Лікарю платити треба

«Лікуватися задарма — задарма лікуватися», — стверджував Жванецький ще у 80-ті роки, тобто тоді, коли офіційно послуги медицини були безкоштовними. Сьогодні без «трьошки» в районній поліклініці вже й аналізи не здаси. Тому народ, у якого, в принципі, крім аналізів немає чого і взяти — обурений. Обурені й медики, вони ж «хабарники», «головорізи», «садисти», «м’ясники», особливо скромними (140–180 грн. на місяць) і нерегулярними зарплатами. Кажуть, вихід треба шукати в запровадженні страхової медицини. Вона, мовляв, найбільш сприяє ситуації, коли «і вовки ситі, і вівці цілі». Адже за збереження девізу: «за послуги треба платити», вона розподіляє оплату — меншу частину витрат бере на себе пацієнт, більшу — підприємство або держава. Словом, платити все одно доведеться і це, як з’ясувалося, не суперечить здавна встановленим лікарським етичним правилам. Підтвердженням цього є збірник правил, який потрапив до редакції, і складений Товариством київських лікарів у жовтні 1889 року та затверджений його президентом, професором Н.Хржонщевським. Читаємо уривки...

ОБОВ’ЯЗКИ ЛІКАРІВ ЩОДО ХВОРИХ

1. Лікар повинен відвідувати хворого, що довірився йому, так часто і стільки часу, як він вважає за потрібне за родом і серйозністю даного випадку і за згоди на те хворого.

2. У сумнівних і небезпечних випадках лікар повинен сам запропонувати нараду (консультацію). Якщо ж йому пропонують зібрати нараду, то він не повинен відмовляти.

3. Якщо лікування вимагає фахівця, то лікар повинен пояснити це хворому і порадити йому запросити фахівця.

4. У разі небезпеки лікар повинен попередити оточуючих; самого ж хворого, за можливістю, щадити.

5. Навіть у невиліковних випадках лікар не повинен залишати хворого. Якщо він і не може повернути йому здоров’я або врятувати життя, то все-таки може полегшити страждання і справити моральний вплив.

6. Якщо лікар виїжджає, то він не повинен залишати хворих, ввірених його піклуванню, без лікарської допомоги. Він повинен попередити їх про свій від’їзд і рекомендувати іншого лікаря.

ВИМОГИ ЛІКАРІВ ДО ПУБЛІКИ

1. Лікар може з повною підставою вимагати від хворих довіри до нього і виконання всього, що він вважає за корисне для їх здоров’я.

2. Довіра хворого до лікаря полягає: а) в повному і правдивому повідомленні всіх причин, що впливають на його здоров’я; б) у виконанні всіх розпоряджень лікаря; у) в нешуканні допомоги в інших лікарів без повідомлення лікаря, який його лікує.

3. Якщо ж довіри з боку хворого немає, то лікар може відмовитися від лікування, окрім тих випадків, що потребують невідкладної негайної допомоги.

4. Лікарі мають право вимагати, щоб хворі поважали їх працю, оберігали їх час і сили й не зловживали останніми без особливої потреби.

5. В інтересах самих хворих лікарі можуть вимагати, щоб хворі зверталися за лікарською допомогою якомога раніше.

6. Лікарі можуть справедливо вимагати, щоб без особливої потреби їх не запрошували раптово, особливо вночі; крім того, навіть і в разі такої необхідності, хворі повинні звертатися переважно до лікарів, які їх постійно лікують або до нічних лікарських чергувань, а також — і в акушерську клініку. Хворі повинні за можливості посилати за лікарем раніше годин його виїзду для того, щоб лікар міг розподілити свій час. Запрошення повинні бути, за можливості, письмові з позначенням точної адреси.

ВИНАГОРОДА ЗА ПРАЦЮ

1. Лікарі мають повне право вимагати винагороди за будь-яку виконану ними лікарську працю.

2. Лікарська допомога бідним, нарівні з іншими їх потребами, повинна підлягати піклуванню міських і сільських громад і інших установ подібно до того, як це існує в інших країнах і у нас в С.-Петербурзі.

3. Безкоштовна лікарська допомога бідним надається з доброї волі лікарів, причому особи, що перебувають під заступництвом Олександрівського Комітету поранених, мають право на безкоштовне користування лікарською допомогою.

4. Гонорар за операції, однаково як запрошення лікаря у від’їзді і гонорар за це, встановлюється за особливою взаємною угодою.

5. Якщо запрошений лікар оглянув більше одного хворого, то при визначенні гонорару лікареві повинні братися до уваги і ці хворі.

6. Нічні візити, зроблені за запрошенням хворого, повинні бути оплачені подвійно, вважаючи для таких час від 9 годин вечора до 7 годин ранку».