Олицький замок – ще не музей, але вже приймає туристів

До відкриття туристичного сезону готують певні напрацювання

Побачити замок князів Радзивілів у волинському містечку Олика завжди були охочі. Навіть у ті часи, коли тут розташовувалася психіатрична лікарня. Замок дуже постраждав у Другу світову війну, і можливо, на його місці вже б давно нічого не було, бо стояли руїни, у яких місцеві хлопчаки гралися «у війну». Але за радянською традицією у таких місцях часто влаштовували саме соціальні заклади на зразок інтернату для престарілих чи лікарні для душевнохворих, і Олика не стала винятком. Напівзруйноване приміщення відбудовували, крім фахівців, працівники майбутнього медичного закладу та їхні пацієнти (ті, хто, звичайно, були у змозі це робити за станом свого здоров’я). Цікавим було б дослідження про, власне, процес відбудови, адже  замок відновили не як сучасну споруду, а все-таки зберегли історичні архітектурні риси.

Оборонний замок в Олиці 1564 року заклав Микола Радзівілл. Це був один з перших в Україні квадратних замків, укріплений муром, оточений ровом з водою. Потрапити до нього можна було лише через підйомний міст. У XVIII-XIX століттях – це одна з найрозкішніших резиденцій Східної Європи. Власне, колекції Волинського краєзнавчого музею та Художнього музею у Луцьку мають у своїй основі речі саме з Олицького замку. А мені назавжди запам’яталися відвідини  замку, коли всередину вдалося потрапити завдяки тому, що готувала інтерв’ю з завідувачкою жіночого відділення психлікарні. Вона й запропонувала: «А хочете побачити круглу залу, де Радзивіли влаштовували бали?..», і повела мене мимо палат з душевнохворими та захаращеними якимось мотлохом коридорами. Колишня бальна зала мала круглу форму, подзьобані стіни і купи лікарняного одягу по кутках, але вражала її величавість та те, що ми називаємо аурою… Емоційна людина могла уявити картину тут балу.

Нині замок – у чеканні нового народження. Звідси виселили психлікарню, але ще не облаштували музей. Власне, наразі і невідома концепція реконструкції та реставрації приміщення. Але об’єкт включили у проєкт «Велика реставрація». Олика завжди була цікава завдяки своїми пам’ятками. Роками не було тижня, аби сюди «самоходом» не прибували туристи не тільки з різних куточків України, а й з усього світу. Від Японії до Парагваю… Лише заради того, щоб побачити збоку древні мури нашого замку.

Якщо хотіли отримати більше інформації, крім «побачити», зверталися до Валентини ХАРКОВЛЮК, місцевої краєзнавиці. Якось вона мені розказала, що одна з туристичних львівських фірм щороку привозить групи в Олику, і хоча склад їхній, зрозуміло, міняється, завжди є один і той же чоловік, якому дуже цікава Олика. «Перша екскурсія, проведена мною, була для делегації Литви навесні 2011 року. Депутати сейму Литви (понад 60 чоловік) мали в Луцьку конференцію і побажали відвідати Олику. Торгівельна палата (яка займалася їхнім прийомом) звернулася до молодої вчительки історії нашої школи, а вона порекомендувала мене. Мені сподобалося і їм теж. Через місяць приїхали до нас учні з міста Рокішкіс з дружнім візитом (знову понад 60). Їхній вчитель був у складі попередньої делегації і взяв тоді у мене номер телефону. Цікавий прийом ми зробили в школі, а потім екскурсія. Литовські діти брали участь у проєкті на 50 тис.євро (робили макет нашого замку та відео дружнього візиту й екскурсії). Потім у рамках різних проєктів приїжджали чиновники з Польщі, були діти по спільному проєкту Німеччини - Польщі – України, а також волинські, рівненські та хмельницькі діти», – розказує Валентина.

Спілкувалася вона і з поляками та німцями, які приїжджали в Олику самостійно, проводила екскурсію молодому американцю, який їхав до Львова навчати дітей англійської. Було, що випадково склала компанію італійці та білорусці, які цікавилися Оликою і натрапили якраз на екскурсовода… Білоруси з української літньої школи (в Луцьку) також бували. Восени були учні з мистецької школи із Києва. «Так приємно було відчувати живий інтерес. Перепитували, замалювали всі об'єкти і уточнювали інформацію про них», – радіє Валентина Харковлюк.

Тисячі  людей побували у червні цього року на фестивалі «Олицька переберія», який мав на меті, зокрема, розширити інформацію про туристичні об’єкти містечка. Поки масового туристичного паломництва у замок не спостерігається. Лікарню виселили, музею ще нема. Але споруда передана у підпорядкування Волинському краєзнавчому музею. Його директор Оксана Важатко повідомила, що спочатку охорона не пропускала туристів і на територію замку. Бо у приміщення, зрозуміло, де ще дух психлікарні, ходу так і нема. Відомо, що час від часу у містечко навідуються у групи, і окремі туристи. Тому перед замком та на його подвір’ї є QR коди з інформацією про цю споруду, її історію. «На вході є посилання, куди оплату вносити. В кого в смартфоні Інтернет нормальний і має Приват24, то можна оплатити тут. Цієї осені приїжджали кілька груп, які зверталися до мене і квитки брали напередодні, у краєзнавчому музеї», – консультує Валентина Харковлюк. Оксана Важатко каже, що поки за вхід на територію замку поставили ціну у 20 гривень. Чи будуть тут змістовні екскурсії, чи допускатимуть туристів у приміщення, поки не могла сказати. Але до відкриття туристичного сезону готують певні напрацювання.