Контрастний «Охматдит»

Головна дитяча лікарня чекає на повноцінний запуск нового корпусу і продовжує творити справжні дива

«Охматдит — лікарня контрастів», — каже нам генеральний директор Національної дитячої спеціалізованої лікарні Володимир ЖОВНІР. Контрасти передусім — візуальні. Поруч із збудованим новим корпусом, котрий ще не працює на повну потужність, про що згодом, маленьких пацієнтів приймають у відділеннях, що потребують ремонту. Серед контрастів — і робота лікарів високого рівня, котрі мають працювати на старому обладнанні.

Володимир Жовнір веде до відділення отоларингології (висококваліфіковані спеціалісти тут лікують маленьких пацієнтів з усієї України). Лікарка приймає не в окремому кабінеті, а фактично у частині коридору (спеціально обладнаній). Вільного приміщення для діагностичного кабінету поки що немає. Пацієнти лежать у палатах по шестеро-восьмеро осіб, плюс — батьки, бо ж лікарня дитяча. Системи вентиляції та кондиціювання працюють погано, для цього треба кошти на ремонт та переоснащення. Уявіть, як почуваються маленькі пацієнти та персонал у таких умовах у спекотні дні...

Прессекретарка «Охматдиту» Анастасія МАГЕРРАМОВА не втримується і додає, що саме у таких умовах працює найкраща лікарня країни, де справді чудові та кваліфіковані лікарі, котрі часто надають такі медичні послуги, на які не здатен жоден інший медзаклад держави. Приміром, прямо під час нашого візиту в «Охматдиті» відбувалася пересадка нирок двом діткам, котрі жили у лікарні упродовж трьох-чотирьох років (якраз у хірургічному корпусі, одне з відділень якого нам показали). Для них знайдено посмертного донора із Рівного.

«ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ КРАЇНИ МАЄ БУТИ ЗОВСІМ ІНШОЮ»

Це дива, яких може бути ще більше, якщо вся лікарня запрацює у комфортних умовах та на повну потужність. Не важко здогадатись, що таку можливість «Охматдиту» дасть повноцінний запуск нового корпусу, який будують уже десять років. Будівля повністю готова, у деяких палатах вже навіть є пацієнти. Для щасливого фіналу залишилося закупити необхідне обладнання та переселити частину відділень у нову оселю. Мета медиків «Охматдиту» — нарешті завершити довгобуд, закупити все необхідне, чим швидше та якісніше — тим краще.

«Центральна лікарня країни має бути зовсім іншою, — зазначає Володимир Жовнір уже у своєму кабінеті. Адміністративний корпус «Охматдиту» — будівля історична, збудована в 1894 році, відповідно — потребує вже не просто ремонту, а реставрації. До речі, на столі у пана Володимира лежить дослідження студентів історичної будівлі з ескізами. Але це плани на виріст. Зараз клопіт №1 — комфортне та якісне лікування маленьких пацієнтів. — Я б хотів, щоб українські діти отримували найліпше лікування в Україні, а, може, й у світі. Для мене головне — це гідні умови для дітей та якісне обладнання для лікарів, адже можливості для цього є».

Гендиректор сподівається, що таки до кінця року нова будівля повністю запрацює. Зараз, за його словами, вона напів порожня. «Тут працює п’ять онкологічних відділень, відділення реабілітації, потужна лабораторія, радіологічний департамент, Центр служби крові, тобто корпус все одно досить потужно діє, — каже Володимир Жовнір. — До нього має переїхати вся операційна, хірургічна служба та реанімація. Як тільки обладнання та меблі з’являться, будівля оживе на повну».

Держава виділила на закупівлі всього необхідного у новий корпус понад один мільярд гривень. «Ідеться про понад 500 найменувань, це обладнання для операційного блоку, діагностичного, меблі та ліжка, комп’ютерна техніка, тобто обладнання різнопланове, — додає гендиректор. — Усі медичні технології оновлюються. У старих корпусах більшість обладнання ще з 2000, 2010 року, тобто воно застаріле і морально, і технічно. Хотілося б, щоб у новому корпусі були останні технології із запасом ще років на п’ять. Із лютого велика кількість тендерів заблокована через скарги, які розглядаються в Антимонопольному комітеті. Лікарям важливо, щоб обладнання було те, яке ми замовляли, тобто згідно із технічними завданнями, і яке буде надалі рятувати діточок незалежно від того, як це буде закуплено. Якщо всі тендери не розблокуються до кінця року, лікарня просто може не отримати обладнання. І це великий ризик. Я розумію, що є комерційні розбірки між фірмами-продавцями, але до чого тут діти? Компаніям, що беруть участь у тендерах, треба знайти між собою порозуміння і зробити так, щоб у провідній дитячій лікарні було найліпше обладнання згідно з технічними завданнями лікарів і в найкоротші терміни».

ЖИТТЯ НОВОГО КОРПУСУ

Журналістам «Дня» показали кілька відділень у новому корпусі. Звісно, ті, де наша присутність не заважала і не створювала ризиків для діагностики та лікування пацієнтів. Одне з них — Центр служби крові. Її завідувач Дмитро ПЕРЕТЯТКО каже, що у нову оселю центр перебрався у 2017 році: «У нас стало більше площі, більше комфорту, персонал теж виріс, додалось ще два відділення, з’явилося більше місць для донорів. Ми повністю забезпечуємо лікарню усіх необхідним. А ще виконуємо всі основні задачі для трансплантації, зокрема, заготовляємо стовбурові клітини для трансплантації кісткового мозку. Донорів теж вистачає».

Про нові потреби та виклики Дмитро Перетятко розповідає лаконічно — їх постійно вирішують. А щоб центр працював ідеально, шукають додаткові кошти, бо державний бюджет перекриває лише базові потреби — обстеження пацієнтів, витратні матеріали та заробітну плату. «А все інше — це меценати, от столи для анкетування донорів, диванчики, питна вода тощо — усе це отримали завдяки благодійникам», — каже завідувач центру.

Якщо у Центрі служби крові ще зранку метушиться медперсонал та донори, то у відділенні гострої реабілітації застали тишу. Маленькі пацієнти з’являються тут ближче до обіду, коли завершується обхід лікарів у відділеннях. Тут допомагають дітям відновитися після травм, гострих станів та операцій.

Павло АНДРЄЄВ, завідувач відділення гострої реабілітації, розповідає, що створення, по суті, нової служби лікарні почалося із закупівлі обладнання за грантові кошти. До речі, кімнат для цього відділення у новому корпусі не передбачалося. Довелося переобладнувати технічні приміщення. Але це не завада для основної мети — поставити дітей на ноги та навчити втраченим навичкам. Загалом відділення надає допомогу від 40 до 60 діткам. Частина з них може прийти до реабілітаційних кабінетів самостійно, а до деяких лікарі-реабілітологи ходять у палати. І персоналу якраз на всіх бракує. За словами Павла Андрєєва, із передбачених у штаті відділення 50 осіб працює лише 17.

Усе впирається у бюджетні кошти, які отримує лікарня. Вирішити ці та інші проблеми «Охматдиту» пообіцяли урядовці та парламентарі після спільного засідання із керівництвом закладу, що відбулося 8 липня. «Зараз є підтримка від МОЗ, Верховної Ради та парламентського комітету, — додає Володимир Жовнір. — Ми готували досить багато листів до МОЗ, ВРУ, Мінфіну з приводу додаткового фінансування у розрізі додаткових одиниць, бо будівля велика, треба персонал, який зможе обслуговувати і дітей, і саму будівлю. Для цього потрібні додаткові фахівці, яких треба ще навчити. Зараз у нас є скелет, а треба наростити на ньому м’язи. Крім цього, у ВРУ та МОЗ пообіцяли, що у цьому році нам дадуть кошти на додатковий штат, на енергоносії та обслуговування будівлі. Також усі налаштовані на те, щоб ми отримали необхідне обладнання та зробили якнайшвидше перехід у новий корпус, щоб діти знаходилися у нормальних умовах, щоб були фахівці, які зможуть надати лікування. Бо всі умови для нормального лікування там є. Наприклад, у новому корпусі передбачається палата на одну родину, тобто на маму і дитину, з туалетом, з вентиляцією, тобто хорошими умовами (у яких умовах перебувають пацієнти у старих корпусах, ми вже бачили. — Ред.)».

«У ЛІКАРНІ Є ФАХІВЦІ, ТРАДИЦІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ»

Незважаючи на те, що частина відділень перебереться у новий корпус, деякі таки залишаться у нинішніх приміщеннях. Усім не вистачить місця, тому решті треба допомагати з ремонтом. «Зараз ведеться ремонт у педіатричному, неврологічному та ендокринологічному відділеннях, у хірургічній будівлі нещодавно повністю оновили операційну. Тобто робимо все можливе, щоб поліпшити якість надання допомоги. Але це важко, бо робиться це за рахунок долучених коштів, — зазначає гендиректор «Охматдиту». — У бюджеті на цей рік коштів на ремонт старих корпусів не було передбачено. Зараз за рахунок активності меценатів та волонтерів проводяться благодійні заходи. На сайті лікарні з’явилася кнопка для благодійних внесків. Щодня щонайменше тисяча гривень надходить через сайт, тобто люди хочуть бути долученими до лікування дітей».

Володимир Жовнір розповідає про всі проблеми закладу, який очолює відносно нещодавно (на посаді гендиректора — сьомий місяць), досить щиро. А ще — зі знанням справи. Раніше працював головним лікарем Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, що на території «Охматдиту». Володимир Аполлінарійович — лікар анестезіолог-реаніматолог, доктор медичних наук. Зараз один день на тиждень намагається присвячувати медичній практиці — проводить його в операційній. Таким чином бачить роботу лікарні і з середини. «Я у першу чергу лікар. Спочатку був просто лікарем, потім виникла необхідність стати завідувачем відділення реанімації та анестезіології, згодом став головним лікарем у кардіоцентрі. Зараз я хочу хоча б трохи часу приділяти практиці. От я зайшов в операційний блок і побачив, що там відбиті кахлі. А як же тоді миються стіни? Тобто ти бачиш процес, відповідно, можеш реагувати інакше», — розповідає він.

Як змінювати головну дитячу лікарню країни — Володимир Жовнір мав стратегію розвитку ще подаючи свою кандидатуру на конкурсний відбір. На наше питання — як вдається реалізовувати заплановане, відповідає, що всі напрями треба тримати в полі зору одночасно. Тому зміни зачіпають і кадри (приходять найкращі інтерни і лишаються тут працювати), і освітні напрями (готуються відповідні програми для персоналу), і технологічні процеси.

«Найголовніше, що є в «Охматдиті», — це хороші фахівці, традиції, можливості. Навіть за нинішніх скрутних обставин усе одно є передумови, щоб ми стали тією лікарнею, якою могла б пишатися Україна, — зауважує пан Володимир. — Кажуть, що незалежність — це цілісні кордони, приміром, але медицина — це один з факторів, який теж формує незалежність країни. Коли діти лікуються тут, а не за кордоном, допомога надається тут, експерти та  обладнання є тут — це теж незалежність».

P.S. Коли готувався матеріал, стало відомо, що на засіданні уряду (14 липня) було прийнято рішення про ухвалення постанови, що дасть змогу закупити обладнання для «Охматдиту» за допомогою переговорних процедур. Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбуці міністр охорони і здоров’я Віктор Ляшко.