Навіщо вивчати довкілля навколішки?

Європа давно займається інвентаризацією біорізноманіття, в Україні — види зникають, а втрати навіть не фіксуються в спеціальних реєстрах

Що спільного між польовими дослідженнями ботаніків, описами флори і рослинності, які виконуються дуже детально, ледь не навколішки, — із глобальною метою, окресленою ООН, щодо збереження біорізноманіття?

Певно, знання та розуміння, що людство мусить зберегти живу природу, і часу на це майже не лишається. Ідеться не лише про збереження ресурсів — водних чи лісових, а й про порятунок біорізноманіття в глобальному масштабі. За прогнозами ООН, Земля наразі увійшла у шосту еру масового вимирання (про це йдеться в проєкті Конвенції про біологічне різноманіття, котру готує ООН), тож до 2030 року людство мусить переглянути своє споживацьке ставлення до дикої природи, бодай тієї, яка ще залишилася.

Україна наразі не поспішає із публічними заявами про необхідність захисту біорізноманіття, як це роблять лідери країн Європи. Хоча приводів у нас вистачає. Ми втрачаємо не лише види рослин і тварин, а й цілі екосистеми. Причому вони зникають, навіть не потрапивши в хоч якісь кадастри або реєстри, які змогли б забезпечити їхню охорону. Як додають у Фонді захисту біорізноманіття України, зараз існує нагальна потреба в інвентаризації біорізноманіття на всіх рівнях, старі дані, які містяться в літературних і архівних джерелах, не відповідають дійсності, деякі з них неточні, а міжнародна спільнота не йме їм віри. Системної роботи з нової інвентаризації біорізноманіття країна не проводить. Навіщо це потрібно зробити зараз і що втрачає Україна без повноцінного опису своєї флори та фауни, «День» розпитав докторку біологічних наук, провідну наукову співробітницю відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, членкиню правління Української природоохоронної групи та виконавчого комітету Eurasian Dry Grassland Group — Анну КУЗЕМКО.

«ЗА ОСТАННІ РОКИ БІЛЬШІСТЬ ДАНИХ ЗАСТАРІЛИ»

 — Пані Анно, чому зараз виникла потреба в інвентаризації біорізноманіття?

— Інвентаризація біорізноманіття проводиться завжди спеціалістами з різних галузей біологічної науки під час підготовки дисертацій, науково-дослідних робіт, але ці дослідження переважно проводяться на ентузіазмі, вони не є комплексними та систематичними. В останні десятиліття такі дослідження та комплексні експедиції практично не фінансувалися, більшість даних застаріли. З цією проблемою ми стикнулися під час розробки Смарагдової мережі України, яка має базуватися якраз на локалітелах певних видів рослин і тварин та біотопів або природних оселищ з резолюцій Бернської конвенції, але для деяких видів є дані, скажімо, початку минулого століття, які вже не є актуальними. І в багатьох проєктах нам треба знати про те, що є сьогодні, а що вже втрачено, і втрати — колосальні у зв’язку з нерозумною людською діяльністю та змінами клімату.

— Нещодавно фахівці Української природоохоронної групи допомагали провести інвентаризацію біорізноманіття в окремій ОТГ, то цим займається лише УПГ — своїми зусиллями та точково?

— Якщо говорити про інвентаризацію біорізноманіття Ржищівської ОТГ, то до нас із пропозицією співпраці звернулися екологічна дослідницька станція «Глибокі балики» та Фонд захисту біорізноманіття, щоб дізнатися, що є на території ОТГ по різних групах рослин та тварин. Тож ми інвентаризували флору, всі види рослин, з нами працювали спеціалісти по різних групах тварин — амфібіях, рептиліях, рибах, молюсках, комахах, птахах. При цьому ми також заклали кілька постійних моніторингових ділянок для вивчення динаміки лучно-степової рослинності при різних режимах використання — випасу, сінокосіння і невтручання. Ми навіть ставали навколішки, адже це методика дуже детального опису облікових ділянок — не можна пропустити жодного виду, навіть найдрібнішого, жодного паростка. Ми плануємо кожного року або раз на кілька років описувати ті самі ділянки на тих самих місцях, щоб порівнювати, як різні впливи позначатимуться на структурі фітоценозів угруповань, на їхньому видовому багатстві. Швидше за все, буде позитивний вплив, бо для лучно-степових ділянок потрібен випас та сінокіс, інакше вони заростають чагарниками, а більшість степових видів, у тому числі рідкісних, зникають.

ГУДАК СЕРГІЙ. «СВІТ БЕЗ ЛЮДИНИ»

«У ЄВРОПІ ОПИСУЮТЬ КОЖЕН МЕТР»

— Що відбувається далі з даними, котрі отримують фахівці під час таких польових досліджень?

— Існує кілька ресурсів, де зберігаються такі дані: Національна мережа інформації з біорізноманіття — UkrBIN, веб-ресурс iNaturalist, як правило, це громадські ініціативи. Дані своїх досліджень щодо рослинності України ми вносимо у низку глобальних баз даних: GrassPlot, sPlot, European Vegetation Archive, The Global Index Of Vegetation-Plot Databases.

— Для чого створюються подібні сервіси та акумулюються бази даних?

— Ці дані можуть використовуватися для дуже широкого кола наукових досліджень. Якщо це бази даних з окремих видів, як-то українська UkrBIN або глобальні  iNaturalist, GBIF, то дані з них можуть використовуватися, приміром, для вивчення окремих груп рослин та тварин, як вони поширені, як у часі змінюються їхні популяції. Ми в основному працюємо з базами даних рослинності, рослинних угрупованнях, з біотопами. Вони використовуються для виділення одиниць рослинності, проведення моніторингових досліджень, допомагають встановити оптимальний режим, завдяки чому можна зберігати рідкісні угруповання та екосистеми. Тобто мета може бути дуже різною.

МІРОШНІК СЕРГІЙ. «ВАРТОВИЙ ПЛАНЕТИ МУРАХ» 

Ви назвали чимало ресурсів, де акумулюються бази даних про флору, фауну та біотопи, наскільки повно відображена в них картина з України?

— Важко говорити про ресурси, які займаються конкретно видами рослин та тварин, я більше займаюся рослинними угрупованнями та біотопами. На жаль, поки що репрезентативність наших даних не дуже висока. Якщо порівнювати з країнами Центральної Європи, де буквально кожен квадратний метр описаний, у нас поки що багато «білих» плям, але ми намагаємося їх заповнювати, організовувати спеціальні експедиції у ті місця, де даних немає. Щоправда, у нас ситуація краща, ніж далі на схід, але не така гарна у порівнянні з країнами Західної та Центральної Європи.

«ЯКБИ БУВ КАДАСТР БІОТОПІВ, ЗАХИЩАТИ ЇХ ВІД ЗНИЩЕННЯ БУЛО Б ЛЕГШЕ»

— Я так розумію, що більшість цієї роботи бере на себе громадський сектор, чи є якісь державні програми саме щодо інвентаризації біорізноманіття?

— Поки що таких державних програм немає. Ми наразі намагаємося переконати профільне міністерство, щоб з’явилася державна програма з картування біотопів (природних оселищ), хоча б тих, що охороняються на рівні всієї Європи, оскільки в країнах ЄС усі ці біотопи закартовуються, на основі цього створюються відповідні геоінформаційні системи, і це все доступно на відкритих ресурсах. У нас цього немає. Зрозуміло, що це потребує фінансових затрат та людських ресурсів, а також відповідної координації, але без цього важко охороняти біорізноманіття. Такі біотопи швидко зникають, зокрема через незаконне розорювання останніх залишків лук і степів, вирубки лісів, забудову прибережних зон.

БЕЗРУКОВ КОСТЯНТИН. «ГУСИ-ЛЕБЕДІ (ПІВДЕННИЙ БУГ)

Цей перелік можна продовжувати. До того ж бувають конфліктні ситуації, вирішити які допомогли б подібні дані. Так, у 2017 році був затверджений Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». Буває, що недобросовісні автори звіту ОВД пишуть, що на ділянці немає ніяких рідкісних біотопів, немає рідкісних видів. Громадськість іде на громадські слухання та в суди, аби довести, що насправді тут є оселища, занесені до Резолюції 4 Бернської конвенції, які охороняються на рівні всієї Європи, і планована діяльність може на них негативно вплинути. Якби у нас, приміром, був кадастр усіх біотопів, геоінформаційна система, де б були вказані їхні межі, то таких прецедентів не було б. Це теж важливо у зв’язку зі змінами в земельному законодавстві, оскільки найцінніші типи біотопів мають бути захищені від знищення не надто екологічно свідомими землекористувачами і землевласниками.

Ще була інформація, що в радянські часи інвентаризація біорізноманіття проводилася недосконало, і тепер не можна простежити тенденцію змін відтоді до сьогодні. Чому так сталося?

— Це був інший підхід та методика, інші задачі. Тоді використовувався домінантний підхід до класифікації, коли треба було за певний проміжок часу описати велику територію, описували кілька основних домінуючих видів та йшли далі. Можливо, на той час це було виправдано, треба було готувати карти рослинності на цій підставі, обліковувати рослинні ресурси. Це був традиційний радянський підхід до класифікації рослинності. Потім поступово, десь із 1980-х років, почали переходити на європейські методики і використовувати флористичний підхід, який потребував більш детального опису всього складу рослинності на певній території. Зараз ми теж його використовуємо, цей метод постійно вдосконалюється. Та сучасні дані, коли враховується весь флористичний склад, і дані, скажімо, 1930 — 1970-х років, важко порівняти між собою. Так, у середньому на обліковій ділянці у 100 кв. м лучно-степового фітоценозу ми знаходимо в Лісостепу України до 70 — 80 видів вищих судинних рослин, а в більшості старих описів їх до 20 — 30 видів, зрозуміло, що їх некоректно між собою порівнювати. Однак є описи в архівах, які теж зроблені дуже детально, їх ми використовуємо у своїх дослідженнях.

«ДОВКІЛЛЯ ПОСТІЙНО МАЄ БУТИ В ПРІОРИТЕТІ УРЯДУ»

— Збереження біорізноманіття зараз стоїть на світовому порядку денному, чи є розуміння в уряду, що Україні теж треба підтримувати цю ідею?

— Я ще не зустрічала людей, які б сказали, що не треба охороняти природу. Але все це до тих пір, поки це прагнення не вступає в конфлікт із певними, найчастіше фінансовими, інтересами людини. Звісно, всі кажуть про важливість збереження довкілля. Але це слова, а потрібні дії. Я входила до складу робочої групи з підготовки закону про Смарагдову мережу України. Цей закон має бути прийнятий відповідно до Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Він готувався три роки, досі не прийнятий. Коли горіли ліси на Поліссі, коли пройшла пилова буря, поговорили про це тиждень, так само, як зараз про повінь у Карпатах, а потім переключили увагу на інші проблеми.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Та довкілля постійно має бути в пріоритеті уряду і парламенту. Я займаюся цими проблемами понад 20 років, але не пам’ятаю таких часів, щоб ці питання справді були на порядку денному. Можливо, як виняток, був початок 1990-х років, зразу після здобуття Україною незалежності, коли була створена найбільша кількість національних парків. Дуже часто питання довкілля переходять у політичну площину, на цьому спекулюють, але хотілося б більше реальних кроків та більшої підтримки з боку держави для науковців, природоохоронців, установ природо-заповідного фонду — усіх, хто займається проблемами довкілля. Має бути єдина державна система інвентаризації, моніторингу та охорони біорізноманіття України. Це дозволило б не лише знизити ризики екологічних катастроф, покращити якість життя людей, але й підняло б авторитет нашої держави на міжнародній арені як країни, яка дбає і зберігає своє довкілля.