Коли пам’ятка стала не пам’яткою

Чому ремонт адмінбудівлі музею Коцюбинського викликав резонанс серед вінничан і змусив будівельників призупинити роботи

«День» не раз писав про те, що за кошти Вінницької міської ради в місті відбувається реставрація літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського. Увесь проєкт реставрації пам’ятки історії національного значення складається із трьох етапів: реставрації меморіальних будівель — хати письменника, комори та сторожки. Другий етап передбачає приведення до належного стану адміністративної будівлі музею. Третій — це всеукраїнський архітектурний конкурс «Коцюбинський вдома», який покликаний визначити найліпший проєкт оновлення території музею-садиби та площі літератора. На сьогодні реставраційні роботи меморіальних об’єктів комплексу вже завершилися, і будівельники перейшли до другого етапу, тобто ремонту адміністративної будівлі, яку в місті називають світлицею музею. Про це 22 березня на своїй фейсбук-сторінці повідомив міський голова Сергій МОРГУНОВ . Він зазначив, що в адміністративній будівлі будівельна бригада вже частково перекрила і зміцнила дах, зробила гідроізоляцію і бетонну стяжку підлоги в самому приміщенні. Замінені системи водопостачання та опалення, встановлені нові енергозбережні вікна та вхідні двері. А паралельно робітники приступили до утеплення фасаду — і міський голова продемонстрував унаочнення. Вони, власне, і здійняли хвилю незадоволення в мережі, оскільки під час підготовки фасадних стін до утеплення будівельники оббили цегляні декоративні елементи й відновлювали їх уже на утепленій стіні із пінопласту.

У числі перших на таку ситуацію відреагував один із засновників Facebook-спільноти «Тіні. Вінниця» Владислав СУШИНСЬКИЙ. Він звернув увагу на те, як відбувається утеплення адмінбудинку, і доволі емоційно звернувся до будівельників, аби ті «схаменулися» і перестали руйнувати декор фасаду за бюджетні кошти. Відреагував на такий «ремонт» і завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури Вінницької ОДА Михайло ПОТУПЧИК. Він написав припис, вказавши, що адмінбудівля розташована на території пам’ятки історії національного значення і належить до культурної спадщини, а тому утеплювати її в такий спосіб не можна. Роботи призупинили. Але що буде далі? І як буде?

«БУДІВЛІ ЦІЙ УЖЕ БІЛЬШ НІЖ СТО РОКІВ»

Директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського Лариса КРАВЧЕНКО розповідає, що починаючи з 2017 року заклад почав працювати над виготовленням проєктно-кошторисної документації для реставрації комплексу. А вже самі роботи розпочалися 2020 року. Перш ніж проєктна компанія взялася за виготовлення проєкту, відбулося обстеження будівель, їх стану, з’ясування статусів, і в результаті документація розроблялася на двох стадіях — ескізного проєктування на меморіальний комплекс у цілому і робочого проєкту по кожному об’єкту, відповідно до попередньо визначеної черговості робіт. На стадії ескізного проєктування архітектурно-будівельні рішення на всі чотири будівлі комплексу пройшли відповідну процедуру погодження в Мінкульті. Після чого було проведено експертизу ескізного проєктування з визначенням черговості виконання робіт та чітким переліком робіт до виконання на пам’ятці.


Директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського Лариса КРАВЧЕНКО

«До першого етапу, тобто реставрації меморіальних споруд, приступили в лютому 2020 року і за рік завершили. Наразі науковці музею працюють над створенням нової експозиції: розробили наукову та дизайн-концепію, виготовили ескізний дизайн-проєкт, тематико-структурний і тематико-експозиційний план, а також спільно з авторським колективом розпочали працювати над розробкою експозиційних комплексів, — розповідає Лариса Кравченко. — Торік були розпочаті ремонтні роботи адміністративного корпусу. І перш ніж проєктна компанія приступила до робіт, вона з’ясувала статус будівлі. І позаяк хата, комора, сторожка — це меморіальні будівлі і їхній статус — пам’ятки історії національного значення, а відомості про адміністративну будівлю не були зазначені в жодному переліку пам’яток, то проєкт був саме на капітальний ремонт, а не на реставрацію. Якщо говорити про її вік, то вона не має стосунку до періоду проживання Михайла Коцюбинського — побудована вже після того, як родина Коцюбинських переїхала із Вінниці до Чернігова. І фактично ця будівля була передана музею після його відкриття 1927 року. Про це поклопотався перший директор музею, наймолодший брат письменника Хома Коцюбинський, який відкрив у цьому приміщенні читальню музею, тут працював науково-просвітницький відділ і мешкав сам Хома. Тобто будівлі цій уже більш ніж сто років.

Та нині фасадні роботи на будівлі довелося призупинити, позаяк, розробляючи проєкт, проєктанти зважили на те, що цієї будівлі в переліку пам’яток немає, але не взяли до уваги, що розташована вона на території комплексу — пам’ятки історії національного значення. До слова, додам, що адмінбудівля давно потребувала ремонту: дах протікав, у фондосховищах постійно було вогко, ми не могли дотримуватися належних умов збереження музейних предметів, яких на сьогодні налічується майже десять тисяч, доводилося вмикати обігрівачі, щоби зберегти музейні цінності. Якщо говорити про фасад, то цеглини падали самі по собі, на моїй пам’яті будівлю жодного разу не ремонтували. Хоча вона вже давно потребує ремонту».

«АДМІНБУДІВЛЯ, НАРІВНІ З ХАТОЮ ПИСЬМЕННИКА ТА КОМОРОЮ, Є ПАМ’ЯТКОЮ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ»

Те, що інформація про адміністративну будівлю музею відсутня в переліку пам’яток, — абсолютна помилка, вказує у своєму фейсбук-дописі історик-дослідник Леонід МАРУЩАК. Він пояснює, що в результаті того, що на вулиці Бевза, на якій розташований музей, змінювалася нумерація, пам’ятка міститься в переліку за номером 21, а сам музей — за номером 15. Тобто на якомусь етапі при погодженні цих документів забули, що це є пам’ятка, бо номер не відповідає. Але на її пам’яткоохоронний статус прямо вказує величезна меморіальна дошка Іванові Бевзу та вінницькому підпіллю, яку проєктанти при розробці проєкту мали би помітити і зрозуміти, що всі подальші роботи мають пройти погодження через Мінкульт.

«Завдяки суспільному резонансу роботи вдалося призупинити. Але проєктант робіт стверджує, що відновить заплановане утеплення, аргументуючи свої наміри тим, що будівля не є пам’яткою і що раніше всі роботи були погодженні Мінкультом. А тепер питання: коли ця пам’ятка стала не пам’яткою? В Державному архіві Вінницької області зберігається документ: «Рішення N 473 Виконкому Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 13.08.1970 р.». У ньому йдеться: «Історико-меморіальний будинок — зараз бібліотека Н. Крупської. Тут у роки Великої Вітчизняної війни містилася штаб-квартира підпільної комуністичної організації, керівником якої був Герой Радянського Союзу Іван Бевз. Споруджений будинок наприкінці ХІХ ст. (вул. І. Бевза, 21, із цегли)», — повідомляє Леонід Марущак. — Над входом висить велетенська меморіальна дошка, присвячена тому, що написано в архівних документах. Дивимось на історико-архітектурний опорний план міста Вінниці (розроблений Науково-дослідницьким інститутом пам’яткоохоронних досліджень). Тут ще цікавіше — вся територія музею і навколишня, мають пам’яткоохоронні межі: музей-садиба М. Коцюбинського — це комплексна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. А це свідчить про те, що адмінбудівля, нарівні з хатою письменника та коморою, є пам’яткою національного значення».

«ЩО БІЛЬШЕ ЗАГЛИБЛЮЄМОСЯ, ТО БІЛЬШЕ ВИНИКАЄ ПРОТИРІЧ»

Директор музею Лариса Кравченко розповідає, що перед реставраційними роботами вони підняли архівні документи, і жодного, який би свідчив, що музей коли-небудь перебував за адресою вул. Бевза, 21, — не знайшли. Більше того, дослідили путівники різних років і не знайшли підтвердження, що саме в цьому будинку діяло вінницьке підпілля чи була розташована бібліотека Крупської.

«Що більше ми заглиблюємося в це питання, то більше виникає протиріч і навіть щодо того, чи дійсно саме ця будівля, на фасаді якої розташована меморіальна дошка, слугувала схованкою для підпілля Бевза, — говорить директор музею. — До прикладу, 1964 року вийшла у світ книга — історичний нарис Вінниці, автор якої — відомий історик Валентин Воловик. У статті про Вінницю в роки війни він взагалі пише про те, що штаб-квартира підпілля містилася в бібліотеці Крупської на Депутатській вулиці. А в історії музею жодної згадки немає про те, що музей функціонував на вулиці Депутатській. Більше того, коли з’явилася меморіальна дошка на фасаді музею, також немає ні документів, ні спогадів очевидців. Тож чи містилося насправді в нашій адмінбудівлі підпілля — це питання потребує дослідження, бо цілком можливо, що меморіальну дошку розташували тут без прив’язки до реального місця розташування штаб-квартири, чия будівля вже могла бути знищена».

«РЕСТАВРУВАТИ ІСТОРИЧНІ БУДІВЛІ, НЕ СПОТВОРЮЮЧИ ЇХНЬОГО ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ»

У ситуації, яка виникла довкола адміністративної будівлі музею та її статусу, справді чимало суперечок, визнає завідувач сектору охорони культурної спадщини Вінницької ОДА Михайло ПОТУПЧИК. Усе через брак інформації та достовірність джерел. На сьогодні вичерпної історичної довідки про меморіальну дошку Іванові Бевзу немає, лише згадки про розташування з різними адресами. Але наразі питання не в тому, чи адмінбудівля — пам’ятка, чи ні, бо увесь комплекс Музею-садиби Коцюбинського (разом з адміністративним) має природоохоронні межі і є культурною спадщиною, а відтак усі роботи мають погоджуватися на рівні Мінкульту.

«Побачивши процес утеплення адмінкорпусу, ми зробили припис про призупинення робіт до погодження документації і надання дозволу на проєкт. Зараз до Мінкульту направленні додаткові роз’яснення та документи, проєктант запропонував на розгляд два проєкти. Але який оберуть, покаже час, — розповідає Михайло Потупчик. — Не можна допустити, щоб оббиті декоративні елементи на будівлі відновлювали із пінопласту. Це нетривкий тимчасовий матеріал. Зараз ідеться про те, щоб декоративну кладку відновили із цегли. А утеплення здійснити за вимогами, які передбачені для об’єктів культурної спадщини. Це може бути утеплення на рівні фундаментів, покрівель, горищ. Є методи, коли застосовуються спеціальні штукатурки, які утримують тепло, але не спотворюють загального вигляду будівлі. Маємо чудовий досвід у Львові, де реставрують історичні будівлі, не спотворюючи їхнього зовнішнього вигляду».

Нагадаємо, що Музей-садиба Коцюбинського — це пам’ятка історії національного значення і своєрідна візитівка Вінниці. Відкритий 1927 року. Тут 1864 року видатний письменник народився і прожив з перервами більшу частину свого життя — 33 роки. Щороку садибу відвідує понад 25 тисяч людей із усієї України та Європи, переважно — учні та студенти.

Коли пам’ятка стала не пам’яткою

Коли пам’ятка стала не пам’яткою

Чому ремонт адмінбудівлі музею Коцюбинського викликав резонанс серед вінничан і змусив будівельників призупинити роботи

«День» не раз писав про те, що за кошти Вінницької міської ради в місті відбувається реставрація літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського. Увесь проєкт реставрації пам’ятки історії національного значення складається із трьох етапів: реставрації меморіальних будівель — хати письменника, комори та сторожки. Другий етап передбачає приведення до належного стану адміністративної будівлі музею. Третій — це всеукраїнський архітектурний конкурс «Коцюбинський вдома», який покликаний визначити найліпший проєкт оновлення території музею-садиби та площі літератора. На сьогодні реставраційні роботи меморіальних об’єктів комплексу вже завершилися, і будівельники перейшли до другого етапу, тобто ремонту адміністративної будівлі, яку в місті називають світлицею музею. Про це 22 березня на своїй фейсбук-сторінці повідомив міський голова Сергій МОРГУНОВ . Він зазначив, що в адміністративній будівлі будівельна бригада вже частково перекрила і зміцнила дах, зробила гідроізоляцію і бетонну стяжку підлоги в самому приміщенні. Замінені системи водопостачання та опалення, встановлені нові енергозбережні вікна та вхідні двері. А паралельно робітники приступили до утеплення фасаду — і міський голова продемонстрував унаочнення. Вони, власне, і здійняли хвилю незадоволення в мережі, оскільки під час підготовки фасадних стін до утеплення будівельники оббили цегляні декоративні елементи й відновлювали їх уже на утепленій стіні із пінопласту.

У числі перших на таку ситуацію відреагував один із засновників Facebook-спільноти «Тіні. Вінниця» Владислав СУШИНСЬКИЙ. Він звернув увагу на те, як відбувається утеплення адмінбудинку, і доволі емоційно звернувся до будівельників, аби ті «схаменулися» і перестали руйнувати декор фасаду за бюджетні кошти. Відреагував на такий «ремонт» і завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури Вінницької ОДА Михайло ПОТУПЧИК. Він написав припис, вказавши, що адмінбудівля розташована на території пам’ятки історії національного значення і належить до культурної спадщини, а тому утеплювати її в такий спосіб не можна. Роботи призупинили. Але що буде далі? І як буде?

«БУДІВЛІ ЦІЙ УЖЕ БІЛЬШ НІЖ СТО РОКІВ»

Директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського Лариса КРАВЧЕНКО розповідає, що починаючи з 2017 року заклад почав працювати над виготовленням проєктно-кошторисної документації для реставрації комплексу. А вже самі роботи розпочалися 2020 року. Перш ніж проєктна компанія взялася за виготовлення проєкту, відбулося обстеження будівель, їх стану, з’ясування статусів, і в результаті документація розроблялася на двох стадіях — ескізного проєктування на меморіальний комплекс у цілому і робочого проєкту по кожному об’єкту, відповідно до попередньо визначеної черговості робіт. На стадії ескізного проєктування архітектурно-будівельні рішення на всі чотири будівлі комплексу пройшли відповідну процедуру погодження в Мінкульті. Після чого було проведено експертизу ескізного проєктування з визначенням черговості виконання робіт та чітким переліком робіт до виконання на пам’ятці.


Директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського Лариса КРАВЧЕНКО

«До першого етапу, тобто реставрації меморіальних споруд, приступили в лютому 2020 року і за рік завершили. Наразі науковці музею працюють над створенням нової експозиції: розробили наукову та дизайн-концепію, виготовили ескізний дизайн-проєкт, тематико-структурний і тематико-експозиційний план, а також спільно з авторським колективом розпочали працювати над розробкою експозиційних комплексів, — розповідає Лариса Кравченко. — Торік були розпочаті ремонтні роботи адміністративного корпусу. І перш ніж проєктна компанія приступила до робіт, вона з’ясувала статус будівлі. І позаяк хата, комора, сторожка — це меморіальні будівлі і їхній статус — пам’ятки історії національного значення, а відомості про адміністративну будівлю не були зазначені в жодному переліку пам’яток, то проєкт був саме на капітальний ремонт, а не на реставрацію. Якщо говорити про її вік, то вона не має стосунку до періоду проживання Михайла Коцюбинського — побудована вже після того, як родина Коцюбинських переїхала із Вінниці до Чернігова. І фактично ця будівля була передана музею після його відкриття 1927 року. Про це поклопотався перший директор музею, наймолодший брат письменника Хома Коцюбинський, який відкрив у цьому приміщенні читальню музею, тут працював науково-просвітницький відділ і мешкав сам Хома. Тобто будівлі цій уже більш ніж сто років.

Та нині фасадні роботи на будівлі довелося призупинити, позаяк, розробляючи проєкт, проєктанти зважили на те, що цієї будівлі в переліку пам’яток немає, але не взяли до уваги, що розташована вона на території комплексу — пам’ятки історії національного значення. До слова, додам, що адмінбудівля давно потребувала ремонту: дах протікав, у фондосховищах постійно було вогко, ми не могли дотримуватися належних умов збереження музейних предметів, яких на сьогодні налічується майже десять тисяч, доводилося вмикати обігрівачі, щоби зберегти музейні цінності. Якщо говорити про фасад, то цеглини падали самі по собі, на моїй пам’яті будівлю жодного разу не ремонтували. Хоча вона вже давно потребує ремонту».

«АДМІНБУДІВЛЯ, НАРІВНІ З ХАТОЮ ПИСЬМЕННИКА ТА КОМОРОЮ, Є ПАМ’ЯТКОЮ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ»

Те, що інформація про адміністративну будівлю музею відсутня в переліку пам’яток, — абсолютна помилка, вказує у своєму фейсбук-дописі історик-дослідник Леонід МАРУЩАК. Він пояснює, що в результаті того, що на вулиці Бевза, на якій розташований музей, змінювалася нумерація, пам’ятка міститься в переліку за номером 21, а сам музей — за номером 15. Тобто на якомусь етапі при погодженні цих документів забули, що це є пам’ятка, бо номер не відповідає. Але на її пам’яткоохоронний статус прямо вказує величезна меморіальна дошка Іванові Бевзу та вінницькому підпіллю, яку проєктанти при розробці проєкту мали би помітити і зрозуміти, що всі подальші роботи мають пройти погодження через Мінкульт.

«Завдяки суспільному резонансу роботи вдалося призупинити. Але проєктант робіт стверджує, що відновить заплановане утеплення, аргументуючи свої наміри тим, що будівля не є пам’яткою і що раніше всі роботи були погодженні Мінкультом. А тепер питання: коли ця пам’ятка стала не пам’яткою? В Державному архіві Вінницької області зберігається документ: «Рішення N 473 Виконкому Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 13.08.1970 р.». У ньому йдеться: «Історико-меморіальний будинок — зараз бібліотека Н. Крупської. Тут у роки Великої Вітчизняної війни містилася штаб-квартира підпільної комуністичної організації, керівником якої був Герой Радянського Союзу Іван Бевз. Споруджений будинок наприкінці ХІХ ст. (вул. І. Бевза, 21, із цегли)», — повідомляє Леонід Марущак. — Над входом висить велетенська меморіальна дошка, присвячена тому, що написано в архівних документах. Дивимось на історико-архітектурний опорний план міста Вінниці (розроблений Науково-дослідницьким інститутом пам’яткоохоронних досліджень). Тут ще цікавіше — вся територія музею і навколишня, мають пам’яткоохоронні межі: музей-садиба М. Коцюбинського — це комплексна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. А це свідчить про те, що адмінбудівля, нарівні з хатою письменника та коморою, є пам’яткою національного значення».

«ЩО БІЛЬШЕ ЗАГЛИБЛЮЄМОСЯ, ТО БІЛЬШЕ ВИНИКАЄ ПРОТИРІЧ»

Директор музею Лариса Кравченко розповідає, що перед реставраційними роботами вони підняли архівні документи, і жодного, який би свідчив, що музей коли-небудь перебував за адресою вул. Бевза, 21, — не знайшли. Більше того, дослідили путівники різних років і не знайшли підтвердження, що саме в цьому будинку діяло вінницьке підпілля чи була розташована бібліотека Крупської.

«Що більше ми заглиблюємося в це питання, то більше виникає протиріч і навіть щодо того, чи дійсно саме ця будівля, на фасаді якої розташована меморіальна дошка, слугувала схованкою для підпілля Бевза, — говорить директор музею. — До прикладу, 1964 року вийшла у світ книга — історичний нарис Вінниці, автор якої — відомий історик Валентин Воловик. У статті про Вінницю в роки війни він взагалі пише про те, що штаб-квартира підпілля містилася в бібліотеці Крупської на Депутатській вулиці. А в історії музею жодної згадки немає про те, що музей функціонував на вулиці Депутатській. Більше того, коли з’явилася меморіальна дошка на фасаді музею, також немає ні документів, ні спогадів очевидців. Тож чи містилося насправді в нашій адмінбудівлі підпілля — це питання потребує дослідження, бо цілком можливо, що меморіальну дошку розташували тут без прив’язки до реального місця розташування штаб-квартири, чия будівля вже могла бути знищена».

«РЕСТАВРУВАТИ ІСТОРИЧНІ БУДІВЛІ, НЕ СПОТВОРЮЮЧИ ЇХНЬОГО ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ»

У ситуації, яка виникла довкола адміністративної будівлі музею та її статусу, справді чимало суперечок, визнає завідувач сектору охорони культурної спадщини Вінницької ОДА Михайло ПОТУПЧИК. Усе через брак інформації та достовірність джерел. На сьогодні вичерпної історичної довідки про меморіальну дошку Іванові Бевзу немає, лише згадки про розташування з різними адресами. Але наразі питання не в тому, чи адмінбудівля — пам’ятка, чи ні, бо увесь комплекс Музею-садиби Коцюбинського (разом з адміністративним) має природоохоронні межі і є культурною спадщиною, а відтак усі роботи мають погоджуватися на рівні Мінкульту.

«Побачивши процес утеплення адмінкорпусу, ми зробили припис про призупинення робіт до погодження документації і надання дозволу на проєкт. Зараз до Мінкульту направленні додаткові роз’яснення та документи, проєктант запропонував на розгляд два проєкти. Але який оберуть, покаже час, — розповідає Михайло Потупчик. — Не можна допустити, щоб оббиті декоративні елементи на будівлі відновлювали із пінопласту. Це нетривкий тимчасовий матеріал. Зараз ідеться про те, щоб декоративну кладку відновили із цегли. А утеплення здійснити за вимогами, які передбачені для об’єктів культурної спадщини. Це може бути утеплення на рівні фундаментів, покрівель, горищ. Є методи, коли застосовуються спеціальні штукатурки, які утримують тепло, але не спотворюють загального вигляду будівлі. Маємо чудовий досвід у Львові, де реставрують історичні будівлі, не спотворюючи їхнього зовнішнього вигляду».

Нагадаємо, що Музей-садиба Коцюбинського — це пам’ятка історії національного значення і своєрідна візитівка Вінниці. Відкритий 1927 року. Тут 1864 року видатний письменник народився і прожив з перервами більшу частину свого життя — 33 роки. Щороку садибу відвідує понад 25 тисяч людей із усієї України та Європи, переважно — учні та студенти.