Непростий шлях із аутсайдерів

Британська міжнародна компанія Quacquarelli Symonds (QS) представила щорічний рейтинг найкращих вишів світу QS World University Rankings. При його формуванні автори рейтингу враховували академічну репутацію вишу, репутацію випускників і вишу серед роботодавців, кількість студентів на факультеті, співвідношення кількості викладачів і студентів, кількість іноземних студентів, цитованість публікацій співробітників університету. Було проаналізовано понад сімсот вишів світу й розставлено їх у рейтинг кращих: від першого місця — до групи «701+».

Перші позиції рейтингу традиційно посіли навчальні заклади Великобританії та США. Очолив рейтинг Массачусетський технологічний інститут (США). На другому місці — Гарвард (США), на третьому — Кембридж (Великобританія), який до того кілька років поспіль посідав першу позицію рейтингу. Також до десятки увійшли Університетський коледж Лондона, Оксфорд (Великобританія), Королівський коледж ( Великобританія), Єльський університет (США), Стенфордський університет (США), університет Чикаго (США), Прінстонський університет і Каліфорнійський технологічний інститут (обидва — США). У другій десятці вже фігурують: один університет Швейцарії та два — Канади. Усі інші позиції займають знову ж таки виші Великобританії та США.

До кращої тридцятки увійшли також Університет Гонконгу, Австралійський Національний університет, Національний університет Сінгапуру, Федеральна політехнічна школа Лозанни (Швейцарія), Університет Токіо (Японія).

У першій сотні, окрім вищеназваних навчальних закладів, опинилися виші з Данії, Німеччини, Нідерландів, Ірландії, Швеції, Фінляндії, Тайваню, Нової Зеландії. На 116-й позиції розташувався російський виш — Московський інститут ім. Ломоносова.

На 399-й сходинці рейтинг завершується, і далі виші вже не обіймають конкретне місце, а входять до груп. Скажімо, цього року до крупи «441-450» потрапив і Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. Минулого року він був у групі «501-550». Національний університет «Київський політехнічний інститут» потрапив до групи «601-650», Донецький національний університет та Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» — у групу «701+».

Тобто, з одного боку, прогрес — очевидний: Університет ім.Тараса Шевченка посунувся вгору з однієї групи — в іншу, а кілька інших вишів — потрапили у список. Із другого — це ще навіть не персональне місце в рейтингу, якому варто радіти та яким пишатися. Це — не краща сотня, й навіть не краща друга чи третя сотня. Якби, скажімо, список охоплював кілька тисяч вишів, то, безперечно, ще більше українських університетів потрапили б до нього. Але чи варто вважати такі позиції в рейтингу успіхом та коли, нарешті, українські виші потраплятимуть у сотню кращих?

КОМЕНТАР

«УКРАЇНСЬКИМ ВНЗ ПОТРІБНО ШУКАТИ СВОЮ НІШУ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ»

Ігор ЛІКАРЧУК, директор Центру тестових технологій і моніторингу:

— На фоні світових університетів ми є надзвичайно непрезентабельними. І тут є кілька причин. Перша — це, безумовно, злиденне фінансування вищої освіти. У нас кошти виділяються частково на утримання університетів і практично не виділяються на їхній розвиток — на науку, на реформування вищої освіти. В цьому контексті ми приречені.

Друга причина — наші університети не можуть знайти своє місце в сучасній вищій освіті. Багато з них перетворилися просто в такі собі величезні супермаркети, де можна купити диплом: не ходиш на заняття, платиш гроші, купуєш курсову, дипломну, магістерську, кандидатську, докторську...

Ми успішно програли у багаторічній епопеї участі в Болонському процесі, який мав би наблизити українську вищу освіту до європейських стандартів. Ми посіли передостаннє місце серед країн-учасниць Болонського процесу за рейтингом, який склали самі країни-учасниці цього процесу. Тобто ми не просунулися ні на йоту вперед.

І третя причина — це те, що ректори наших вишів не хочуть реформування вищої освіти. Їх влаштовує та ситуація, яка є нині. Серед ректорів є Герої України. Жодного українського ВНЗ немає у світових рейтингах, але є Герої України... Переважна більшість українських університетів не може похвалитися публікаціями своїх учених у світових наукових виданнях. Багато наших вишів приймають на навчання абітурієнтів, які нічого не знають, в яких середній бал атестата — нижчий 145-ти...

Українським вишам потрібно шукати свою нішу в системі вищої освіти, в якій вже давно є лідери й аутсайдери. І щоби пробитися з аутсайдерів у лідери, потрібно дуже багато зробити.