Не пийте діти - будете здорові...

Найдотепніше варіаційні можливості статистики характеризує анекдот про середню по лікарні температуру хворих: якщо врахувати морг, вона становить 36,6... Але аж ніяк не смішно, коли подібний метод дослідження застосовується до такої серйозної проблеми, як радіаційне забруднення продуктів харчування. І вже зовсім прикро, коли інформація деформується установами, покликаними дбати про здоров'я нації.

З усіма цими спотвореннями випало зіткнутися професорові Інституту біоколоїдної хімії НАН України Олегові Алексєєву. Своїми думками щодо цього він поділився з кореспондентом "Дня".

- З чого почалася робота інституту над проблемами, пов'язаними з Чорнобилем?

- 1992-го року Держхарчопром України замовив нам розробку технології для дезактивації молока, тобто очищення від радіоактивних елементів - цезію, стронцію та іонів важких металів. Того ж таки року ми, спільно з НДІ харчування МОЗ України, це замовлення виконали. У результаті застосування такої технології концентрація цезію у рідині знижувалася у 100-500 разів, стронцію - вдесятеро. Щодо стронцію, то цей показник можна було б і поліпшити. Але цю діяльність сьогодні практично припинено: Держхарчопром, який свого часу витратив на цей проект 1,5 млрд. крб., не мав змоги його надалі впроваджувати, бо молочна галузь відійшла до Мінсільгосппроду. А вже це міністерство має інші функції та проблеми.

- А як поставився до проблеми Мінчорнобиль?

- До Мінчорнобиля керівництво інституту вперше звернулося улітку того року. Саме тоді, коли там відбувалася його реорганізація (чи то мутація?) в Міністерство з надзвичайних ситуацій. Ми лишили там солідний пакет документів. Коли ж пізніше завітали до вже оновленої установи, з'ясувалося, що маємо розбіжності з міністерством у поглядах на надзвичайність ситуації. Тамтешні чиновники заявили: "Проблеми дезактивації молока не існує. Воно нормальне". І на підтвердження продемонстрували велике статистичне дослідження, проведене у районах Житомирської області. Ті цифри справді свідчили, що молоко практично чисте. Між іншим, за даними з неофіційних, але компетентних джерел, узято загальнодержавний курс на згортання робіт з очистки продуктів харчування. Замість того у продукти додаватимуться речовини для виведення радіонуклідів уже безпосередньо з організму.

- Ви не припускаєте, що це має сенс?

- Хотілося б вірити. Але наші дослідження, проведені на базі Овруцького молокопереробного комбінату, не дають на це підстав. Ми ознайомилися із зошитами, куди протягом 1989-1991 років щотижня працівники заводу заносили дані щодо рівня радіації в молоці, що надходить для переробки. До речі, як свідчить особистий досвід, здобути подібні матеріали зовсім не просто: переважна більшість підприємств тримає їх у секреті. Овруцький комбінат надав нам можливість працювати з тими цифрами лише тому, що за угодою саме там мав встановлюватися наш дезактиватор.

Співробітники інституту біоколоїдної хімії спробували за тими даними встановити тенденцію змін забрудненості молока, аби підрахувати, через скільки років можна сподіватися на чистий продукт. Ретельно розробили графіки. Крива коливалася, але порівняно на одному рівні, який аж ніяк не задовольняє припустимі норми.

- Але ж ці висновки стосуються ситуації, що мала місце шість років тому. Ви не перевіряли, так би мовити, свіжіше молоко?

- Справа у тому, що на подальші дослідження потрібні кошти. Інститут не має змоги самотужки фінансувати цей проект. Ми розробили бізнес-план, що передбачає не просто самоокупність дезактиваційної лінії, а й прибуток. Проте це було б можливо, якби нам дозволили скуповувати забруднене молоко за цінами нижчими, ніж встановлено. Та в Житомирській обладміністрації, яка, до речі, підтримує наші розробки, пояснили, що на закупівельні ціни накладено табу. То невже ж краще те молоко зливати, або, ще гірше, - переробляти на сухі суміші чи консерви, якими потім годують дітей?

- Але якщо припустити, що працівники Міністерства з надзвичайних ситуацій мають рацію - молоко сьогодні вже чисте, то чого хвилюватися? Адже ви не можете спростувати їхні твердження власними дослідженнями останніх років?

- Спростувати не можу. А ось сумніватися в їхній непогрішності підстави є.

По-перше, статистика наука підступна. Найменші вади методики добору фактажу можуть призводити до хибних висновків.

По-друге, за той час, що займаюся чорнобильською темою, пересвідчився: не лише у високих інстанціях, а й на місцевому рівні - районів, окремих підприємств - ведеться не менш як подвійна "бухгалтерія". Одні цифри, певно, найбільш наближені до реальності, тримають "при собі" й не розголошують. Інші дані, за дозволом "згори", стають надбанням громадськості. Інколи ними маніпулюють: аби заспокоїти населення - занижують, аби пробудити співчуття і надихнути на благочинні пожертвування Захід - завищують.

По-третє, наштовхнув мене на роздуми і той факт, що варто знизитись припустимим нормам забрудненості, як корови слухняно дають молоко чистіше, ніж буквально учора.

Ще одна подія, яка розбурхала мої сумніви, - недавнє встановлення на тому самому Овруцькому молкомбінаті американської лінії дезактивації. Установку одержано в подарунок. Але погодьтеся: якщо молоко якісне, то навіщо, нехай навіть дармовий, очисник? А якщо воно все ж забруднене, то чому не підтримати нашу розробку? Адже американських подарунків на усю зону не вистачить...

І останній, мабуть, найголовніший аргумент, що не дозволяє нам скласти руки й скоритися. Коли бували в Народицькому, Овруцькому, Коростенському районах, до нас зверталися самі працівники молокозаводів і просили: "Допоможіть, бо вже діти падають..." Які докази міністерських чиновників здатні таке перекреслити?

Розмову вела Юлія ШАФРАНСЬКА