По кому плаче "воронок"?
Як і передбачав "День", публікуючи як анонс замітку "Ігри навколо Воронка. Боротьба із злочинністю чи велика політика?", від кинутого камінчика мали б розійтися кола. Вони не змусили чекати на себе.
Дивовижне - поруч...
В анонсі йшлося про те, що після гучного і, з погляду закону, безпрецедентного "телерозвінчування" в державному та навколо нього ефірі "лідера сейлемівського угруповання" Воронка, таке саме "гучне" мовчання про розвиток подій здається нелогічним. Приголомшливе телеповідомлення про початок воронківської кончини - і майже містична таємничість навколо його справи сьогодні, підготовка громадськості за допомогою чуток про його самогубство (чутки про повішання), етапування до Києва, перелякане мовчання кримських правоохоронців, нуль офіційної інформації - все це викликає підозру. Чи, може, в когось щось не склалося? Чи всі повинні якомога швидше забути про цю справу? І тоді Воронка, як наполягають деякі джерела, відпустять "за недостатністю доказів", але за це він зникне з країни, не подаючи голосу? А голосу його найбільше можуть боятися обидва Франчуки, пов'язані з Воронком тривалими, колись дружніми й понині партнерськими зв'язками.
Після публікації "Дня" начальник ГУ МВС у Криму Геннадій Москаль одразу ж покликав до себе декого із преси (за збігом - представники якої тісно контактують із колегами з "Дня") і поінформував про свіжу роботу правоохоронців над "Інтерконтбанком" - "бандитським банком", як дозволив собі назвати його генерал, пославшись на громадську думка. З держінформагентства ДІНАУ раптом, як чортик із табакерки, з'явилася за відсутності будь-яких посилань інформація про те, що фірма "Шельф-Крим", заснована із товаришами "депутатом Сімферопольської міськради Сергієм Воронковим", "є одним із засновників "Інтерконтбанку", діяльність якого "повністю контролював Воронков". Однак головний "герой" інформації ДІНАУ - депутат ВР АРК Володимир Шевйов.
Повідомивши про те, що "тривають перевірки діяльності низки комерційних структур, які були створені і функціонували за участю представників місцевого криміналітету", ДІНАУ напівжирним шрифтом і такою самою лінієчкою підкреслює, що Шевйов "створив велику мережу комерційних фірм на півострові". При цьому зовсім не до місця згадується, що Шевйов "до речі, за скоєння низки посадових злочинів притягався до кримінальної відповідальності й був засуджений до 3 років позбавлення волі". Про те, що цій укритій пилом справі 15 років - не сказано.
Ця інформація, де промайнув лідер Партії економічного відродження Шевйов (в "Інтерконтбанку" - він один із засновників, названих генералом Москалем), може, бодай трохи проллє світла на дивну воронківську історію. Тобто, НДП продовжує добивати НЕП, структурою якого є ПЕВ Шевйова?
Затримання
"Взяли Воронка!" - звістка про затримання лідера сейлемівського угруповання летіла над Кримом разом із запитанням: "Як це могло статися"? Чому він, з його можливостями та зв'язками у владних структурах, зокрема в правоохоронних органах, не заліг, не сховався, не випарувався? А раптом Воронок почне говорити про свій період тісної дружби з прем'єром Франчуком і ділове партнерство з народним депутатом Ігорем Франчуком? А раптом пред'явить які-небудь аудіо- або відеокасети із свого, такого багатого архіву, в якому нібито є навіть запис візиту - в супроводі високої посадової особи - одного силового генерала, який просив у Воронка посаду навзамін вдячно-вірного служіння сейлемівському кланові?..
У Криму в жанрі усної творчості побутує версія, що Воронка взяли тоді, коли він, домовившись із Франчуком, виїхав на полювання - "завалити кабана". Нібито сам прем'єр "стрілку" йому там призначив, бо Воронок дуже лютував і вимагав пояснень. У "Чайному будиночку" в Бахчисарайських лісах вони й повинні були зустрітися для серйозної розмови - після обшуку на "воронківській" дачі, що його було показано всій країні. Воронка, по ідеї, не повинні були взяти. Тому без нього громили його дачу (а втім, зовсім не його за документами) в південнобережній Гаспрі - як офіс Партії економічного відродження (а це справжнісінька нісенітниця), в якій він перебуває. Воронок залишався на волі, між обшуком на дачі та його затриманням минув час - якого б вистачило для того, аби опинитися в Москві, Греції чи на Кіпрі. Очевидно, він мав гарантії своєї недоторканості найвищого в Криму рівня. Він, можливо, не сумнівався: загроза йому - це загроза Франчукові, дуже вже багато що їх пов'язує.
Що мені в твоєму арешті...
Воронка "взяли", і склалося враження, що прем'єр Франчук його "здав". Міг би. По-перше, сьогодні прем'єр тісно "дружить" з іншим, протидіючим "Сейлему" кланом. По-друге, саме воронківські структури і Володимир Шевйов вступили в ділове партнерство з "Лукойлом" і зруйнували бензинову монополію Франчуків ("День" докладно писав про це в статті "Труба. Лукойл іде в Україну через Крим). При цьому відомо, що Анатолій Франчук намагався втрутитися в справу, наполягаючи, щоб фірму "Лукойл-Крим" очолив Франчук-молодший. Однак, спираючись на тісні контакти з керівництвом "Лукойла" в Москві, а також на деякі високі крісла в Києві (ПЕВ - НЕП - помічник Президента Волков), Шевйов і Воронок Франчуків "обійшли". "День" у публікації дійшов висновку: це вдалося тому, що Франчукам не допомагав Київ. Чи бачимо ми сьогодні приклад того, що "Київ" усе-таки допоміг відновити статус-кво на кримському енергоринку (де, до речі, пролилося багато крові), а Анатолій Романович ще раз довів: він нічого не забуває й не пробачає? То чому ж тепер, що спонукало його до цього? Які інтереси стали визначальними? Чи причетний до цього задекларований доступ російського бізнесу на український простір - і чи слід розуміти, що за проблематичності приходу великого бізнесу і напередодні входження в Крим московського криміналу з капіталом відбувається "очищення" території від місцевого криміналу з капіталом, що занадто закріпився і нахабно демонструє незалежність від владних постатей?
У будь-якому разі, повертаючись до могутнього "Сейлема" та його лідера, можна уявити, що в прем'єра Франчука були підстави хотіти позбутися його. Він міг піти навіть на те, щоб Воронка добряче залякали: обшуками, затриманням наближених осіб тощо. Але "здати" власноруч ще донедавна вхожого в дім документально бізнес-партнера Ігоря Франчука, здати лідера угруповання, який забагато знає про "трупний запах кримської політики" й готовий до всіх варіантів? Це небезпечно й нерозсудливо. Це просто безглуздо. Підозрювати в цьому Анатолія Романовича - образа для нього.
Тому варто розглянути інший поворот, за якого ситуація, можливо, вийшла з-під контролю кримського прем'єра.
За що любити Анатолія Романовича Валерій Павлович
Розпочнемо з того, що вигадана Анатолієм Франчуком і оприлюднена в його заяві версія про замах на першого віце-прем'єра Сафонцева як відповідь "чорних сил" на ялтинський Указ Президента, версія, котру нібито підхопили правоохоронні органи, це все "для народу", для вулиці. У кабінетах - від різних кримських до кабмінівських, говорять зовсім про інше. Про те, наприклад, що у верхах українського уряду серйозно обговорювалося питання про необхідність відставки Анатолія Франчука. Відсутність любові між кримським і українським прем'єрами - історія відома й давня, але не в цьому суть. Цілком реально йшлося про те, що постаті, яка могла б ще більше дискредитувати Президента ніж Франчук-старший, немає, наочнішої "ахіллесової п'яти" не існує. І що далі, то більше "фонтануватиме" саме ця тема, забруднюючи не тільки Президента, а й тих, кого сьогодні зараховують до його найпослідовніших соратників. Йшлося також про те, що жодні серйозні економічні питання в Криму, пов'язані з інвестиціями, вирішувати неможливо, оскільки добре відоме (зокрема й іноземцям) коронне запитання Романовича, який обговорює будь-яку пропозицію: "А в чому тут мій інтерес?"
До питання про це запитання. Валерій Пустовойтенко має пам'ятати, як одного разу 1995 року, будучи міністром Кабінету Міністрів він, на вимогу, пригнав із Києва літака з журналістами на платформу Штормове - газоконденсатне родовище. Там Анатолій Франчук організував зустріч Президента, який відпочивав у Криму, із представниками якоїсь фірми "Джей Кей Екс Ойл Енд Гес" (JKX), які спеціально прилетіли з Лондона. "Клондайк, Нові Емірати!" - Президент і високі особи, які його супроводжували, у всіх газетах і на телеканалах не могли нарадуватися: з усього виходило, що іще трохи - і Росію з газовим краном-диктатором можна послати нарешті під три чорти. "Нові Емірати", які повинна була освоювати JKX, насправді виконували значно скромніше завдання: демонстрували представникам фірми могутність Анатолія Франчука: "Хочете Президента - ось вам Президент власною персоною". Це був дуже важливий момент для подальшого переговорного процесу "Романовича" з фірмою, яку, до речі, тодішній міністр фінансів Великобританії Кларк дипломатично назвав "не досить досвідченою" для вирішення завдань такого рівня. Проте після зустрічі з Президентом справи з JKX закрутилися з подвійною енергією. При цьому доводилося прем'єрові Франчукові, щоправда, гнути й ламати "Чорноморнафтогаз" і його керівника Миколу Ільницького, який стукав у всі двері й бився не на життя, а на смерть (у кримських умовах - у буквальному значенні) з документами в руках. Пізніше, вже за прем'єра Аркадія Демиденка, з'явився висновок ради підприємства "Чорноморнафтогаз", де сказано: "Справжні наміри компанії JКХ полягають у тому, аби здобути в своє повне розпорядження готове родовище, здійснювати його розробку й одержувати прибуток без будь-яких значних капітальних укладень... Компанія JКХ завжди багато обіцяє, але мало робить і, як правило, не виконує своїх зобов'язань". У доданих службових записках фахівців "Чорноморнафтогазу" взагалі відчувається крик про допомогу: "Зробіть усе можливе - не можна допустити пограбування нашої держави!"
Питання з JКХ "закрилося", але тільки тому, що Анатолій Франчук не встиг - довелося залишити наприкінці 1995 року прем'єрський пост. А до того не встиг, бо JКХ не могла погодитися на запропоновані ним особисто умови! Навіть за можливості піднести Президента європейської держави третьорозрядній фірмі на тарілочці - це було вже занадто. Торг затягнувся. І перемогли державні інтереси. Випадково.
Валерій Пустовойтенко, як совісна, можливо, людина, яку після цієї раптової поїздки на Штормове компетентні служби, очевидно, просвітили щодо JКХ (і не тільки), навіть дорікнув мені трохи пізніше в присутності двох силовиків: мовляв, не могла вчасно попередити, аби дурнем не виглядати з цим літаком і цими "Еміратами". Трапляється. Що вже там, міністр - це ж усе-таки не Президент, попит не такий.
Епізод з JКХ, "Еміратами" і кримським прем'єром - лише незначний штрих до того, з яким настроєм у високих кабінетах могла обговорюватися відставка Франчука. Під приводом нагальності його відпустки через участь у передвиборній кампанії. При цьому передбачалося, що замінити його може перший віце-прем'єр Сафонцев або мер Євпаторії Даниленко, який, щоправда, Євпаторію залишати не збирався. Але Сафонцев (як, утім і майже всі члени кримського уряду) також кандидат у депутати. І поставало питання про зняття ним своєї кандидатури, призначення його в.о. прем'єра із затвердженням на посаді після виборів, незалежно від планів Анатолія Романовича.
Багатьом зацікавленим особам відомо, що перед виїзним засіданням Кабміну України в Криму Сафонцев дуже різко виступив у Раді Міністрів з попередньою доповіддю. І ця самокритична промова про погану роботу Радміну дуже не сподобалася Франчукові. Ще більше прем'єрові було не до душі те, що, прибувши, Валерій Пустовойтенко "зачинився" для довгої розмови із Сафонцевим і спробам Франчука проникнути в "тет-а-тет" український прем'єр твердо, з холодною ввічливістю поклав край.
...Спікер Анатолій Гриценко, офіційно, в заяві прес-служби, висловив незгоду з припущенням "деяких посадових осіб" після замаху на віце-прем'єра, про те, що "на місці заст. голови Ради Міністрів автономії Сафонцева міг опинитися будь-який інший керівник республіканського рівня". Гриценко вважає, що замах на Олександра Сафонцева був "цілеспрямований". Що це означає - він коментувати відмовляється. Ну й Бог з ним. Сказати те, що сказав, - на місці спікера все одно що подвиг.
Кому потрібний живий Воронок?
Які сьогодні відносини між Кабміном Пустовойтенка і кримським прем'єром? І якими є цілі нібито пропрезидентської партії влади, яка (на ялтинському рівні) вже згубила іншу пропрезидентську силу - блок НЕП, кандидата в депутати якого - секретаря міськради Олександра Калюся, наприклад, як найбільшого карного злочинця, силою, під конвоєм, доставляють на допит навіть без пред'явлення постанови про примусовий привід. Затримання, арешти, обшуки, які ні в Олександра Калюся, ні в іншого "непівця", кандидата в депутати Івана Шевчука, нічого не дали, спонукали штаб виборчого блоку демократичних партій НЕП у Ялті зробити повідомлення: "З наближенням дня виборів дедалі відвертішим стає свавілля силових структур, спрямоване на небажаних для верховної влади кандидатів у депутати. Старт цій кампанії дав під час відвідування Криму Валерій Пустовойтенко..."
Доводиться погодитися, що, коли в країні, в Криму зокрема, "трусять" один клан з усіма його структурами, не зачіпаючи ні лідерів, ні структури іншого клану, при цьому на запитання "чому" головний кримський міліціонер відповідає щось на кшталт "а для нас все одно, це їх хтось умовно розділив", то пояснити фактичний розгром ялтинського НЕПу боротьбою із злочинністю та принциповістю влади, що не зважає на "пропрезидентські" особи, не можливо.
Тут може бути інше пояснення - на думку деяких зацікавлених у впливі на Президента кіл, Пустовойтенко і НДП все одно, чи стане менше на одну силу, що підтримує Президента, тим паче, що за цією силою стоїть "чужий" капітал і "чужий" для НДП помічник Волков. Ані Пустовойтенко, ні партія влади самі ставити на Президента не збираються. Й один із лідерів НДП Володимир Філенко півроку тому зовсім не жартував, ствердно відповідаючи на запитання кореспондента "Дня" "чи правду кажуть, що в НДП забагато розумних людей, аби пов'язувати своє майбутнє з Леонідом Кучмою"? Сьогодні, коли в державному телеефірі щовечора "прем'єра прем'єра", це можна пояснити як цілеспрямовану роботу на авторитет уряду та НДП, що є опорою Президента. Але завтра всі, певно, повинні будуть дійти висновку: ось діяльна людина, яка врятує Україну. Іншими словами, не відбувається нічого дивного: в Україні той не прем'єр, який не хоче бути Президентом. За слабкого Президента, до того ж обмеженого Конституцією, та відсутності у нього об'єднаної загальною метою команди, туманну подібність якої намагаються зобразити різні групи з різними інтересами, це рано чи пізно стається. І в тому, що прем'єр і його люди, команда, яка, треба визнати, існує в особі активу НДП, поставили за мету цивілізовану, з благословення Кучми, передачу влади Валерію Пустовойтенку, немає сенсації. Будь-якому кандидатові в президенти із сьогоднішніх дій Леоніда Кучми та підконтрольних відомств уже відомо, з чого складається "боротьба" в українських умовах. І той, кого діючий Президент добровільно назве наступником, отримує не те щоб фору, а всю машину влади для здобуття тієї ж влади... Якщо до цього, звісно, готовий Леонід Данилович. Якщо він розуміє, що на вибори йому йти не можна й не треба, хоч би що там говорив Борис Миколайович. Але щодо цього якраз і є сумніви. Тому можна припустити, що в кримській історії боротьби зі злочинністю вихід на кримінального лідера Воронка через голову Франчука - це лише ланка, частина роботи з нагромадження "фактури" для рішучої розмови з Президентом, у найтоншій сфері - родинній. Бо, як розповідають очевидці, всі тактовні спроби пояснити Президентові небезпеку, що походить для нього і країни від його рідні, обривалися лукаво, але рішуче: "Документи на стіл". "Самогубців" не знаходилося. Хоча ні, є один генерал, який ризикнув дещо показати. Він тепер генерал на пенсії...
Завдання не тільки в тому, щоб заздалегідь "відсунути" якнайдалі Анатолія Франчука. Багато хто пам'ятає афористичне висловлення однієї з найбільш наближених свого часу до Президента осіб: "Якщо Кучма поверне Франчука в Крим - йому не те що кандидатуру не можна буде виставляти на президентських виборах, а й носа в кватирку". Замість "носа", щоправда, було інше слово, але суті це не міняє, оскільки свідчить тільки про те, що найближче оточення Леоніда Кучми добре розуміє, що саме, тим часом, у кватирці вималювалося...
...Отже, не виключено, що Воронок, який до останнього не відчував особистої загрози, чекаючи на полюванні, в "Чайному будиночку", де його заарештували, на Анатолія Франчука, виявився пішаком у серйозному політичному розкладі. Подейкують, що саме через спроби негайно "витягнути" його через суд, "на підписку", Воронка відправили до Києва. Кажуть також, що "посилена" робота з Воронком так чи інакше зведеться до того, що, коли він повірить нарешті, що "вляпався" серйозно, його відпустять тільки під гарантію негайного виїзду до далекого "закордону", і він вважатиме це за щастя і зникне, не чинячи опору. Кажуть, що навколо Воронка, його справи та долі триває неабияка метушня: зійшлися сили з різними інтересами. Якби Кабмін не здійняв навколо нього стільки галасу - Воронок уже був би на волі. Ті, хто ввів цього пішака в свою гру, розуміючи, наскільки слабка база під "воронківську" статтю КК про незаконне зберігання зброї, вимагають розвитку подій і шукають доповнення - "накат" на "Інтерконтбанк" є прикладом цього...
Кажуть також, що коли Воронка все-таки зуміють "витягнути", це означатиме, зокрема, й те, що сім'я і Президент здаватися не збираються, і поки що А. Франчук переміг В. Пустовойтенка.
У розумінні - лист в СІЗО.
Сірий, я ж тебе попереджала ще 1995 року, перед голосуванням у Верховній Раді щодо відставки Франчука з поста прем'єра - давай "добро", не чіпляйся за нього. У нашій кримінальній державі, казала я тобі, ти згориш не за бандитські справи, вони ніби-то звична річ, а "з політики". Коли прийде час і якась сила прицілиться на найвищу в державі постать, намагатимуться вразити її в найслабше місце - тобто в рідню, тісно пов'язану з криміналітетом. Отоді тебе візьмуть і "колотимуть" в потрібному напрямку. З усього виходить, що час настав, хоч і не зовсім той, і не зовсім так. Напружся і подумай головою: одна річ, коли просто гуляє інформація, що Франчук пов'язаний з Воронком, про це ще три роки тому й я писала, і московський "Коммерсант-Дейлі", а розмови залишилися розмовами, прем'єр знову прем'єром, а депутат міськради - депутатом. І зовсім інша річ, коли цього депутата представляють народу по телевізору як кримінального лідера, і, таким чином, всі дізнаються, що прем'єр і його син корешують справді з кримінальним злочинцем і бандитським світом. Ті, хто цю операцію прокрутив, дуже добре знали, що роблять. Версії - навіщо? - існують різні. Мені найближча своя: річ, швидше за все, в Ялтинській вільній зоні, яку Франчуки, знаючи, що урядова годівниця невдовзі закриється, готують під себе, а у команди українського прем'єра там свої інтереси. І Пустовойтенко, який усвідомлює, що зупинити танк, на який перетворюється Франчук-старший, ставлячи перед собою якусь мету, звичайними заходами не вдасться, вдався, очевидно, до неординарних. Пов'язавши тебе, вони розраховують нейтралізувати Франчуків. І, виходить, порятунок твого життя в тому, аби не "зламати" цих розрахунків. А тобі є що розповісти, і про заходи на замовлення теж. Гласність - твій порятунок. А опиратимешся, випустять тебе - все, амба, означає, винесли вирок без суду та слідства. І за першим же бугром закінчиться твоє неправедне життя. Не те, щоб дуже воно мене хвилювало, Сірий, але, по-перше, має бути справедливість - і за поняттям, і за законом. А по-друге, я пам'ятаю твої слова: "Якби ви знали, де сидять справжні бандити, ви нас бандитами не називали б". Я згодна - кожен має дістати, що заслужив. Тому й попереджаю тебе й суспільство, рятуючи твою ж шкуру: твоя воля - твій фінал.