"Місто розколене на прихильників і неприхильників Гурвіца"
- Доповнив би ваше запитання ще одним - чи випадкове те, що діється сьогодні в Одесі, і чи це щось нове? Коріння сьогоднішньої ситуації легко відшукати в недалекому минулому. Але спершу спитайте одеситів: чи знає хтось із них біографію Едуарда Гурвіца. Мою, наприклад, знають. Знають також біографію Руслана Боделана. А біографію Гурвіца? Її немає навіть у листівках, що їх розкидали в Одесі напередодні виборів. Тут є елемент "темної конячки". Але ця "конячка" успішно використала "локомотив" Кучма-Боделан. Усе місто було заклеєне листівками, на яких поруч з прізвищами і портретами кандидатів у Президенти і голови облради сусідили портрет і прізвище Гурвіца.
Про сили, завдяки яким він прийшов до влади, чимало сказано в інтерв'ю одеського кримінального "авторитету" "Ангела" - О. Ангерта, що його транслювали на одеському телебаченні кілька місяців тому. Там "авторитет" згадує про фальсифікування результатів виборів 1994 року. І називає цифри: 40-50 тисяч голосів.
З іншого боку, треба врахувати, що в суди різної інстанції, аж до Верховного суду України, було подано чимало заяв з вимогою визнати ці вибори недійсними. Лунали також заяви людей, що не брали участі у виборах, за яких проголосували невідомі особи. Сталося це внаслідок прямої зради чи недоумства тих, хто займався виборами, кого підкупили, чи тих, хто через своє недбальство заплющив очі на порушення закону. Тож висловлювання "Ангела", який на час виборів був близький до Гурвіца, по суті відповідають на запитання - хто ж привів Е.Гурвіца до керівництва містом і в крісло народного депутата України.
- Але ж була програма, яка привернула увагу одеситів до цієї людини?
- Безперечно. У його передвиборних обіцянках - стандартні гарантії спокійного і безпечного життя кожного одесита, безкоштовного харчування для школярів, забезпеченого життя ветеранів. А чого варті, наприклад, такі слова: "Я знаю, як повернути Одесі блиск, велич і сліпучу красу перлини біля моря. Якщо ви підтримаєте мене, ми не соромитимемося своїх театрів, шкіл і лікарень, тротуарів і справді золотого берега". Що ж з цієї "казки" справдилося? Вирушайте до Одеси і подивіться. Взяти хоча б той самий оперний театр, який був гордістю всього Союзу, а тепер він - руйнується. Або ті самі школи й лікарні, дитячі садочки. Точніше те, що залишилося, бо багато з них вже перейшло до приватних рук і змінило своє призначення. Одразу ж після приходу до влади популістські обіцянки було забуто. Через підконтрольні засоби масової інформації створювати імідж реформаторів набагато легше і простіше, ніж займатися реальними справами, підносити економіку, забезпечувати одеситів роботою. Міська влада розв'язала, наприклад, "бюджетні війни", що набули розголосу в усій Україні - боротьбу за право використати в місцевому бюджеті більшу частину податкових відрахувань підприємств. Насправді ж галас здійняли для того, щоб відвернути увагу громадськості від реального стану справ у регіоні.
Водночас ніхто не займався розробкою та реалізацією дійової програми підтримки вітчизняних товаровиробників усіх форм власності. І якщо загалом в Україні за статистичним даними спад виробництва промислової продукції припинився, то в Одесі він тривав. А міська влада тим часом вела боротьбу за ринки і найвигідніші об'єкти торгівлі, займалася масовим розпродажем комунальної власності, пошуком дедалі нових місцевих податків і зборів, що накинули зашморг на дрібний та середній бізнес.
- Але ж свого часу на всю Україну прогриміла ідея створення в Одесі вільної економічної зони.
- Ідея ВЕЗ теж була тією хвилею, що винесла пана Гурвіца в керівне крісло. Хоч належала вона не йому. Ще 1992 року було пропрацьовано документацію щодо ВЕЗ в Одесі. Ну й що маємо в результаті? Двічі розпорядженнями Кабміну мера Одеси включали до складу групи з підготовки нормативної бази ВЕЗ, один раз навіть керівником, але віз, як кажуть, і нині там. І не тому, що ця ідея нежиттєздатна, навпаки - це важіль для прискорення економічних реформ у регіоні. Але одна справа, коли це робиться для людей, і зовсім інша, коли ідею ВЕЗ хочуть використати як механізм видоювання бюджетних коштів і дивідендів для міської влади. Саме тому вона не працює і не може працювати.
- Валентине Костянтиновичу, невже в місті немає політиків, здатних прийти до влади і загасити протистояння?
- Вони, безперечно, були. Але з приходом до влади Гурвіца і його команди почалося жорстке придушення спроб розкрити людям очі на те, що діється в місті. Опонентів міської влади впродовж останніх чотирьох років системно знищували, якщо не фізично, то морально. Дехто опинився під слідством, яке закінчилося безрезультатно через те, що справи було фальсифіковано, інші виїхали з міста. Наприклад, було сфальсифіковано справу директора орендного підприємства "Пасаж" Ядвіги Круглової. Кандидат на посаду міського голови Олексій Костусєв, напевне, уникнув такої долі завдяки тому, що одразу після виборів-94 виїхав з міста. Така сама доля, очевидно, спіткала молодого перспективного і грамотного політика Юрія Аксентьєва. Були на минулих виборах і постріли, і побиття опонентів та суперників Гурвіца. Згадаймо бодай розстріл з автомата дверей помешкання О. Костусева. За всім цим передусім бажання будь-якими методами втримати в своїх руках владу. Те, що діється сьогодні в Одесі, та атмосфера страху і невизначеності, побоювання за своє життя, мабуть, в уявленні багатьох асоціюється з чорними часами 37 року.
- Як Ви, корінний одесит, оцінюєте ситуацію в Одесі?
- Мені боляче і образливо за те, що вони платять такою дорогою ціною за свої помилки. Місто розколене на прихильників і неприхильників Гурвіца. Ще в радянські часи, наприклад, начальник міського ВБРСВ Олександр Малишев обіцяв вивести голову Жовтневої райради Едуарда Гурвіца "на чисту воду". У свою чергу, пан Гурвіц обіцяв закувати пана Малишева в наручники і покласти обличчям до асфальту перед міськвиконкомом. Багато що змінилося відтоді - сьогодні скороспечений генерал Малишев керує незаконно створеним комітетом громадського захисту при мерії. Цікаво, хто охоронятиме громадський порядок у місті під його керівництвом? Чи бува не спортсмени з асоціації "Олімп", реєстраційні документи якої підписав особисто пан Гурвіц? Кожному одеситові відомо, що ця асоціація стала легальним дахом для рекетирів, її члени замішані в здирництві, замахах на життя та інших протиправних діях.
А хто захистить права, наприклад, тієї самої морської академії, якій після відмови підтримати висунення в мери Е.Гурвіца буквально на наступний день вимкнули тепло? Таких прикладів можна назвати безліч. І не дивно, що в цій задушливій атмосфері страху, чуток, погроз, обливання брудом опонентів міською владою люди перестали вірити одне одному, бояться один одного. З тобою, якщо ти не в фаворі у міської влади, бояться з'явитися на людях, прогулятися містом. Навіть жарти одеситів стали невеселими й похмурими. Так одесити розплачуються за відвертість своїх душ. Адже з ними вчинили за принципом: якщо серце навстіж - плювати в нього легко. Але я вважаю, що все це тимчасове. Треба просто, щоб мої земляки пригадали і прийняли як керівництво до дії один добрий вислів: "Люди - це вже не сцена, це - життя. А в житті немає глядачів".