Книжкова палата – без грошей

У 2019 році Україна відзначила 100-річчя з початку створення фонду архіву друкованої продукції Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова». В усьому світі реєстрація та збирання друкованих праць має величезне наукове й культурне значення для поширення й поглиблення освіти, науки та культури. Сьогодні у світі немає держави, яка б не реєструвала твори власного друку і не видавала б літописів національної бібліографії. Приклад справді державного ставлення до них показала влада Української Народної Республіки (УНР). Одночасно з її становленням відбувалося й відродження вітчизняного книговидання: у 1917 році в Україні діяло 107 видавництв, а наступного року їхня кількість зросла до 154, свою продукцію пропонували 280 провінційних і 130 київських друкарень. У столиці новоутвореної держави працювали 50 видавництв, які випустили 1600 найменувань книг! У Києві виходило 40 періодичних видань, ще 45 — в інших регіонах України. Уряд УНР дбав не лише про нарощення вітчизняної друкованої продукції, а й про її збереження для наступних поколінь. В умовах політичної нестабільності все ж вдалося створити Книжкову палату України, яка зайнялася збиранням, обліком, опрацюванням та зберіганням видавничої продукції.

СТОЛІТНІ НАДБАННЯ

Історія  Книжкової палати розпочинає свій відлік від 24 січня 1919 року, коли урядом УНР вже доби Директорії Законом, затвердженим Головою Директорії В. Винниченком, було оголошено про утворення Головної Книжної Палати в м. Києві «...для реєстрації всієї друкарської продукції в Україні, наукового її систематизування та для обміну книжками з іншими книжними інституціями...».

Незважаючи на складне фінансове становище, уряд молодої країни знайшов можливість для того, щоб: «Асигнувати з коштів Державної Скарбниці 50. 000 крб. (п’ятдесят тисяч карбованців... на початкові видатки, зв’язані з організацією Головної Книжної Палати». 

Державний архів друку розпочав своє існування ще до заснування Книжкової палати України, ставши згодом одним з перших її підрозділів. За 1917 рік y фонді Державного архіву друку зберігається 650 книжок і брошур,  31 періодичне видання. Інформаційно-бібліографічний ресурс Національного книгосховища є страховим фондом видань країни і зосереджує в собі  всі види друкованої продукції, що видрукувані на території України з 1917 року.

З 1920 року столицю України перенесли у Харків і там 27 червня 1922 року було відновлено  роботу Української Книжкової Палати. Минали роки і десятиліття, народ України терпів злидні і нужду, але важлива справа не стояла на місці: збиралися й реєструвалися книги, журнали, газети, листівки й інша друкована продукція. З 1939 року до архіву друку почали надходити видання і з Західної України, а з 1954 року й з Республіки Крим. До Києва Українська Книжкова Палата повернулася аж через 67 років. У 1989 році у столиці для неї було побудоване нове приміщення зі сховищем площею 10,5 тисяч кв. метрів, і її співробітники розпочали перевезення фондів Державного архіву друку в нове книгосховище, завершивши цю відповідальну роботу лише через 12 років — у 2002 році: таким великим виявився фонд Палати, зібраний за ці десятиліття!

ЗАВІДУВАЧКА ВІДДІЛОМ «ДЕРЖАНИЙ АРХІВ ДРУКУ» ЮЛІЯ САХНЕВИЧ ТРИМАЄ ГАЗЕТУ «КОЛГОСПНИМ ШЛЯХОМ» ЗА СІЧЕНЬ 1933 РОКУ ЗІ СПИСКАМИ СІЛ, ЗАНЕСЕНИХ НА «ЧОРНІ ДОШКИ» ГОЛОДОМОРУ

Сьогодні Книжкова палата України — єдина наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, хранитель друкованої спадщини українського народу, лоцман в океані книг і брошур, газет і журналів, листівок і плакатів. Щороку вона отримує понад 120 тисяч одиниць друкованої видавничої продукції, яка проходить науково-аналітичне опрацювання. Двічі на місяць формуються і видаються державні бібліографічні покажчики — літописи книг, журнальних і газетних статей, інші літописи (всього 8), які користуються попитом у бібліотеках, видавництвах та інформаційних установах. Державний архів друку Книжкової палати, розміщений в приміщенні 10,5 тисяч кв. метрів, налічує 15 млн одиниць зберігання й постійно поповнюється новими виданнями.  Це єдиний в Україні архів друку, що має у своєму розпорядженні унікальні фонди, які були врятовані від репресій комуністичної інквізиції в 20-х, 30-х роках та в інших десятиліттях минулого століття. Серед них і унікальний архів друкованої продукції, аналог якого було втрачено під час сумновідомої пожежі в Національній бібліотеці ім Вернадського в 1964 році...

Функціонує і постійно актуалізується електронний каталог «Книги за роки незалежної України». Колектив Книжкової палати став ініціатором розроблення Державної цільової програми створення єдиної інформаційної системи «Періодика України», працює над проєктом програми «Пам’ять України». Програма передбачає переведення в електронну форму різних видів документів (рукописних, друкованих, кіно-, фото-, фонодокументів, звукозаписів), цифрове фотографування музейних колекцій тощо, створення веб-порталу «Пам’ять України» і поступове наповнення його електронною інформацією про Україну: історія, археологічні знахідки, архітектура, видатні пам’ятки, замки та фортеці, документальні пам’ятки, мистецтво, видатні діячі, спорт тощо. 

ПОТРІБЕН РЕМОНТ ТА НОВИЙ БЮДЖЕТ

Проте у 2021 році вперше за роки свого існування Книжкова палата не отримала достатнього фінансування для виконання функцій, визначених ст. 27 Закону України «Про видавничу справу». Навіть в революційні роки 1917-1921рр. та в часи Другої світової війни Книжкова палата України не припиняла своєї діяльності, а її колектив отримував заробітну плату. Але в нинішньому році колектив не отримав достатніх коштів навіть на заробітну плату, не кажучи про повноцінне фінансування установи!

На електроенергію і опалення приміщення в 10,5 тисяч кв. метрів Палати не виділено жодної копійки. Температурно-вологісний режим у книгосховищі (влітку понад 25 градусів тепла, а взимку близько 0 чи навіть — 5) шкідливий для паперу, призводить до знищення документів Державного архіву друку — Документальної пам’яті України.

Відсутність фінансування не дає можливості провести ремонт приміщень, реконструкцію резервного поверху книгосховища, обладнати його системою автоматичного пожежогасіння, пожежної і охоронної сигналізації, системою кондиціонування повітря. Немає коштів і для того, щоб закупити стелажі для розміщення нових надходжень. Враховуючи, що резерви наявного книгосховища вичерпалися, необхідні кошти:

1. У першу чергу в сумі 7 млн грн для проведення ремонту 2-го поверху книгосховища Палати, закупки стелажів для розміщення нових надходжень, модернізації системи пожежогасіння і кондиціонування. Це дасть можливість розміщення нових надходжень (щороку 120 тисяч документів) упродовж 2-3 років.

2. На заробітну плату в розмірі 2 272 600,00 грн і 2 318 570,00 грн на електроенергію і опалення 4,5 тисяч кв. метрів книгосховища і головного корпусу.

3. На передбачення в бюджеті на 2022 рік коштів в сумі 6 млн грн на проєктно-кошторисну документацію і орієнтовно 300 млн грн на будівництво другої черги книгосховища, що уможливить збереження Документальної пам’яті України в подальшому.

Якщо питання фінансування не буде вирішено найближчим часом, то через декілька місяців Книжкова палата просто не зможе приймати нові надходження: книги, газети, журнали, плакати і листівки: їх просто не буде де зберігати! Взагалі постане питання про тимчасове призупинення дії Законних вимог  про надсилання обов’язкового примірника на зберігання в Державному архіві друку Книжкової палати. 

Видавництва і видавничі організації тимчасово, до вирішення питання з фінансуванням, модернізації 2-го поверху книгосховища, змушені будуть зберігати обов’язковий примірник на своїх складах, для наступного передавання Книжковій палаті. Постане питання виконання окремих функцій Книжкової Палати (центру національної бібліографії; міжнародного агентства ISBN, ISMN, ISSN;  центру впровадження класифікаційної системи УДК та ін.).

Тож проблема поповнення, зберігання та наукового опрацювання друкованої продукції вітчизняних видавництв постає нині чи не найважливішим завданням для нинішньої влади для збереження і об’єктивного вивчення історії України.