І тоді «все буде Перемога!»

У Варшаві пройшов Перший міжнародний науково-методологічний форум «Психологічна травма війни»

Соціологи, психіатри і психологи б’ють на сполох. Унаслідок руйнівної війни, що триває наразі в Україні, охопивши фактично всю її територію, яка піддається масованим ракетно-бомбовим ударам та артилерійським обстрілам і нападам російських окупаційних військ, на країну насувається лихо, масштаби котрого важко передбачити. Фахівці зазначають, що на тлі воєнних дій протягом кількох місяців фіксується стійке зростання проявів тривалого психологічного навантаження серед українського населення, яке вже пів року перебуває в постійному стресі. Зокрема фіксується зростання соціальної агресії, наростає апатія та безвихідь. Щоправда, ці висновки робилися вченими до масштабного наступу ЗСУ, який суттєво змінив настрої в українському суспільстві. 

Та все ж окреслена проблема нікуди не зникне навіть після переможного завершення війни, і боротися з наслідками отриманої суспільством психологічної воєнної травми доведеться ще не один рік. І хоча, за словами експертів, такі психічні розлади є нормальною реакцією на ненормальну ситуацію, проте вони потребують адекватного лікування. Тому існує запит на вироблення вченими, лікарями-практикам, експертами у сфері душевного здоров'я ефективних практик, які би дозволили впоратися з такими масштабними викликами. 

Саме тому низка провідних асоціацій цього напрямку, зокрема Асоціація Психіатрів України, Польська психіатрична асоціація, Асоціація психологів України та Асоціація психотерапевтів України за підтримки партнерів і посольств виступили з ініціативою провести Перший міжнародний науково-методологічний форум «Психологічна травма війни». Як було заявлено організаторами, метою такого заходу мало стати вироблення підходів щодо вирішення проблеми глибокого перевантаження психоемоційного стану українського суспільства, спричиненого російською агресією.

І такий авторитетний форум знаних спеціалістів цього напрямку нещодавно відбувся. Обговорити проблему, визначити завдання щодо комплексного мультидисциплінарного підходу, який дозволив би впоратися з наслідками посттравматичного синдрому повоєнного суспільства, прибули до Варшави спеціалісти з України, Польщі, Литви, Ізраїлю, США, Німеччини, Швеції, Норвегії, Італії, Франції, Великої Британії, Ірландії. 

Відкриваючи форум, одна з його організаторок, президент міжнародної організації «PEACE COMMITEE» Юлія Гершун зокрема підкреслила, що вже понад 200 днів жахливої війни українці мусять боротися не лише з ворогом на передовій, але і з «руйнівними наслідками в тилу» – покаліченими долями і кризою ментального здоров’я вимушених переселенців. У зв’язку з цим вона звернула увагу на гостру дитячу проблему, адже згідно з даними UNICEF лише один місяць війни призвів до переміщення понад 4 млн дітей, які лишилися рідних домівок.

Юлія Гершун також зазначила, що в цій війні українське суспільство зіткнулося з травматичним досвідом, якого кілька повоєнних поколінь ще не мали, – це окупація, перебування в полоні, насильство. За її словами, зараз в Україні з’явився і зовсім новий досвід колективної травми, а також вторинної травми, яку зазвичай отримують лікарі, волонтери, журналісти, які намагаються допомагати постраждалим. 

Наголосивши на тому, що практичним результатом конференції має стати вироблення нової методології лікування посттравматичного синдрому під час війни і створення дієвої системи реабілітаційної допомоги та адаптації, заснованої на міжнародному досвіді, Юлія Гершун висловила надію, що в ході професійної дискусії вчені, фахівці, експерти зможуть запропонувати суспільству та владі України, закордонним партнерам реальні шляхи усунення найгострішої психологічної кризи, в якій опинилася Україна внаслідок російської агресії.

І учасникам форуму дійсно було що запропонувати. Особливу роль можуть відіграти у цьому питанні спеціалісти Ізраїлю, які мають великий досвід та ефективні технології психологічної реабілітації під час війни. За словами співорганізатора форуму – посла Ізраїлю в Україні Міхаеля Бродського, його країна від самого початку підтримала Україну і першою розгорнула мобільний шпиталь у воюючій країні. Він зазначив, що Ізраїль знає, як ніхто інший, що таке психологічна травма і має досвід протидії таким станам. За його словами, сотні українських психологів і соціальних працівників взяли участь в онлайн-тренінгах, організованих ізраїльськими спеціалістами. Нещодавно група українських психологів відвідала Ізраїль для отримання досвіду психологічної реабілітації. У контексті ізраїльського досвіду слід відзначити дуже змістовну доповідь на форумі відомого фахівця з Ізраїлю Макса Гольденберга про впровадження ізраїльських концепцій психосоціальної підтримки в Україні.

Загалом досить насичена програма форуму, навіть сама тематика панельних засідань і доповідей багато про що говорять і є надзвичайно промовистим відображенням рівня і змісту обговорюваних проблем. Приміром, теми панельних засідань: «Світовий досвід методів та практик корекції глобальних психологічних криз»; «ПТСР – Прояви та наслідки посттравматичного синдрому в сьогоденні та майбутньому української нації»; «Насильство та ізоляція під час війни»; «Горе втрати та можливі наслідки. Збереження та відновлення людського капіталу, як запорука успішної відбудови країни». А з одного лише переліку доповідей, які прозвучали на форумі, можна скласти картину масштабних завдань і шляхів їх вирішення, з якими доведеться мати справу в ході глобального перевантаження психоемоційного стану українського суспільства, об'єктивно спричиненого російською агресією проти України. 

Віце-президент Асоціації психіатрів України Ірина Пінчук і Президент Польської психіатричної асоціації Домініка Дудек 

Скажімо, доктор медичних наук, директорка Інституту психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, віце-президент Асоціації психіатрів України Ірина Пінчук (Україна) говорила на форумі про психічне здоров’я українців у контексті російської війни. Девлін Бейкер (США) розповідав про вплив ПТСР на індивідуальне та соціальне здоров’я. Про нинішню ситуацію з українськими військовополоненими, військовими, дітьми, переселенцями доповідав на форумі український омбудсмен Дмитро Лубенець (Україна), а українські науковці – про проблеми психологічної підготовки військових (Ірина Галай), насильство в умовах конфлікту (Лілія Леонідова), подолання ПТСР у родині (Людмила Станіславенко). Талія Леванон (Ізраїль) знайомила з ізраїльською моделлю реабілітації «від травми – до стійкості», а її ізраїльський колега Ширі Деніелс розповідав про ефективні інструменти для зменшення розвитку травми шляхом емоційної підтримки по телефону. Роберт Ван Ворен (Литва) познайомив учасників форуму з існуючою онлайн програмою психологічної допомоги жертвам війни та державних репресій. Тетяна Баранцова (Україна) говорила про ПТСР, ВПО у вимушених мігрантів і як їм подолати наслідки війни та кризу. Пітер Зволінський (Польща) розповів про «Українсько-польський проект: від хаосу до організованої допомоги. Оптимізація обсягу допомоги». І це далеко не повний перелік обговорюваних тем і проблем на Першому міжнародному науково-методологічному форумі «Психологічна травма війни», який проходив нещодавно у столиці дружньої Польщі Варшаві і за словами організаторів такі науково-експертні зібрання мають відбуватися і в подальшому.  

Прокоментувати роботу першого міжнародного форуму я попросив одну з його учасниць – відому польську спеціалістку в галузі психіатрії, професорку, Президента Польської психіатричної асоціації пані Домініку Дудек, яка вже має великий досвід роботи з українськими колегами і досить активно співпрацює з ними з перших днів російської військової агресії в Україні. Тож проблеми української психіатричної галузі у даний надзвичайно непростий період їй дуже добре відомі. 

З першого дня роботи форуму, починаючи з круглого стола і далі вже на симпозіумі, під час наступних панельних засідань, ми фактично працювали в режимі обміну досвідом, – зазначає пані Домініка, – Було дуже багато доповідей. Говорили про те, як працюють психіатричні асоціації в наших країнах, який маємо досвід роботи з психологічною травмою війни, які методики використовуємо і чим ми можемо, власне, допомогти в цей час Україні у боротьбі з цим масовим явищем. Тож такий обмін є на сьогодні дуже необхідним і дуже добре, що такий форум відбувся.    

Стосовно роботи з воєнною травмою, як учений-практик Домініка Дудек вважає, що найбільший практичний досвід, безумовно, мають на сьогодні у цьому питанні ізраїльські колеги. На її думку, є також ціла низка авторитетних імен і в інших країнах, серед яких особливе місце посідає відомий в світі спеціаліст у галузі психіатрії та правозахисник професор Роберт Ван Ворен. На сьогодні він є генеральним секретарем Міжнародної організації «Глобальна ініціатива в психіатрії», віце-президентом Всесвітньої федерації психічного здоров’я по Європі, мешкає в Литві й викладає в литовських університетах, а також в університетах Грузії та України і дуже серйозно допомагає українцям. Саме його доповідь на форумі, за словами Домініки Дудек, справила на неї чи не найбільше враження. Також дуже цікавою була на її думку, доповідь української колеги – віце-президента Асоціації психіатрів України Ірини Пінчук, яка оприлюднила зокрема шокуючу інформацію, скільки українських психіатричних лікарень розбомблено російським агресором, скільки психіатрів убито, скільки медичних сил Україною втрачено. Йшлося також про те, що там, де психіатричні лікарні розбомблені, лікарям доводиться надавати медичну допомогу пацієнтам в домашніх умовах, у зв’язку з чим є необхідність коригування сучасних методів психіатричного лікування у стаціонарних умовах.   

Ви також робили доповідь на форумі, чим ви ділилися зі своїми зарубіжними колегами?

Я говорила про роль психіатрії в умовах війни, чому саме вона спроможна зробити для вирішення проблеми психологічної травми війни значно більше, ніж інші медичні спеціалізації. Під час війни особливо важливо допомагати людям, у яких є воєнний стрес. Також дуже важливою є гуманітарна допомога. І якщо ми думаємо про майбутнє, потрібно створювати відповідні наукові програми, можливо потрібен для цього якийсь єдиний науковий центр, який би узагальнював існуючий світовий досвід роботи з психологічною травмою війни й розробляв ефективні методики лікування.

Ось таке коло специфічних проблем обговорювали науковці на Варшавському міжнародному науково-методологічному форумі «Психологічна травма війни». Однак окрім суто наукового підходу, на думку експертів, потрібен і системний державницький підхід до вирішення цієї особливої проблеми. І якщо звернутися до досвіду Ізраїлю, на який полюбляють посилатися експерти, то в цій країні, де війна вже давно стала перманентним явищем, розгорнута ціла мережа для забезпечення психологічної стабільності суспільства, до якої залучені і державний сектор, і волонтери, і система освіти та здоров‘я, і лідери громад та сектор бізнесу. 

Слід зауважити, що за таким же принципом вибудовувалася досить злагоджена система допомоги українським біженцям і в Республіці Польща, яка взяла на себе основний тягар турботи про мільйони українців, позбавлених війною рідних домівок. Тож доведеться робити це і в Україні, а для цього потрібна злагода в суспільстві і загальнонаціональна єдність, яка передбачає найперше досягнення політичної стабільності і встановлення чіткого правопорядку в державі. Без цього жодна злагоджена система у ній не працюватиме – тільки корупційна. Але в зруйнованій війною країні і скаліченому фізично, психічно і морально суспільстві потрібна, як ніколи, довіра і спільне прагнення швидкої відбудови, відновлення і зцілення. І тоді «все буде Україна» і все буде Перемога!