством, присвяченому 30-літтю незалежності).

Як розповідав раніше «День» (№14 — 15 від 28 січня ц.р.), громадське обговорення типової освітньої програми вже завершено, однак фінальна версія документа стала несподіванкою для експертів та батьків. Замість розвантаження учнів середньої школи програма передбачає навпаки — зростання щоденної кількості уроків, а школа, маючи автономію, за прописаних у програмі умов фактично не може самостійно складати свій індивідуальний навчальний план на рівні закладу, класу чи навіть для окремого учня.

Утім, із заяви міністра до кінця незрозуміло, чи виправлять ці помилки при підготовці оновленої версії типової освітньої програми (ТОП): «Робоча група досить довго опрацьовувала цю типову освітню програму, враховуючи, що в ній співставляються інтереси різних учителів. Учителі біології вимагають більше навантаження на біологію. Враховуючи, що в нас на 10 років прийнята концепція STEM-освіти, а це математика, інформатика, фізика, інші високоточні дисципліни, акцент цих учителів зміщується в бік STEM-освіти. Мистецька освіта теж ставить акцент на тому, що варто приділяти більше уваги гуманітарному розвитку дитини. Тому обов’язково має бути баланс інтересів... Задовольнити інтереси всіх стейкхолдерів у повному обсязі не вдасться», — сказав Шкарлет під час форуму.

УЧНІ ПОЗБАВЛЕНІ ВИБОРУ

Наразі громадськість може ознайомлюватися з першим варіантом типової освітньої програми. І на її основі пропонувати — що ж змінити, щоби інтереси вчителів та учнів були враховані максимально. Зауважмо, цієї осені в школах має розпочатися пілотний проєкт реформи Нової української школи на рівні базової середньої освіти (5—9 класи). Раніше був затверджений державний стандарт базової середньої освіти, на його основі розроблено типову освітню програму для 5—9 класів. Експерти знаходять низку розбіжностей між тим, що передбачає стандарт, і що прописано в підсумку в програмі, тобто дорожній мапі його виконання.

 Про деякі ключові відмінності днями розповіли в Українському інституті майбутнього (УІМ): «У державному стандарті освіти 5—9 класів вказано, що реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як: повага до особистості учня та визнання пріоритету його інтересів, досвіду, власного вибору, прагнень, ставлення у визначенні мети та організації освітнього процесу, підтримка пізнавального інтересу та наполегливості. Держстандарт не передбачає поділу на предмети, натомість є освітні галузі — це означає, що розробники освітніх та навчальних програм зможуть як втілювати певну навчальну галузь через окремий предмет, так і комбінувати їх для інтеграції. Натомість у частини освітніх експертів, батьків і педагогів, які послідовно працюють із НУШ, викликає занепокоєння, що закладена в ТОП структура навчального плану фактично повертає фіксований поділ на предмети і збільшує загальний обсяг навчального навантаження для закладів із навчанням українською мовою. Це практично позбавляє учнів можливості робити вибір і звужує спектр прояву пізнавального інтересу».

Якщо простіше, то як були навантажені учні уроками та домашніми завданнями, то так і залишаться. Тільки замість предметів тепер вивчатимуть освітні галузі, приміром, мовно-літературну, математичну, природничу, мистецьку — загалом їх дев’ять. Так, мовно-літературна об’єднує українську мову та літературу, зарубіжну літературу, іншомовне навчання та другу іноземну мову, мову та літературу корінного народу або мову національних меншин (для класів із навчанням мовою корінних народів чи мовою нацменшин). 

 У межах освітньої галузі учителі мали б створювати інтегровані курси, як у молодших класах НУШ, приміром, тему птахів вивчають і на математиці, і на мові, і на умовному природознавстві (сьогодні це курс «Я досліджую світ»). Замість об’єднання та творчої кооперації кожен почав переживати за кількість своїх годин, бо це — заробітна плата педагога. На жаль, цієї тенденції поки що ніхто не змінив. Тому й починається боротьба учителів за свої години, що для школярів обернеться сімома чи вісьмома уроками щодня.

«У 5—6 КЛАСАХ ФОРМУЄТЬСЯ АБО МОТИВАЦІЯ, АБО ВІДРАЗА ДО НАВЧАННЯ»

В Українському інституті майбутнього проводили дослідження серед батьків щодо навантаження школярів 5—9 класів. У одній із відповідей ідеться: «У дітей по 7—8 уроків щодня і всі різні, підготовка до кожного дня не може бути повноцінною, бо о 16.00 дитина приходить зі школи, їсть, 1—2 години робить дз, а за цей час неможливо вивчити сім предметів, далі плавання, за три години повертається о 21—22 додому втомлена, вечеряє та знов сідає за дз. Дитина дуже втомлюється, тому я сама роблю їй вихідний посеред тижня».

Фактично такі самі умови навчання збережуться й надалі. Микола СКИБА, експерт з освіти і навичок ХХІ століття УІМ, наголошує, що саме в 5 — 6-х класах у дітей або закладається мотивація до навчання, або навпаки — формується відраза до науки, до читання, і все, що відбувається, робиться всупереч, через силу: «Тоді в зрілому віці доводиться це надолужувати. Тому питання програми середньої школи — це питання, яким буде суспільство за 10—20 років. Базова школа — це період, коли закладається основа майбутньої особистості. Маємо затверджений стандарт, який із року в рік відкриває більше можливостей, але педагоги в школах мають справу саме з програмами, на їхній основі формуються програми закладів освіти. Типова освітня програма стане канвою, по якій буде шитися навчання в школах у масштабах України».

До дискусії в УІМ, присвяченій типовій освітній програмі, долучилася також народна депутатка, секретарка комітету з питань освіти науки та інновацій ВРУ Наталія ПІПА. За її словами, в комітеті ще немає одностайного рішення, як краще прописати нову програму, в якій треба передбачити і фінансову грамотність дирекції школи, і більше автономії, і наповнення обов’язковими предметами.

Натомість освітній омбудсмен Сергій ГОРБАЧОВ радить продовжити громадське обговорення ТОП, відповідний лист він спрямував до Міносвіти: «Реакції на лист поки що немає, я хочу зрозуміти мотивацію, навіщо, перепрошую, «напхали» стільки дітям роботи, що й доросла людина не має. Тому треба встановити, що для 5—6 класів — 5 уроків щодня це максимум, у половину зменшивши навантаження, а 50% годин дати на варіативну складову. Бо в тому вигляді, як є, це просто вбиває дітей та автономію закладів освіти, оскільки не дає можливості побудувати гнучку освітню програму. І МОН має провести широке громадське обговорення, узагальнити всі пропозиції, які надійшли, розмісити на сайті про них інформацію і дати аргументовані відповіді».

«ЯКБИ Я БУЛА УПРАВЛІНЦЕМ, Я ЗАБУЛА Б ПРО КОНТРОЛЬ ЗА ШКОЛОЮ»

Щоб вивільнити учнів від урочного «ярма», в робочій групі з навчально-методичного супроводу НУШ розглядають варіант створення так званих мінімальних типових навчальних планів (цей документ є частиною ТОП). Як пояснив координатор групи Роман ШИЯН, школа може підготувати свою модельну програму навчання на місяць, яка відповідатиме всім вимогам, що написані в освітній галузі. Заклад може вичитати в межах цієї програми всі обов’язкові предмети, вивільнивши у такий спосіб резервний час за рахунок варіативних уроків. Але як це працюватиме на практиці, поки що важко уявити. Школи ще не звикли до обіцяної в законодавстві гнучкості та самостійності.

Світлана ОЛЕКСЮК, директорка загальноосвітньої школи №5 у м.Києві (заклад славиться якраз тим, що вчителі не бояться експериментувати, втілюють нові підходи до навчання і в пілотних класах НУШ, і в ще нереформованій середній та старшій школі), теж має чимало питань до пропонованої МОН типової освітньої програми для 5—9 класів: «Перше — це учень, у 5—9 класі він надзвичайно перевантажений. І вмотивовано перевантажений. Коли учень обирає собі предмети, які допомагають зорієнтуватися в майбутній професії, дають допрофільну підготовку, тоді він знає, для чого це потрібно і де він зможе використати свої зусилля. Я бачу учня 5 класу, який має природно завершити свій робочий день у школі десь о 13.00, поїсти, погуляти, сходити на гуртки, секції, клуби. Це означає, що в нього ми всі можемо вкрасти частину дитинства, де є розвиток та пізнавальний інтерес».

«Друге — якщо дивитися на цей навчальний понад із точки зору вчителя, то кожен подивиться на ТОП так: чи скоротиться навчання, а дехто подивиться з точки зору кооперації, інтеграції предметів. Мені хотілося б, щоб для кожного вчителя був привід замислитися, як може творчо інтерпретувати навчальну програму, з ким об’єднатися, подати свою авторську програму. Я не бачу таких можливостей, тому що диктатом у цьому документі виступають освітні галузі, які ми не можемо не вивчати, — додає пані Світлана. — Якби я була управлінцем, я забула б, що колись існував контроль, а варто довіряти інституції, якій батьки довіряють найцінніше. Я прийняла б рішення щодо мінімальної кількості годин, які гарантує школа, і тоді б школа отримала можливість сформувати власні навчальні програми. Я створила б особливу стратегію комунікації, щоб пояснити батькам, для чого ці документи. Бо прийняття стандарту та законів про середню освіту є підставою для того, щоб у нас виникло і формувалося різноманіття всередині національної освітньої системи. І кожна школа краще знає, в чому її особливість. Давайте підтримаємо школу, вчителя, батьків та дітей, які заслуговують на те, щоб мати найкраще».