Людина і світ: «одноразові» стосунки

А як же на Заході? А на Заході ті самі проблеми, тільки вони приховані під облямівкою благополуччя й достатку. І там можуть довше триматися на плаву, тому що у держави є вільні кошти, які вона може витратити на розв'язання екологічних проблем. Хоч, наскільки мені відомо, проблема утилізації рукотворної матерії не вирішена і в них. У нас же, видно, доля така, нам на роду написано випробовувати на собі все, а потім розказувати про це іншим. Чи варто дивуватися з того, що в останні роки завзяті грибники до лісу за грибами не ходять, бо вони стали отруйними. Клімат змінився. Тепер нікого не дивує локальність погодних явищ, коли над одним районом міста сонце світить, а в іншому — град зі шквальним вітром. Чи не попередження це нам?

Не все найкраще приходить до нас із західного світу. І час говорити вже не тільки про заразні хвороби плоті, але і про заразні «технологічні» хвороби свідомості та духу, які вже розвиваються в Україні.

Коли я розповів своїй семирічній дочці про цю проблему, я підкреслив, що вирішувати її доведеться їхньому поколінню. Її відповідь здивувала мене своєю простотою. Треба, каже, не купувати воду у пластикових пляшках, а купувати у скляних...

Тільки наше спільне свідоме рішення і вибір сформують попит, який «перепрограмує» пропозицію. Тоді виробники перебудуються, оскільки вони працюють на споживача. Треба споживати усвідомлено, щоб, споживаючи, не винищити самих себе. Не треба повторювати чужих помилок. У нас власний шлях, і він пролягає через думки та вчинки кожного в країні.