"Ми готові конкурувати на світовому ринку"

- Володимире Петровичу, ви не раз наголошували, що, починаючи з 1996 року, в Україні наука вперше представлена у вищому органі влади - Кабінеті Міністрів. Чи не здається Вам, що все-таки вона виконує в ньому суто представницькі функції?

- Ні. Ситуація справді складна, однак і в рамках тих умов, які сьогодні задає так званий економічний блок, ведеться чітка робота і з віце-прем'єрами, і з міністрами. Не було випадку, аби я не брав участі в якійсь урядовій нараді, як кажуть у вузькому колі, і не міг висловити позиції міністерства. Хоча, зізнатися, результати минулого року для науки досить нерадісні. Академія наук одержала лише половину необхідної для формального функціонування суми, що фактично було "запрограмовано" на початку року. Базове фінансування Мінмашпрому, галузі, що значною мірою визначає технічний рівень країни, здійснено лише на 16,6%. Решту 80% (!), мається на увазі, слід було заробити власними силами. На жаль, навіть відомі люди, але абсолютно недосвідчені в цій галузі, часто говорять очевидні дурниці. Кажуть, наприклад, що держава зобов'язана підтримувавти фундаментальну науку, а прикладна сама себе прогодує. Жодна розвинена країна собі такого не дозволяє. Звідки взялися "Самсунг", "Соні", "Крайслер", "Дженерал моторз"? Лише завдяки державному стимулюванню розвитку великих компаній і виробництв.

- Після вашого призначення міністром ви дивували журналістів своїм рішучим оптимізмом. Чи не вичерпався він у вас через півроку?

- Аж ніяк. Але я став терплячішим до того, що відбувається. Знаскоку серйозних проблем не розв'язати. Наприклад, три місяці тривала боротьба з лобістами, які виступали проти того, аби Держіннофонд увійшов до структури Міннауки. Лише наприкінці грудня завдяки указові Президента питання вдалося вирішити позитивно. Або інша проблема. Досі, незважаючи на рішення Ради з питань науки та науково-технологічної політики при Президенті, що його підписав особисто Президент, існує окремо, не включене до складу міністерства, Національне агентство інформатизації. Чим воно займається, гадаю, мало кому відомо. Водночас в Україні, відсутня бодай трохи серйозна політика створення інформаційних мереж, забезпечення регіонів відповідною технікою. Більше того, Україна сьогодні - мало не звалище всіх типів комп'ютерної техніки, що її виготовляють за кордоном. На величезні суми часто закуповується в інофірм таке "залізо", яке не можна адаптувати до сучасних програмних продуктів. У нас іще доволі бруду, метушні та некомпетентності.

- І все ж - є добрі новини від науки?

- Скажімо, днями відбулася зустріч з представниками великої американської фірми "Монсанта", сподіваюся, от-от підпишемо договір про спільний проект у галузі трансгенних рослин, зокрема, щодо картоплі, яка не боїться колорадського жука. Наші науковці просунулися далеко в створенні гена, який можна трансплантувати в рослини і таким чином зробити їх несприйнятливими до різних хвороб. Також добра новина - завершена експетиза близько десятка тисяч проектів вітчизняних науково-технологічних програм. Належить дібрати проекти (приблизно тисячу), які відіграватимуть реальну роль в економіці України. Найближчі рік-два вони повинні окупити затрати й дати фінансові ресурси, що необхідні для ефективного проведення державної науково-технічної політики. Це, повірте, багатообіцяючі проекти - щодо базового трактора, літака, українського золота, соняшникової олії, платини тощо. Парадокс, але наперекір тому, що діється в економіці, ми все ж спроможні з ходу запустити нові зразки сучасної техніки, створювати які до снаги лише високорозвиненим країнам. Хоча економічних стимулів для цього поки що немає.

- Але ще у вересні ви запропонували, власне, новий закон про інноваційну діяльність...

- На жаль, законопроект "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з метою стимулювання інноваційної діяльності" досі ходить колом. Хоча очевидно, що процес створення конкурентноздатного виробництва можна запустити, лише створивши умови, коли підприємствові було б вигідно виробляти висококласну продукцію. Припустімо, запровадив нововведення - платиш протягом року 50% податків або звільняєшся від сплати за землю. І все ж запропонований нами законопроект мандрує різними коридорами влади. Як і нова редакція Закону "Про основи державної політики у сфері наукової та науково-технологічної діяльності". Існують дивовижні перли відписок. Наприклад, один із заступників міністра фінансів писав: "Ми уважно розглянули ваші поправки до закону, але є Указ Президента про скасування всіх пільг..." Але ж зрозуміло, що Указ скасував пільги різного гатунку фондам і організаціям, які торгують сигаретами, горілкою, автомобілями, а не займаються високими технологіями.

- Який ваш прогноз на 1997 рік?

- Рік буде напевне доволі суворим у розв'язанні питань виживання для тих чи інших наукових структур. Вимоги поставлені жорстко - рівень наукової організації, що займається чи то фундаментальними питаннями, чи прикладними, має відповідати високому світовому рівню. Ми готуємо в Кабмін доповідь з атестації інститутів. До першої групи увійдуть ті, повністю фінансуватиме які держава, відповідно вона й диктуватиме їм свої правила. Другу групу утворять інститути, які дотуватимуться в основному галуззю і лише почасти державою. У даному разі гроші вже не потраплять на картотеку інституту за борги, а підуть на розробку конкретних наукових тем. Нарешті третя група - це інститути, які не матимуть субсидування. Нехай стають науково-виробничими фірмами, акціонуються або оголошують про своє банкрутство.

- А з чим Україна може вже сьогодні вийти на світовий ринок високих технологій?

- На жаль, експорт високотехнологічної продукції мало чим стимулюється. На половину і навіть більше наш експорт представлений продуктами неглибокої переробки сировини. Йдеться про металургію, хімію. Дуже сподіваюся, що 1997 рік у цьому плані стане зламним. Ми вже й сьогодні в принципі готові конкурувати на світовому ринку зразками техніки. Я маю на увазі і зразки наших озброєнь, і нові моделі літаків Ан-70 та Ан-140, і деякі види тракторів, і біотехнології. Не випадково сьогодні багато українських науковців працюють у найвідоміших зарубіжних фірмах і приїжджають сюди... вести з нами переговори. Знаєте, ми не віддаємо належного рівневі техніки, яку здатні самі виробляти. Геотермальні станції в Криму, томографічна гама-камера обстеження людини, синхротронний прискорювач у Харкові... Ми причавлені комплексом неповноцінності, але ж у нас робляться фантастичні речі.

Розмову вів Сергій КОКУРІН, "День"