«Лелеки повертаються – а з ними й мир»

Канівський орнітолог Віталій Грищенко розповів про свої 30-річні спостереження за птахами, які цього року зупиняє війна

«Приліт лелек цього року розпочався помітно пізніше, ніж у попередні. Одна з причин цього – несприятливі погодні умови на шляхах перельоту. Так, польські лелеки з супутниковими передавачами, переміщення яких можна точно відстежувати, затримуються через холодну погоду на Близькому Сході. А в Туреччині взагалі лежить сніг. В Україні снігу давно вже нема, але до рідних країв ще треба долетіти. А тут птахів, на жаль, у багатьох місцях чекає інша біда...», - такий допис нещодавно написав у Facebook заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника у КНУ імені Тараса Шевченка Віталій ГРИЩЕНКО.

Віталій Миколайович проводить моніторинг лелеки білого 30 років (починаючи з 1992-го). Головна мета – оцінити стан популяції виду та спрогнозувати його зміни. Для цього щороку науковець об’їздив моніторингові ділянки в усіх регіонах країни, фіксував кількість заселених гнізд та народжених пташенят, а далі – виводив певні закономірності щодо того, як живеться лелекам в Україні. Загалом глобальних проблем зі збереженням виду в Україні не було. Виняток – нинішній рік, коли птахи, на щастя, до нас летять, та не скрізь зможуть загніздуватися й вивести потомство.

Оскільки цього року навряд чи вийде проконтролювати все самотужки, пан Віталій звернувся до громадян, які можуть відстежити зараз приліт лелек у свої населені пункти. Повідомити про це можна на Facebook-сторінку науковця (https://www.facebook.com/vitaly.grishchenko.1). У коментарях чи особистих повідомленнях варто вказати, коли й де цього року вперше побачили цих птахів (дату та місце). Якщо ви зустріли пролітну зграю, бажано вказувати хоч приблизно кількість птахів і за можливості – напрямок польоту. Що ж до звичного моніторингу з підрахунком заселених гнізд та пташенят, Віталій Грищенко констатує: «Цього року не вийде нічого зробити. Навіть якщо війна раптом закінчиться, то дороги, мости зруйновані ж. Зараз я просив усіх, хто може, повідомляти про приліт птахів. Улітку ми контролюємо стан популяції білого лелеки, тобто безпосередньо проводимо моніторинг – вивчаємо, скільки заселено гнізд, скільки пташенят виросло. У такий спосіб можна контролювати чисельність у порівнянні з попереднім роком. Є мережа моніторингових ділянок (близько півтори сотні), де можемо порівняти, якщо в одному селі 10 заселених ділянок, а цього року вісім, то це вже мінус 20%. Потім вираховуються середні показники в цілому по Україні чи окремих регіонах. Я сподіваюся, що цього року хоч щось вдасться зробити. Це залежить від ситуації, самі розумієте. Якщо активність бойових дій стихне, то можна буде зробити моніторинг. Нам допомагають у цьому волонтери (у науці теж таке буває), тобто ті, у кого є бажання та можливість. Тобто якась інформація, можливо, буде. Просто щороку ми обстежували близько 100 моніторингових ділянок. Зрозуміло, що зараз це нереально зробити».

За словами Віталія Миколайовича, до 2013 року вдавалося бувати в усіх областях України. «Потім зі зрозумілих причин дві області та Крим відпали, – продовжує він. – Але деяка інформація звідти надходила від місцевих жителів, але це так – фрагменти. Тобто була розроблена мережа моніторингових ділянок, які ми контролювали щороку, і з цього виводили основні показники про стан популяції. Усе це об’їздили разом з дружиною самотужки, власними силами та за власні кошти. Хтось збирав гроші на відпочинок у Єгипті, а ми – щоб об’їхати свої маршрути та свої моніторингові жнива».

Інтерес до птахів формувався в ученого ще з дитячих років. Навчався у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі зоології хребетних. А після закінчення пішов працювати у Канівський природний заповідник орнітологом. Спостерігати за лелеками почав уперше 1986 року. Віталій Миколайович згадує, що тоді навіть велася пропаганда щодо побудови штучних гніздівель для лелек.

«А 1992 року виникла ідея моніторингу популяції лелеки, оскільки у нас цих птахів багато, перерахувати всіх нереально, тож поступово так складалося, що були окремі ділянки для моніторингу. Потім їхня кількість зростала. Контроль вели за пробними ділянками, які показують динаміку чисельності, успішність розмноження, тобто з цього можна розуміти, в якому стані наші лелеки, - розповідає наш співрозмовник. – Багато чого вдалося вивчити, описати, зрозуміти певні закономірності, які мають значення загалом для науки. Я можу по роках розписати чисельність лелек, до певної міри аналізувати причини, чому їхня кількість зменшувалась. Приміром, в останні роки була сильна посуха. На лелеках це позначилось тим, що був спад чисельності, тому що виникли проблеми з їжею, пересихали болота та дрібні водойми, тож їм було складніше знаходити харчі».

Зважаючи на те, скільки зараз у нас понівечених територій через війну, птахам теж буде нелегко. «Різні види птахів по-різному на це реагують. Наприклад, для болотяних птахів це не так страшно, найгірше буде тим птахам, які живуть з людиною, зокрема білому лелеці. Найімовірніше, у цьому році буде багато бродячих зграй лелек, - прогнозує орнітолог. – Річ у тім, що білий лелека починає розмножуватися у віці 4 - 5 років. Молоді птахи, які ще не статево зрілі, збираються у так звані холостяцькі зграї, які кочують усе літо у тих місцях, де багато їжі, де тихо. Це, як правило, заплави великих річок, до них можуть приєднуватися птахи дорослі, які з певних причин не загніздилися або гніздування починалося, але самка загинула чи ще щось трапилося. Тоді такі птахи приєднуються до бродячої зграї. У цьому році можна очікувати на збільшення кількості таких зграй. Тобто у тих місцях, де ведуться активні бойові дії, навряд чи будуть гніздитися лелеки. Це для них стресова ситуація. Відомі випадки, коли лелеки кидали гнізда навіть тоді, коли неподалік запускалися феєрверки. Тобто й цьогоріч можемо очікувати на спад народжуваності. Бо 2015 року, наприклад, це було зумовлене нестачею харчів, а зараз посуху замінили наші сусіди…».

Та науковець вірить, що популяція лелек відновиться: «Слід розуміти, що причинами зменшення кількості птахів можуть бути загибелі на шляхах міграції, а можуть вони просто не гніздитися, як у 2015 чи 2020 році. Тому що була повністю безсніжна зима та суха весна. Зовсім не було повені на річках, лелекам не було чого їсти. Кількість заселених гнізд на наших спостережених ділянках зменшилась на 10%. Але у 2021 році у цих же місцях було плюс 11%. Тобто все відновилося. Ймовірно, так буде й за кілька років, бо цього року птахи можуть десь не загніздитися, буде спад, а згодом, коли все заспокоїться, вони повернуться та виведуть пташенят».

Щороку дані про моніторинг лелек публікуються у наукових журналах. Оскільки до останнього часу такого моніторингу на державному рівні велося, то робота Віталія Миколайовича та його дружини була ексклюзивною та важливою. «Усі 30 років незалежності ведуться розмови, що необхідно створювати кадастр тваринного світу, проводити моніторинг, та далі розмов справа не йде. А можна щось робити, навіть не маючи державного фінансування», - вважає орнітолог.

Та у ці смутні часи приліт лелек свідчить і про щось хороше та світле. «Якщо брати народні повір’я, причому не тільки українські та слов’янські, то в усіх індоєвропейців лелека вважався магічним птахом, який приносив добробут, добро, злагоду, - підтверджує наші думки Віталій Миколайович. – Тому раніше люди так активно будували штучні гніздівлі на дахах чи на деревах, бо це був птах-помічник. У Східній Пруссії був такий звичай: аби спонукати птахів заселитися, клали на гніздівлю срібні монети. Давньою аграрною магією можна вважати те, що лелека приносить урожай, припиняє сварки. Це, так би мовити, повір’я та легенди, а те, що суто раціонально відбувається у житті, то це ознака миру на землі. Там, де триває війна, будинки палають та зруйновані, ясно, що лелек немає. А раз лелеки повертаються, то є надія, що мир повернеться в Україну та все відновиться. Тож будемо сподіватися на краще».

Інна ЛИХОВИД, «День»


ДО ТЕМИ

ЯКИЙ МОЖЛИВИЙ ВПЛИВ ВІЙНИ НА ПТАШИНЕ НАСЕЛЕННЯ

Максим ГАВРИЛЮК, орнітолог Української природоохоронної групи:

- Війна росії проти України триває вже місяць. Наслідки її впливу на довкілля нашої країни ще належить оцінити у майбутньому. Сьогодні спробуємо спрогнозувати можливий вплив війни на пташине населення.

Яскравим прикладом впливу війни на птахів стало захоплення росією східної частини України. Після створення 2009 року Національного природного парку «Меотида» в Донецькій області, працівниками парку було налагоджено повне обмеження відвідування верхньої частини Кривої коси на азовському узбережжі. Наслідки не змусили довго чекати – чисельність водно-болотних птахів швидко зросла. Зокрема, масово почали гніздитись мартини каспійські (Ichthyaetus ichthyaetus), занесені до Червоної книги України (ЧКУ) – розмір гніздової колонії швидко сягнув трьох тисяч, і вона стала найбільшою колонією цього виду в Європі. Саме на Кривій косі вперше почав гніздитись на території України кучерявий пелікан (Pelecanus crispus) (ЧКУ) – колонія нараховувала 17 пар. Зросла також чисельність кулика-сороки (Haematopus ostralegus) (ЧКУ). А кількість рябодзьобих крячків (Thalasseus sandvicensis) у цьому місці сягнула приблизно 60 тисяч пар. Усе це гніздове угруповання зникло одномоментно у 2015 році, коли Криву косу почали використовували російські окупанти для висадки десанту та інших цілей. Унаслідок окупації перестала працювати служба охорони нацпарку. У наступні роки тут продовжили гніздитись у невеликій кількості лише рябодзьобі крячки.

Водно-болотні угіддя азово-чорноморського узбережжя України нині продовжують відігравати надзвичайно важливу роль для збереження популяцій багатьох видів птахів у європейському масштабі. Не дивно, що саме тут розташовані Чорноморський біосферний заповідник, Азово-Сиваський НПП та інші природно-заповідні території, які забезпечують їх охорону. Адже тут влаштовують багатотисячні колонії різні види мартинів та крячків, куликів та інших водно-болотних птахів. У ході нового етапу війни росії проти України у 2022 році азово-чорноморське узбережжя в межах Донецької, Запорізької та Херсонської областей перебувають під тимчасовою окупацією. Унаслідок цього служби охорони природно-заповідних територій нерідко не можуть виконувати свої функції. Наслідки цього нам належить дізнатись згодом.

Іншою уразливою групою птахів від військових дій є види, що гніздяться в лісах. Найбільшими ризиками в таких екосистемах для птахів є розлякування внаслідок бойових дій, вирубування лісу, пожежі (обстріли та свідоме підпалювання) тощо. На території сучасних військових дій на півночі країни зосереджено значні (у масштабах України) гніздові популяції видів, занесених до ЧКУ – лелеки чорного (Ciconia nigra), підорлика малого (Aquila pomarina), орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla), змієїда (Circaetus gallicus), журавля сірого (Grus grus), тетерука (Tetrao tetrix). У східній частині України зосереджені гніздові угруповання орлана-білохвоста, орла-карлика (Hieraaetus pennatus), могильника (Aquila heliaca), журавля сірого, пугача (Bubo bubo). Потенційно вони можуть постраждати від згаданих вище чинників, проте, ймовірно, їхня дія буде мати локальний характер та не матиме суттєвого впливу на популяції.

У цілому вплив війни в Україні на птахів залежатиме від тривалості та інтенсивності дії негативних чинників.