Історія розвитку сексу та еротики в нашій країні очима сексопатолога-аматора
Продовження. Початок див. у № 94
БЛАКИТНИЙ ВОГНИК, АБО ЦІНА СПРАВЖНЬОЇ ДРУЖБИ
Перейдемо до відтінків секс-явищ. Найголовніших два: рожевий і блакитний. Ведучий «Бару «Чорний кіт» поет Костя Гнатенко накатав навіть з Ірою Білик пісеньку з конкретною назвою «Рожеве й голубе». Вона стала гімном громадян нетрадиційної статевої орієнтації, які збиралися минулого року влаштувати парад. Подейкують, один з батьків міста сказав iз цієї нагоди: «Парад геїв і лесбіянок може остаточно дезорієнтувати молодь. Вони вже й так не знають, хто до кого чіплятися має».
Вперше блакитний дзвін, відлитий з київської газети «Експрес-об’ява», заклично задзвонив 1991 року. Дуже вже припала мені до душі об’явочка звідти в рубриці «Він шукає його» — «Запрошую хлопчиків, не старших 16 років, для справжньої дружби. На особливо активних чекає грошова винагорода». Тобто світлі почуття матеріально заохочувалися. Подавач цього шедевра ввів до поняття «дружби» віковий ценз і грошовий еквівалент.
Через п’ять років у блакитного руху стихійно з’явилися власні лідери. Всупереч своєму нереволюційному характерові, Гнатенко з абсолютним правом заявив у пресі, що він мимоволі став знаменом гомосексуалізму в Україні. Він дозаявлявся до того, що навіть із зони йому почали писати. А один «коханий» попередив у посланні: «Люблю те-е і скоро вийду. Знайду те-е й коли шо не так — я з-під землі дістану». Цей коротенький лист не дуже порадував «чорного кота» блакитної крові.
Борис Моiсеєв, довго просторікуючи про красу, вибудував цікавий логічний ряд. Він сказав: «Я люблю красу. Наприклад, красиву будівлю, красиву картину, красиву тварину, вродливу жінку, дерево».
Якщо ви встигли помітити, жінка у нього опинилася між деревом і твариною. Там їй і місце. Жарт.
Відомий телетабуїст Микола Вересень розповів у інтерв’ю «Теленеделе», що всіх гомосексуалістів він вважає геніями. Дуже, дуже суперечлива заява.
Звернувся я одного разу з проханням дати інтерв’ю до одного знаменитого немолодого кіноактора, не знаючи його певних (або, швидше, невизначених) схильностей. Я заповзято почав: «Ви мені завжди подобалися в доброму сенсі цього слова» — «А хіба у цього слова буває поганий сенс?» — відповів він. «Ну не те щоб поганий, — уточнив я, — а скажімо так — чайковський сенс цього слова» — «А-а» — спроволока сказав він, очевидно дивуючись моєму нахабству. Тому на інтерв’ю відразу погодився. Мабуть, уже не знав, на який підступ сподіватися від мене далі.
Колись я написав частівку:
Голубого ты прости
И пойми свободно:
Бабы могут довести
До чего угодно!
Проте зараз наче дамбу прорвало. Пішла хвиля публікацій, де повідомлялося, що Леонардо да Вінчі — голубий, Дон Жуан — голубий, Дантес — голубий, Пушкін — не встиг...
Відгукуюся іншою частівкою:
У коровы сохнет вымя —
Бык страдал неврозами.
Пусть все будут голубыми. —
Я останусь розовым.
Хочеться закінчити огляд «у блакитному світлі» сучасною інтерпретацією знаменитої сценки з «Місце зустрічі змінити не можна».
— Тримай мене! — закричав капітан Жеглов.
— Як тримати?
— Ніжно.
— Як, як?! — зрадів Сергій Пєнкін.
ГОРИ, ГОРИ, ЗОРЯ СТРИПТИЗУ
Знову переходимо до жінок. Поговоримо про сьогоднішній крутий момент — про стриптиз. Коли я потрапив за завданням газети на цей захід — очманів. Вискакує не з гострими ключицями і не зизоока з остеохондрозом та й загалом нездорова дівчина, а зовсім навпаки — така нічого собі. І починає шпурляти навколо себе предмети туалету з космічною швидкістю, доволі швидко діставшись до останнього оплоту доброчесності — мереживних трусиків. Погляд зі сцени: «Знімати?» — «Давай, давай», — мовчки волають нетерплячі й палаючі неначе вуглики чоловічі очі. Вона рухається тобі назустріч, робить коливальні рухи й підносить до самого носа аж ніяк не бутафорський бюст. Пре наче поїзд. І справді, виникає бажання провалитися в ці западини та провалля разом iз краваткою, годинником і взуванкою.
Коли я на ранок із шумом у голові повертався до редакції, мене вражало, що всі жінки на вулиці — одягнуті. Звикаєш, хай би його дідько взяв!
(Далі буде)