КОРОТКО
Відсвяткувавши своє перше сторіччя, Луганська бібліотека імені Горького разом з приємними подарунками отримала й гіркий сюрприз.
1998 року вона мимоволі залишилася без українських видань, оскільки 150 тис. грн., що їх виділив обласний бюджет на передплату періодичних видань цій установі, так і не було перераховано. Своїх же коштів бібліотеці вистачило тільки на передплату місцевої преси на перше півріччя.
Директор бібліотеки Ірина Рибянцева відіслала вже два офіційних листи на адресу керівників облдержадміністрації, в яких поінформувала про ситуацію, що склалася. Проте її листи досі залишаються без відповіді. Шукаючи оптимальних варіантів, директор звернулася по допомогу в "Луганськдрук" і його генеральний директор Микола Тетерін пішов назустріч - виділив в борг на місяць основні українські видання. Однак серед них немає таких газет, зареєстрованих в Україні, як "Известия"-Украина", "Труд"-Украина", "Комсомольская правда"-Украина". А ці видання, за твердженням працівників бібліотеки, користуються особливим попитом у читачів. Тим більше, якщо врахувати, що основна маса населення сьогодні не в змозі купити і передплатити періодику, тому дедалі більше користується послугами бібліотеки.
Наближається лютий, закінчується термін, визначений "Луганськдруком", і директор "горьковки" знову б'є на сполох. Тепер вже чергового листа із проханням про допомогу відіслано в обласну Раду народних депутатів і в депутатську комісію з питань культури.
А буквально днями заступнику глави облдержадміністрації Михайлу Попову знадобилися "Известия", і він, звичайно, звернувся в бібліотеку імені Горького. Як же був здивований керівник, коли дізнався, що такого видання тут немає. І, схоже, не буде, якщо не буде грошей. До речі, Інна Павлівна дуже сподівається, що цей випадок допоможе їй вирішити проблему з передплатою. Не дарма в народі кажуть: поки грім не вдарить - мужик не перехреститься.
Луганськ
ДИСЦИПЛІНА Безпека дитини, яка ходить до школи, в Черкасах коштує 50 копійок на місяць Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, "День"
Черкаські школи починають дбати про безпеку своїх учнів. Так, однією з перших уклала договір із Державною службою охорони СШ №17. Це пов`язано насамперед з "дислокацією" навчального закладу - центр міста, поруч нічний клуб, позаду торговельний центр, трохи далі кав`ярня, бари...
Завсідники, добряче "підігрівшись" за стійкою, особливо не мудрують над маршрутом для подальших розваг, - ідуть залицятися до дівчат із сусідньої школи. Насамперед їх цікавлять учениці старших класів. Хлопців не спиняє нічого: ні слова чергової, ні зауваження педагогів. Був випадок, коли один із "женихів" увірвався до класу своєї обраниці прямісінько серед уроку. Іншого разу, не домігшись побачення, парубійко привів із собою "на розбори" цілу ватагу.
Дирекція школи разом із батьківським комітетом ухвалили спільне рішення, і 15 січня цього року на вході до навчального закладу стали люди в камуфляжі. Учнів це дисциплінує, а охочих до розваг молодиків протвережує. Принаймні за останні десять днів ніхто з них до школи й носа не поткнув. Батькам же безпека дітей обходиться досить дешево - 50 копійок на місяць за одну особу. Дехто ладен платити й не такі гроші, аби лише душа була спокійною. Готуються укласти договір зі Службою охорони й інші черкаські школи.
У Києві стає більше бізнесменів Кількість зареєстрованих суб`єктів підприємництва в Києві неухильно зростає. За даними управління економіки міської держадміністрації, на 1 січня 1998 року в столиці працювало більше ніж 93 тисяч підприємств. Цікаво, що в податковій адміністрації з них на обліку перебуває лише 75 тисяч. На одну тисячу мешканців столиці сьогодні припадає 45 підприємств. Це майже вдвічі більше загальноукраїнського показника. НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК Хмельницька область. Днями надвечір, коли люди, чиї будинки на березі Хомори-річки, наразі почули відчайдушний крик про допомогу. Хто з драбиною, хто з палицею - вся вулиця побігла до річки. Там тонка крига проломилася під братами Опанасюками, Олександром і Валерієм... Поки найзавзятіші якось наблизилися до ополонки, 23-річний Олександр уже був під водою. "Валерій тримався з останніх сил, аж поки його, живого, таки витягнули на берег", - розповіла кореспондентові "Дня" Михайлу ВАСИЛЕВСЬКОМУ 26 січня Галина Друзь, секретар Понінківської селищної ради Полонського району області. Кажуть люди, що години дві був у крижаній купелі. Його у вкрай тяжкому стані доставлено до лікарні. Запалення легень, переохолодження - такий діагноз. Хто саме врятував 27-річного Валерія Опанасюка? Ніхто з вулиці, яка вибігла на річку, у герої не пнеться. Побиваються: якби, мовляв, хоч трохи раніше прибігли, то, може, й Олександра вдалося б врятувати. Олександр залишив молоду вдову, дитинку, якій і року не минуло. Кажуть: на місці цієї трагедії, що не рік, то якась біда трапляється. Юна мати викинула новонароджену дитину з дев'ятого поверху Миколаїв. Заводський районний суд засудив до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку 15-річну горе-матір. Вона викинула з вікна дев'ятого поверху свою новонароджену дитину, повідомляє кореспондент "Дня" Данило КЛЯХІН. Сталося це в листопаді минулого року. "Підзалетівши", 15-річна дівчина приховувала свою вагітність від усіх, у тому числі й матері. Народжувала сама, вдома. Новонароджену дівчинку - за висновком експертів, здорову, вагою більше трьох кілограмів - тут же викинула у вікно... Мати, побачивши ненормальний стан доньки, викликала "швидку". Лікарі, визначивши недавні пологи, поцікавилися долею дитини. Відповідь була коротка: "Спустила в унітаз". Однак незабаром новонароджену знайшли під будинком. Матір, звинувачену в умисному вбивстві, врятувало її неповноліття... Вірний кіт розділив долю господаря Волинська область. У жовтні 1995 року зник безвісти мешканець села Лишнівка Маневицького району Дмитро Данч. Ольга Каращук, в якої він проживав, усім говорила, що він поїхав до себе на батьківщину - на Закарпаття. Однак його і там не було. Розпочалося слідство, внаслідок якого лише нещодавно - майже через два з половиною роки - стало відомо, що Дмитра Данча вбила та ж таки Ольга Каращук зі своєю матір`ю. Труп закопали біля хати на городі. Свідком цієї розправи був кіт, який дуже любив убитого. Після загибелі господаря він постійно бігав на город і голосно нявчав. Через це Ольга його зарубала і закопала поряд з господарем, повідомляє кореспондент "Дня" Олег ПОТУРАЙ.