Дружиною клоуна бути цікаво

Блакитноока ексцентрична Ірочка з Рівного, котра мріяла стати такою ж смішною, як Клара Новікова, після закінчення 1994 року Київського естрадно-циркового училища потрапляє в цирк. Режисер-постановник Олександр Зайцев звернув увагу на випускному вечорі на її номер на роликових ковзанах. Цим номером вона й розпочала свою циркову кар’єру. Виїжджаючи на арену на роликах, Іра перед початком вистави розігрівала «заморожену» публіку. Виписуючи прекумедні зигзаги, під’їжджала до «щасливців» у першому ряду й витягала вподобаного чоловіка на арену. Перебуваючи перед тисячами зацікавлених засуджуючих чи схвальних поглядів, вона вимагала, просила, благала, примушувала подарувати їй квіти. Й український чоловік справді по-джентльменському, поторгувавшись про людське око, здавався і — дарував.

Того ж року, лише за кілька місяців, Іра Герман з’явилася на екранах ТБ: у ток-шоу «Я знаю, чим вас здивувати» на телеканалі «1+1», в «М-обсерваторії», «TV-single», «Зоряному прес-клубі». Протегована Олександром Ягольником, вона стала відомою. Її впізнавали в метро, на вулиці, на виставах у цирку 14-літні підлітки самовіддано скандували: «TV-single». Та крім слави у пресі з’явилась і критика. Як зізналася сама Іра: «Для ролі телеведучої я не підходила. Це було не моє місце». Усвідомив це і Ягольник. І коли Ірині запропонували в нічному клубі «Бінго» вакансію директора шоу-програми, вона відразу погодилась і залишила TV. Так розпався творчий дует Олександра Ягольника й Ірини Герман.

Її майбутній чоловік Ігор Проценко навчався в тому ж естрадно-цирковому, але був на два роки старшим. Закінчивши училище раніше за Іру, він поїхав працювати в Москву, так і не домігшись взаємності в Ірини. Пропрацювавши у клоунській групі «Мікос» у театрі Терези Дурової, Ігор, побоявшись втратити Іру, кинув роботу й повернувся в Київ. Але білява зірка цирку знову відмовила клоунові. «Я не міг тоді збагнути, — говорить Ігор, — що її цікавлять лише творчо цілеспрямовані особистості». Рятуючись від нещасливого кохання роботою, він прорепетирував півтора року в київській клоунській групі «Мімікрічі», а згодом знайшов свою маску дебіла чи відчуженого дивака в синдикаті «Артобстріл». Поринувши з головою в мистецтво, Ігор саме цим і завоював прихильність Ірини. Що сталося потім, усім уже відомо.

Відтоді спливло чотири роки. Чотири роки гастролей, наполегливої праці в цирку, в нічному клубі «Бінго». Для особистого життя залишалися тільки антракти й годинні зустрічі-привали вдома. Ігор: «Я бачу свою дружину раз на день, та й то сплячою. Бо відпрацювавши нічну програму в «Бінго», на 11 годину ранку вона мчить у цирк, а для сну залишається три години».

— Іро, а можливо не варто так надриватися. Чи не простіше працювати лише в цирку чи в «Бінго»?

— Режисерська робота в «Бінго» з моїм театром і робота в цирку — це те, чим я живу. Мої діти, так я називаю своїх циркових хлоп’ят із театру, вірять у мене і як у людину, і як у режисера. Усі мої маразматичні, абстрактні ідеї втілюються в рухи їхніх тіл. І я бачу, що мої постановки публіці подобаються. Отому я не можу зупинитися. Я хочу винаходити нове. А цирк я дуже люблю, люблю його режисера Олександра Зайцева — це той чоловік, котрий мене розуміє. Також вірю, що наш цирк незабаром стане сучасним, як і московський, де створює неординарні нові постановки режисер Гнєушев.

— Чи важко бути дружиною клоуна?

— Не важче, ніж Ігореві бути моїм чоловіком. Ми просто звичайна акторська родина: допомагаємо одне одному в творчості. Адже для того, щоб придумати найнікчемнішу хохму в «Шоу самотнього холостяка», де Ігор зі своїм напарником грають «бухариків», слід неабияк попрацювати звивинами.

Ігор: — Це правда. Жарт має бути смішним. А щоб викликати сміх, потрібно знати менталітет публіки. Об’їздивши з «Артобстрілом» багато країн Сходу й Заходу, я в цьому ще раз переконався.

— Чи викликали ви сміх, а відтак досягли й визнання у зарубіжної публіки?

— Так. Хоча це було й нелегко. Тим паче, що нині там котируються плоскі жарти й коміки на кшталт американської потвори-зірки Джима Керрі.

— Чи задовольняє вас ваша робота в ТВ-передачах «Шоу самотнього холостяка», «Місто, якого не існує на карті», в «Артобстрілі»?

— Щиро кажучи, ні. Хочеться зробити краще, цікавіше, тобто по-своєму, а це вже режисерська жилка, якої я прагну. Однак акторське ремесло також кидати не збираюся.