Мостом через гавань ще можна переправлятися пішки...

Цей маленький, але незвичайно важливий для міста міст "захворів" набагато раніше, ніж йому належало за нормативними інструкціями. Термін служби такого мосту - до 40-50 років, однак на проїжджій частині подільського вантового шляхопроводу через дніпровську гавань - вже не тільки звичні київському водію ями і вибоїни, а й відверті провали залізобетонних плит. Остаточно вийшли з ладу тротуарні блоки. Однак найнеприємніше - тотальна корозія металевої арматури і самих бетонних конструкцій. Останнє детальне обстеження стану вантового мосту проводилась ще у 89-му році, і вже тоді фахівці ставили питання хоча б про обмеження потоку транспорту. Сьогодні йдеться вже про необхідність закриття мосту навіть для пішоходів. Інакше подільський вантовий загине остаточно.

Свого часу міст був запроектований інститутом "Проектстальконструкція" враховуючи прохання керівництва заводу "Ленінська кузня". Тоді Рибальський півострів щоденно заповнювали 12 тисяч робітників. Рішення про проектування мосту було підписано у 1959 р., а вже у 63-му міст був зданий в експлуатацію. (До цього часу ленкузнівці добирались до місця роботи у теплу пору року катером, а взимку - по льоду. Нещасні випадки не в останню чергу підштовхнули міську владу до "ратифікації" рішення про необхідність зведення ще одного мостового переходу у межах столиці).

Попервах міст планувався виключно як пішохідний, з тротуаром завширшки до 4 метрів, однак пізніше був "перепрофільований" в шляхопровід з дворядною автомобільною дорогою. Навіть не дивлячись на невисоку пропускну здатність проїжджої частини, місто в результаті отримало не тільки дуже зручну гілку повідомлення (донедавна міст був зручним шляхом з південного заходу на північний схід столиці), а й унікальна з погляду технології споруда. Вперше в світі тут була використана вантова конструкція з несучою залізобетонною (а не металевою) балкою.

На жаль, недоброякісна експлуатація шляхопроводу, прокладка непередбаченої попервах теплотраси та інших комунікацій сильно похитнули стан прогресивного, але не призвичаєного до збільшеного потоку мосту. "Доконали" шляхопровід не в останню чергу масивні "Ікаруси", котрі вийшли на тутешній 71-й автобусний маршрут. Після їхньої появи стали активно руйнуватися особливо відповідні вертикальні конструкції мосту.

Тільки у 1994-95-х роках на цьому міському відрізку нарешті вирішили хоча б обмежити рух: залишити одиночні автобуси і спецавтотранспорт. Однак тривалий час рішення залишалось по суті "паперовим": влада долею мосту особливо не переймалась, а міліція - не особливо покладала край порушенням. Навіть не дуже нахабні автовласники-приватники, не кажучи вже про державний транспорт, таксистах і приватних "візників", не боячись вирулювали на міст, котрий дозволяв скоротити шлях. І тільки тогорічні події, пов'язані з замахом на прем'єр-міністра Павла Лазаренка, нарешті спонукав міську владу закрити рух тут повністю.

Тямущі люді вважають, що коли у найближчі півтора-два роки відносно подільського вантового не вжити кардинальних заходів, то його можна сміливо викреслити зі списку "живих" міських мостів.

"Дрібним і навіть середнім ремонтом тут не відбутися. Необхідний капітальний ремонт із заміною основних конструкцій", - наполягає головний інженер відділу проектування будівель і споруд "Проектстальконструкції" Едуард Дудник. (Для довідки: німці з їхнім ретельним наглядом, зокрема, за дорожніми спорудами, не гребують міняти ванти на своїх мостах раз на сім років. Чи варто говорити, що на мосту через гавань ванти все ті ж, що й тридцять з лишком років тому).

Досить довгий час із капремонтом мосту затягували з цілком переконливої причини: далебі, зовсім поруч ось-ось почнуть з небаченою швидкістю будувати запроектований "Київсоюздорпроектом" новий 7-кілометровий мостовий перехід через Дніпро, з багаторядною автодорогою та рейками метро... Ще три роки тому це твердження сміливо приймали на віру; результати сьогодні очевидні: ледь-ледь розкочегарюються підготовчі роботи.

На жаль, незважаючи на багаторічні тривожні сигнали, і не тільки стосовно подільського вантового мосту (адже навіть на не так давно зданому в експлуатацію Південному мості даішники уже змушені були встановити знаки попередження про нерівності) проблема не рушає з місця. "Цього року, - повідомили "Дню" у керівництві "Київавтодорміст" - потенційного підрядника у справі відновлення подільського шляхопроводу, - даний міст до нашого титульного списку не закладений. З нами ще за минулий рік місто не розрахувалося..." Але ж документацію на реконструкцію проїжджої частини й тротуарів "Проектстальконструкція" видала ще 1993-го; 1994 року роботи вартістю 28,13 млн. карб. у тодішніх цінах повинні були вже завершитися.

На сьогодні вартість реконструкції мосту через гавань оцінюється мінімум у 2 млн. гривень. Але головне, в чому однозначно сходяться учасники розмови з проблеми мосту, - це те, що без втручання найвищого міського керівництва проблема нізащо не рушить з місця...