«Коли користь перевищує шкоду»

Лікар Ігор Заставний – про доцільність вживання антибіотиків

З 1 серпня антибіотики в Україні відпускаються за рецептом. Схоже, ця тема ще довго залишатиметься топовою для обговорення. Бо всі ці роки українці їх вільно купували. І часто самі собі призначали… Й рідним передавали за кордон, там антибактеріальні препарати давно не у вільному доступі. 

Про це – говоримо з Ігорем ЗАСТАВНИМ, співзасновником та лікарем мережі сімейних амбулаторій «ВУЛИК», що у Львові та Винниках. До слова, у трьох мережевих закладах «ВУЛИКу» задекларовано близько 6 тисяч пацієнтів. Там надають послуги первинної медичної допомоги за моделлю державно-приватного партнерства, тобто й за договором із Національною службою здоров’я України. Задекларовані пацієнти отримують безоплатні послуги відповідно до пакетів медичних гарантій. 

- Пане Ігорю, ви маєте приватну практику у Львові та Винниках, куди, до слова, чимало українців зі Сходу та Півдня переселилося. До вас напевно приходили і казали, мовляв, лікарю, призначте антибіотики – ну так, про всяк випадок?.. Які ваші дії були у відповідь?

- Це навпаки добре, що приходять і радяться. Гірше, коли не питають і займаються самолікуванням. У першому випадку є можливість пояснити, переконати, коли потрібно вживати антибактеріальні препарати.

- Я щойно від свого сімейного лікаря, яка нещодавно повернулася з Польщі. Каже, що, по-перше, там антибіотики давно відпускаються за рецептом, а, по-друге, українська медицина, на яку ми нарікали до війни, насправді на доволі хорошому рівні. Доступна, у всякому разі.

- У всіх цивілізованих країнах антибіотики відпускаються за рецептом. Я ще навчався в університеті, коли в Україні точилася дискусія щодо відпуску антибіотиків.

Знаєте, навіть ті, хто подумував про еміграцію і через війну врешті опинився за кордоном, збагнули, що не все й так погано в Україні. Як говорить Тев’є-молочар з однойменного твору Шолом-Алейхема: «Господи, кажуть, всюди добре, де нас нема. Господи, а де добре, як ми всюди?..» Це – людське: думати, що десь значно краще. 

Тепер про доступність тутешньої медицини. Ми є дуже доступними. В Україні насправді простіше потрапити до сімейного лікаря, аніж у згаданій Польщі чи навіть у Франції, Нідерландах, будь-де – там треба чекати. А про спеціалізовану медичну допомогу – окрема історія: на неї ще більше потрібно чекати.

- Відомо, що у 2020 році загальний об'єм всіх продажів і закупівель антимікробних препаратів перевищив 6,4 млрд грн, що на 2,6 млрд грн більше, ніж у 2018 році. Пане Ігорю, COVID-19 до цього доклався, що називається? Це важливо розуміти, оскільки СOVID-19 з країни нікуди не зник, просто природно, що через війну увага змістилася на інші виклики. 

- COVID-19 вплинув на вживання антибіотиків драматично. І не тільки в Україні. Власне, щодо України: по-перше, антибіотики продавалися без рецепта; по-друге, часто спрацьовує «сарафанне радіо», мовляв, а якийсь там лікар чи лікарка радили – так зробила – допомогло. А насправді масового лікування, яке достовірно знищує вірус COVID-19, не існує. Крім того, лікарі – теж люди. Вони знають, що насправді ефективне лікування у випадку важкого перебігу із падінням рівня кисню – це лише киснева терапія та гормони з антикоагулянтами, проте їх застосування та застосування антибіотиків на ранніх етапах хвороби або «для профілактики» насправді краще не зробить, а в дуже багатьох випадках може навіть погіршити перебіг. Однак масово існує думка, мовляв, якщо людина, на жаль, загине, а я не виписав/ла йому антибіотика, то в мене запитають – чому? Оце балансування лікарів зі страхом та ефективністю було присутнє у всьому світі.

У нашій практиці теж траплялося, що збирали консиліум й інколи йшли на компроміси: виписували антибіотики першої лінії, тобто відносно безпечні, проте казали, що це неефективно, але якщо людина боїться, то нехай він лежить у шухляді. Проте все ж 80-90% пацієнтів вдалося переконати, що їх приймати не слід. Натомість пропонували різні алгоритми, аби людина почувалася в безпеці. Наприклад, писали мені двічі на день про самопочуття. Розробляли варіанти прийому ліків відповідно до того ж самопочуття. Антибіотики трималися насамкінець. Уже куплені – в шухляді. Коли, приміром, температура сягала 39,5, телефонували, що починають їх приймати, хоча вони температуру не збивають. Тобто страх, як лікарів, так і пацієнтів, це величезний рушій необдуманих рішень і це зрозуміло.

- Коли все ж є показання до антибіотиків, як зменшити негативний вплив від їх застосування?

- В інструкції до деяких антибіотиків написано: вагітним можна лише тоді, коли користь перевищує шкоду. Власне, лікарі цим керуються. А нівелювати цю шкоду можна кількома шляхами. По-перше, пити достатню кількість рідини. По-друге, відпочивати – не лише антибіотик, а й імунітет мусить справитися з вірусом/інфекцією. По-третє, ми знаємо, що більшість пробіотиків із наукової точки зору не мають великої ефективності, але люди переживають за діарею, викликану антибіотиками і дуже просять призначити пробіотики. Є, до прикладу, домашні йогурти, які теж не мають великої ефективності, проте – це щонайменше смачно і працює в тому числі, з психологічної точки зору.  

І побажання насамкінець: українці – практичні і запасливі. У них точно залишилися антибіотики з дорецептурних часів. Тому важливо не займатися самолікуванням! Україні, яка щодня наближає Перемогу, потрібні громадяни, відповідальні за своє здоров’я!