Хенд-мейд благодійність
Ініціативна група «Християнський волонтерський рух» влаштувала 11 липня благодійний розпродаж виробів ручної роботи, прикрас та книжок на Михайлівській площі столиці.
На відрізку між Софійською та Михайлівською площами не дуже людно як для ранку суботи. Жінка похилого віку питає у перехожих: «А що там біля собору?». Їй відповідають, не зупиняючись: «Сувеніри продають, бабусю. Гроші на АТО збирають». «А, це добре діло», - задоволено промовляє жінка.
Волонтерська група не вперше проводить такі заходи. Торік відбулося два благодійних арт-фестивалі «Укроп», останній з яких – в Мистецькому Арсеналі.
«Місяць тому ми збирали кошти на аптечки для 27-го артилерійського полку – розповідає Віра Прохира, одна з організаторів ярмарку. – Потім до нас звернулися морські піхотинці, які мали проблеми із забезпеченням і, до того ж, очікували на новобранців. Ми з Віктором Бондарчуком та іншими членами Руху вирішили організувати ось такий ярмарок. Він максимально бюджетний: ми витратили лише близько 700 гривень на технічні потреби.
Під час останнього «Укропу» було зібрано майже 200 тисяч гривень, а на попередньому ярмарку – майже 20 тисяч. Цього разу волонтери сподіваються виручити кілька десятків тисяч гривень. Мінімальний внесок кожного учасника ярмарку складатиме 30% від виторгу, втім дехто планує віддати все на потреби військовослужбовців. Зібрані кошти будуть витрачені на придбання одягу, взуття, тактичних аптечок та інших необхідний речей для 27-го артилерійського полку, 128-ї бригади та 1-го батальйону морської піхоти.
«На попередніх наших акціях збір коштів проходив не дуже активно. Відчувається, що люди вже трохи втомилися допомагати. Ті, хто цим займається, іноді кажуть, що зараз у волонтерському русі залишилися тільки марафонці», - говорить Віра Прохира.
Близько семи десятків таких «марафонців» зголосилося взяти участь у етноярмарку на Михайлівській площі. У розмові з ними дійсно відчувається непідробне бажання допомагати захисникам української держави. Вікторія Сухореброва, майстер декупажу, є однією із засновників київського фонду «Дніпровська ініціатива», який допомагає пораненим воїнам та вимушено переміщеним особам. Жінка майже рік бере участь у різних благодійних ініціативах, вирішила презентувати свої роботи і на Михайлівській площі.
Тамара Кононенко не покидала роботу – виготовлення коників із ниток – навіть у ході ярмарку. «Раніше я проводила безкоштовні майстер-класи для дітей, що перебувають в інтернатах, а тепер долучилася до благодійності, - ділиться жінка. - Треба підтримувати наших хлопців, вони дуже цього потребують».
«Восени я була учасницею фестивалю «Укроп». Вирішила взяти участь і цього разу, - розповідає Ірина Омельченко, яка продає прикраси, зроблені власноруч. – Просто не можу залишатися осторонь. Сподіваюся, що краса, втілена у моїх виробах, допоможе нашій армії.
«Виїзний флешмоб» влаштували і волонтери з батальйону «Сітка». Протягом ярмарку вони плели маскувальні сітки. Допомогти міг кожен охочий. Анна Квитницька, представник руху, не відволікаючись від роботи, розповідає: «Потреба в сітках дуже велика, а робочих рук не вистачає, тому ми тут. Допомога потрібна не тільки під час плетіння. Просимо приносити і матеріали – речі, білизну. Їх ми фарбуємо, нарізаємо, а вже потім з цієї тканини плетемо сітки та «кікімори». Люблять нам допомагати діти, в них не завжди все правильно виходить, але їхня старанність заслуговує на похвалу».
До організації ярмарку долучилися і військові капелани. Вони виставили на аукціон військові артефакти, привезені 5-м батальйоном ДУК «Правого сектору» з-під Донецького аеропорту. Головним своїм завданням на передовій капелани вважають психологічну і фізичну підтримку як військових, так і цивільних, які цього потребують. Члени організації ведуть також збір коштів, переважно у церквах, які потім витрачають на їжу, одяг та ліки для військових підрозділів.
На жаль, запал та ініціативність учасників ярмарку не завжди поділяли відвідувачі. Хоча ті, хто все ж зацікавився представленим крамом і щось придбав, позитивно відгукувалися про захід.
«Придбала віночок для себе, а ляльку для подруги, - говорить студентка Ольга Семич. - Можливо, для більшої ефективності треба було б пошукати інший формат, бо життя Києва зараз перенасичене ярмарками. Але, незважаючи на це, низький уклін людям, які підтримують нашу армію, долаючи будь-які перепони, можна сказати, перевертаючи гори. Я пишаюся своїми співвітчизниками.
Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, Літня школа журналістики "Дня", Фото Миколи ТИМЧЕНКА, "День"