Про правильні пропорції журналістської освіти

До яких роздумів спонукав першокурсників Національного університету «Острозька академія» майстер-клас Лариси Івшиної

Не так давно студенти Національного університету «Острозька академія» повернулися до навчання з режиму онлайн в університетське середовище — в реальні аудиторії, які вже засумували за живими дискусіями, свіжими думками та позитивними емоціями. Нарешті мені вдалося безпосередньо познайомитися з нашими студентами-журналістами першого курсу, оскільки в цьому семестрі в них викладаю. Як на мене, то перед нами, викладачами, особлива відповідальність — уже на самих початках закласти в студентів правильні пропорції журналістської освіти. Тому й запропонував подивитися на одному із занять майстер-клас від головної редакторки «Дня» Лариси Івшиної, який був записаний на прохання «Телекритики» й опублікований декілька років назад, проте актуальним залишається і сьогодні. Вважаю, що цей відеозапис повинен подивитися й осмислити (!) кожний, хто планує пов’язати своє життя з журналістикою, зокрема в Україні.

У відео Лариса Олексіївна особливу увагу зосереджує на важливості історичних знань у журналістській роботі й стверджує: «Якщо журналіст хоче мати успіх в нормальному суспільстві, то без історичної освіти і власної роботи над нею йому не обійтися. Звісно, є журналісти, які не мають великих амбіцій і можуть погодитися з простою роллю підставки для диктофона чи мікрофона. І можливо тоді вони зможуть сказати: «Нам це не потрібно. Наше завдання — прийти на пресконференцію, чітко взяти матеріал, принести його і хай редактори думають, що з ним робити. Але все-таки мені хотілося б вірити, що більшість українських журналістів розуміють, у якій країні вони живуть. Розуміють, що закінчився свого часу радянський простір. Але чи всі це помітили? Якщо подивитися на журналістську освіту в багатьох університетах, то може скластися враження, що багато хто цієї зміни просто не зауважив».

Майже годину студенти уважно слухали месиджі Лариси Олексіївни під час майстер-класу, яка на досвіді «Дня» продемонструвала, що вивчати і популяризувати українську історію — це не тільки модно, а дуже потрібно. Студенти-першокурсники почули також про деякі книги серії «Бібліотека газети «День», зокрема «Україна Incognita», «Сила м’якого знака», «Бронебійна публіцистика». Лариса Івшина наголосила, що понад десять років тому історичної теми в українських медіа не було, але саме після видання книги «Україна Incognita» дедалі більше і більше осмислення давньої і новітньої історії стає для українських журналістів обов’язковим.

МАЙЖЕ ГОДИНА УВАЖНОГО СЛУХАННЯ ВИКЛИКАЛА ВРЕШТІ ЖВАВЕ ОБГОВОРЕННЯ І НИЗКУ РІЗНИХ ВРАЖЕНЬ ПЕРШОКУРСНИКІВ, ДЛЯ ДЕКОГО ТАКІ ДУМКИ СТАЛИ ВІДКРИТТЯМ

Поки що слухали Ларису Олексіївну в стінах Острозької академії віртуально, утім чекаємо моменту, щоб поспілкуватися з головною редакторкою реально. Майстер-клас Лариси Івшиної викликав жваве обговорення і низку вражень серед студентів-першокурсників. Подаю найцікавіші з них:

«СПРАВДІ ВАЖЛИВО, КОЛИ МОЖЕМО РОЗУМІТИ СИТУАЦІЮ ГЛИБШЕ»

Юлія САЧКО:

— Я погоджуюсь з думкою пані Лариси про те, що журналісткам і журналістам необхідна якісна історична освіта. Слово — наша основна зброя, а якщо ми не зовсім обізнані і не вміємо правильно дібрати слова, то будемо у програші. Звісно, якщо ти не знаєш історію досконало, то можеш бути корисним і в інших галузях журналістики, але базовий рівень завжди повинен бути. З часом ми можемо його покращувати і це справді важливо, коли можемо розуміти ситуацію глибше, брати приклади з історії, порівнювати реалії з певними історичними подіями й робити з цього висновки.

«ПОТРІБНО ВИХОВУВАТИ НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ»

Сергій ДАВИДЮК:

— Майстер-клас був доволі інформативним та корисним як для звичайного глядача, так і початкового журналіста. Погоджусь з тим, що потрібно виховувати національну свідомість і потрібно знати історію, адже вона є першоджерелом всіх навичок та знань.

«БУЛО ДУЖЕ ЦІКАВО»

Єва КОРИТНА:

— Я не можу погодитись з усіма тезами, що говорила пані Лариса. Наприклад, мені не дуже імпонує думка про те, що спочатку треба виховати молодь, а потім дозволити для них демократію. Я вважаю, що ми можемо виховати молодь правильно лише за умов демократії, тож це, загалом, замкнуте коло. Але, при цьому, було дуже цікаво слухати її думки. Я думаю, що в кожній тезі можна знайти те, від чого нам можна відштовхуватися. Мені сподобалась загальна тональність майстер-класу. Справді, не є випадковим вислів: «Ті, хто забувають минуле, не мають майбутнього».

«З’ЯВИЛОСЬ БАЖАННЯ ДОСКОНАЛІШЕ ВИВЧИТИ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ»

Ольга ЦИПА:

— Переглядаючи майстер-клас від Лариси Івшиної, я взяла для себе багато нової інформації. Особливо сподобалася думка, щодо знань журналістами історії України, з’явилось бажання досконаліше вивчити її, адже це надалі буде корисним в моїй професійній діяльності.

«ТРЕБА БУТИ ГОТОВИМ ДО НЕПРИЙНЯТТЯ»

Вікторія ДУДКО:

— У мене ще зі школи були проблеми з історією. Важко систематизувати, мислити масштабно. Але минулого семестру дійшла висновку, що журналісту необхідно її знати і розуміти. Писала нещодавно матеріал, тісно переплетений з історією міста, в якому навчаюсь, і отримала немало критики за неточність та недостовірність. Відчула свою інтелектуальну слабкість та непідготовленість. Утім, він зацікавив аудиторію. І що, я вважаю, важливіше — ознайомив із невідомою величчю та героїчністю Острога. Загалом, із майстер-класу Лариси Івшиної йду з висновком — журналісту  треба вивчати історію, нею необхідно інформувати людей, збагачувати розуміння своєї національної ідентичності та бути готовим до неприйняття. Навіть у журналістській «тусовці».

«А ХТО БУДЕ ВІДПОВІДАТИ ЗА НЕЗРОБЛЕНЕ?»

Альбіна КАРМАН:

— Я запам’ятала  вислів пані Лариси: «А хто буде відповідати за незроблене?», — і, напевно, це питання тотожне з моїми інстинктами, коли я виконую щось нове або незвичне для мене в журналістиці.

«ЖУРНАЛІСТ — ЦЕ СВОЄРІДНИЙ ПРОСВІТНИК»

Таїсія САВОШ:

— Мені сподобався майстер-клас, зокрема меседж пані Лариси про журналістику та знання історії. Журналіст — це своєрідний просвітник. Він доносить ключові ідеї в маси, впливаючи на людську свідомість. Комплекс меншовартості та кочубейство — це в основному справа рук  саме ЗМІ і ми, як нове, прогресивне покоління, можемо змінити світ на краще.

«НАСПРАВДІ НАМ Є ЩО ВІДКРИВАТИ»

Марія БОГАТЬКО:

— Не всі погоджуються з думкою про те, що журналісти мають знати історію. Навіщо вона, скажімо, новинарю? Яке її практичне застосування? А я вважаю, що історію своєї землі повинні знати всі свідомі громадяни. Це та духовна опора, що підживлює народ та допомагає зрозуміти, хто ми. Я згодна, що необов’язково занурюватися в деталі, проте звичайне розуміння свого коріння, основних подій минулого вже змінює мислення і розплющує очі: «Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю» (Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907р.). Я замислилася над словами про те, що Польща не адвокат, бо ми не підсудні. В українців є комплекс меншовартости, а історія дає нам відповідь на питання, звідки він з’явився. Я хотіла б, щоб ми гордилися тим, ким ми є, аби наш народ трималися разом та «відчував землю під ногами». Думаю, що журналістика має вагомий вплив на формування громадської думки, відіграє просвітницьку роль. І я б хотіла, щоб український медіапростір містив у собі якісний, різноманітний контент; вірю, що наше покоління його формуватиме та розвиватиме. Виявиться, що насправді нам є що відкривати.

Фото автора

Про правильні пропорції журналістської освіти

Про правильні пропорції журналістської освіти

До яких роздумів спонукав першокурсників Національного університету «Острозька академія» майстер-клас Лариси Івшиної

Не так давно студенти Національного університету «Острозька академія» повернулися до навчання з режиму онлайн в університетське середовище — в реальні аудиторії, які вже засумували за живими дискусіями, свіжими думками та позитивними емоціями. Нарешті мені вдалося безпосередньо познайомитися з нашими студентами-журналістами першого курсу, оскільки в цьому семестрі в них викладаю. Як на мене, то перед нами, викладачами, особлива відповідальність — уже на самих початках закласти в студентів правильні пропорції журналістської освіти. Тому й запропонував подивитися на одному із занять майстер-клас від головної редакторки «Дня» Лариси Івшиної, який був записаний на прохання «Телекритики» й опублікований декілька років назад, проте актуальним залишається і сьогодні. Вважаю, що цей відеозапис повинен подивитися й осмислити (!) кожний, хто планує пов’язати своє життя з журналістикою, зокрема в Україні.

У відео Лариса Олексіївна особливу увагу зосереджує на важливості історичних знань у журналістській роботі й стверджує: «Якщо журналіст хоче мати успіх в нормальному суспільстві, то без історичної освіти і власної роботи над нею йому не обійтися. Звісно, є журналісти, які не мають великих амбіцій і можуть погодитися з простою роллю підставки для диктофона чи мікрофона. І можливо тоді вони зможуть сказати: «Нам це не потрібно. Наше завдання — прийти на пресконференцію, чітко взяти матеріал, принести його і хай редактори думають, що з ним робити. Але все-таки мені хотілося б вірити, що більшість українських журналістів розуміють, у якій країні вони живуть. Розуміють, що закінчився свого часу радянський простір. Але чи всі це помітили? Якщо подивитися на журналістську освіту в багатьох університетах, то може скластися враження, що багато хто цієї зміни просто не зауважив».

Майже годину студенти уважно слухали месиджі Лариси Олексіївни під час майстер-класу, яка на досвіді «Дня» продемонструвала, що вивчати і популяризувати українську історію — це не тільки модно, а дуже потрібно. Студенти-першокурсники почули також про деякі книги серії «Бібліотека газети «День», зокрема «Україна Incognita», «Сила м’якого знака», «Бронебійна публіцистика». Лариса Івшина наголосила, що понад десять років тому історичної теми в українських медіа не було, але саме після видання книги «Україна Incognita» дедалі більше і більше осмислення давньої і новітньої історії стає для українських журналістів обов’язковим.

МАЙЖЕ ГОДИНА УВАЖНОГО СЛУХАННЯ ВИКЛИКАЛА ВРЕШТІ ЖВАВЕ ОБГОВОРЕННЯ І НИЗКУ РІЗНИХ ВРАЖЕНЬ ПЕРШОКУРСНИКІВ, ДЛЯ ДЕКОГО ТАКІ ДУМКИ СТАЛИ ВІДКРИТТЯМ

Поки що слухали Ларису Олексіївну в стінах Острозької академії віртуально, утім чекаємо моменту, щоб поспілкуватися з головною редакторкою реально. Майстер-клас Лариси Івшиної викликав жваве обговорення і низку вражень серед студентів-першокурсників. Подаю найцікавіші з них:

«СПРАВДІ ВАЖЛИВО, КОЛИ МОЖЕМО РОЗУМІТИ СИТУАЦІЮ ГЛИБШЕ»

Юлія САЧКО:

— Я погоджуюсь з думкою пані Лариси про те, що журналісткам і журналістам необхідна якісна історична освіта. Слово — наша основна зброя, а якщо ми не зовсім обізнані і не вміємо правильно дібрати слова, то будемо у програші. Звісно, якщо ти не знаєш історію досконало, то можеш бути корисним і в інших галузях журналістики, але базовий рівень завжди повинен бути. З часом ми можемо його покращувати і це справді важливо, коли можемо розуміти ситуацію глибше, брати приклади з історії, порівнювати реалії з певними історичними подіями й робити з цього висновки.

«ПОТРІБНО ВИХОВУВАТИ НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ»

Сергій ДАВИДЮК:

— Майстер-клас був доволі інформативним та корисним як для звичайного глядача, так і початкового журналіста. Погоджусь з тим, що потрібно виховувати національну свідомість і потрібно знати історію, адже вона є першоджерелом всіх навичок та знань.

«БУЛО ДУЖЕ ЦІКАВО»

Єва КОРИТНА:

— Я не можу погодитись з усіма тезами, що говорила пані Лариса. Наприклад, мені не дуже імпонує думка про те, що спочатку треба виховати молодь, а потім дозволити для них демократію. Я вважаю, що ми можемо виховати молодь правильно лише за умов демократії, тож це, загалом, замкнуте коло. Але, при цьому, було дуже цікаво слухати її думки. Я думаю, що в кожній тезі можна знайти те, від чого нам можна відштовхуватися. Мені сподобалась загальна тональність майстер-класу. Справді, не є випадковим вислів: «Ті, хто забувають минуле, не мають майбутнього».

«З’ЯВИЛОСЬ БАЖАННЯ ДОСКОНАЛІШЕ ВИВЧИТИ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ»

Ольга ЦИПА:

— Переглядаючи майстер-клас від Лариси Івшиної, я взяла для себе багато нової інформації. Особливо сподобалася думка, щодо знань журналістами історії України, з’явилось бажання досконаліше вивчити її, адже це надалі буде корисним в моїй професійній діяльності.

«ТРЕБА БУТИ ГОТОВИМ ДО НЕПРИЙНЯТТЯ»

Вікторія ДУДКО:

— У мене ще зі школи були проблеми з історією. Важко систематизувати, мислити масштабно. Але минулого семестру дійшла висновку, що журналісту необхідно її знати і розуміти. Писала нещодавно матеріал, тісно переплетений з історією міста, в якому навчаюсь, і отримала немало критики за неточність та недостовірність. Відчула свою інтелектуальну слабкість та непідготовленість. Утім, він зацікавив аудиторію. І що, я вважаю, важливіше — ознайомив із невідомою величчю та героїчністю Острога. Загалом, із майстер-класу Лариси Івшиної йду з висновком — журналісту  треба вивчати історію, нею необхідно інформувати людей, збагачувати розуміння своєї національної ідентичності та бути готовим до неприйняття. Навіть у журналістській «тусовці».

«А ХТО БУДЕ ВІДПОВІДАТИ ЗА НЕЗРОБЛЕНЕ?»

Альбіна КАРМАН:

— Я запам’ятала  вислів пані Лариси: «А хто буде відповідати за незроблене?», — і, напевно, це питання тотожне з моїми інстинктами, коли я виконую щось нове або незвичне для мене в журналістиці.

«ЖУРНАЛІСТ — ЦЕ СВОЄРІДНИЙ ПРОСВІТНИК»

Таїсія САВОШ:

— Мені сподобався майстер-клас, зокрема меседж пані Лариси про журналістику та знання історії. Журналіст — це своєрідний просвітник. Він доносить ключові ідеї в маси, впливаючи на людську свідомість. Комплекс меншовартості та кочубейство — це в основному справа рук  саме ЗМІ і ми, як нове, прогресивне покоління, можемо змінити світ на краще.

«НАСПРАВДІ НАМ Є ЩО ВІДКРИВАТИ»

Марія БОГАТЬКО:

— Не всі погоджуються з думкою про те, що журналісти мають знати історію. Навіщо вона, скажімо, новинарю? Яке її практичне застосування? А я вважаю, що історію своєї землі повинні знати всі свідомі громадяни. Це та духовна опора, що підживлює народ та допомагає зрозуміти, хто ми. Я згодна, що необов’язково занурюватися в деталі, проте звичайне розуміння свого коріння, основних подій минулого вже змінює мислення і розплющує очі: «Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю» (Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907р.). Я замислилася над словами про те, що Польща не адвокат, бо ми не підсудні. В українців є комплекс меншовартости, а історія дає нам відповідь на питання, звідки він з’явився. Я хотіла б, щоб ми гордилися тим, ким ми є, аби наш народ трималися разом та «відчував землю під ногами». Думаю, що журналістика має вагомий вплив на формування громадської думки, відіграє просвітницьку роль. І я б хотіла, щоб український медіапростір містив у собі якісний, різноманітний контент; вірю, що наше покоління його формуватиме та розвиватиме. Виявиться, що насправді нам є що відкривати.

Фото автора