Дрони, що рятують життя

Творець автономних безпілотників — українець Вадим Мельник став одним із найвпливовіших молодих бізнесменів-новаторів у Польщі

Про успіхи іванофранківця Вадима Мельника на батьківщині відомо мало, хоча у світі його компанія — вже знаний бренд. Кілька років тому в Польщі хлопець заснував холдинг Cervi Robotics, який займається виробництвом інноваційних дронів та портативних зарядних пристроїв для них. Компанія продає свої товари на ринках усього світу, їхні безпілотники можна побачити навіть у голлівудських фільмах. Нещодавно Вадим увійшов до списку «ТОП-25 до 25 років» польського Forbes. До цієї почесної когорти потрапляє молодь віком до 25 років, успішні представники якої здійснили своєрідний прорив у певній галузі. Зокрема, Вадима відзначили за його інноваційні проєкти. Про те, які виклики є стимулом до вдосконалення їхньої продукції й чому проблематично побудувати успішний стартап в Україні, Вадим МЕЛЬНИК розповів ексклюзивно для «Дня».

***

— Вадиме, ваша компанія створила багато моделей дронів, але, наскільки мені зрозуміло, один із основних напрямків вашої роботи зараз, завдяки якому ви потрапили до списку Forbes, — портативні зарядні пристрої для дронів. У чому важливість саме цього проєкту?

— Цей проєкт дає можливість розв’язати одну з ключових проблем експлуатації дронів. Незалежно від того, яким безпілотником ви користуєтеся: військовим, цивільним, іграшковим чи транспортним, у них усіх є одна і та ж проблема. Це — акумулятор. У будь-якому дроні він працює від 30 до 40 хвилин. Тому, навіть якщо пристрій автономний, через цей проміжок часу вам знадобиться оператор, який перейме на себе керування, приземлить прилад, витягне старий акумулятор і вставить новий. Лише після цього дрон зможе продовжувати свою роботу. Тому якщо зараз хтось говорить про автономні кейси, де дрони транспортують вантажі, кров, моніторять кордони держави, це дещо перебільшено. Зазвичай за ним бігає оператор і щопівгодини міняє батарею. Щоб розв’язати цю проблему, два з половиною роки тому ми з European Space Agency почали працювати над проєктом хабів, на яких будь-який дрон може приземлитися і зарядитися автономно, без участі людини. Після того як ми розставляємо мережі таких хабів, час польоту дрона перестає бути проблемою.

— Ця ідея вже десь експлуатується, ми можемо побачити її практичне втілення?

— Зараз ми продали мережу таких хабів одній із великих нафтогазових компаній Польщі — Orlen. У Плотську в них є об’єкт критичної інфраструктури, де переробляють нафтогазові продукти. Там 120 гектарів території, працює понад 40 тисяч людей. Фактично це місто у місті. Позаяк це дуже велика територія, їхня охорона не може ефективно моніторити ситуацію. Часто трапляються крадіжки, і виявляють їх уже постфактум. Попередньо вони встановили на огорожу спеціальну систему, і коли хтось пробує перелізти через паркан, вона інформує охорону. Але оскільки їхня інфраструктура близько до лісу, то 80% таких «проникнень», що їх фіксує система, хибні. Зазвичай це олені, які пробують перестрибнути огорожу. Тому в певний момент місцева охорона почала звертати менше уваги на ці сигнали. Завдяки нашим хабам тепер вони можуть посилати у місця проникнень дрон. За 90 секунд він дістається потрібного місця і в режимі реального часу демонструє, що діється. Охорона дізнається, чи варто реагувати на проблему, і так людський ресурс використовується з більшою ефективністю.

Також ми працюємо з однією великою залізничною компанією в Німеччині. Це факт, що у залізниці ЄС є великі проблеми з моніторингом. Згідно із законом, якщо залізничною колією їздять вантажні потяги, вона має моніторитися кожні 72 години. Це виглядає таким чином: уздовж колій ідуть двоє людей і перевіряють 100 кілометрів залізничного полотна на предмет того, чи там нічого не тріснуло, чи не впало на дорогу дерево і таке інше. У самій Німеччині над цим працює понад 10 000 людей, сотні тисяч — по всій Європі. Робота вартісна, ефективність низька, автоматизації процесу немає. У межах співпраці вздовж колій через кожні 30 кілометрів ми розставили наші хаби. Один дрон пролітає між ними й моніторить інфраструктуру, інформацію надсилає до центрального офісу. Це дає компанії можливість економити мільйони євро.

КРОВ ДЛЯ ПЕРЕЛИВАННЯ ЗА 10 ХВИЛИН

— Як я розумію, на основі цих хабів і буде працювати ще один, відомий у Польщі ваш проєкт, а саме — система транспортування крові. Можете розповісти, як це буде відбуватися?

— Навколо цієї системи зараз багато піару. Ми почали працювати над нею два роки тому, і міністерство охорони здоров’я та міністерство інфраструктури Польщі нею дуже цікавляться. Система дуже складна. У нас є окрема команда інженерів-програмістів, які працюють саме над нею. Ми вже кілька місяців її тестуємо, а навесні мають відбутися публічні тести. Суть системи така: між центрами збору крові та лікарнями ставимо спеціальні хаби, між якими перелітає дрон. Припустимо, лікарня робить операцію і терміново потребує чотири літри крові другої групи з певним резусом. Ця інформація надходить до центру збору крові. Зараз, якщо центр отримує такий сигнал, кров пакують в авто і доставляють автошляхами через усе місто протягом приблизно 90 хвилин. Це критичний час, за який можна врятувати життя. Але між лікарнею та центром збору крові може бути і повітряний міст. Замість того, щоб везти кров автомобілем, працівник піднімається на дах, кладе її у спеціальний хаб, із цього хабу вилітає дрон і прямою лінією зі швидкістю 90—120 км/год. протягом 10—12 хвилин доставляє кров до лікарні. Як бачите, час доставки скорочується майже у дев’ять разів, а в таких випадках це колосальна різниця.

«ПОКИ НЕ МОЖЕМО СОБІ ДОЗВОЛИТИ ПРАЦЮВАТИ В УКРАЇНІ»

— Як нам відомо, крім Польщі, ви також працюєте з компаніями інших країн Європи, Австралії, США, Сингапуру. А з українськими компаніями ви раніше співпрацювали чи, можливо, така співпраця була в планах?

— Співпраця з Україною поки будується на тому, що ми беремо дуже багато програмістів із України, зараз співпрацюємо зі спеціалістами із Києва, Львова, Івано-Франківська. З фірмами ми не працювали. Мали співпрацювати з однією фабрикою, яка збиралася запустити серійне виробництво одного із наших продуктів. Але до реалізації цього проєкту справа не дійшла.

— То ви планували перенести виробництво до України— Чому не склалося?

— Взагалі, ми з колегами часто розмірковуємо про те, щоб перенести виробництво до Східної Європи. Це могла б бути як Польща, так і Україна. У нас є такий продукт під назвою «Ксерал». Це дрон, який їздить, плаває і літає. Він, до речі, був у фільмі «Нестримні-3» з Сильвестром Сталлоне. Зараз цей дрон масово продається в усьому світі, а робимо ми його в Китаї. Але з Китаєм постійно трапляються якісь незрозумілі ситуації. Нещодавно імпортне мито підняли з 3% до 7% через те, що ЄС запровадив нову зовнішню політику стосовно Китаю. Над Україною ми думаємо, але якби ми працювали з локальними фабриками, то, напевно, зіткнулись би з низкою проблем. По-перше, ціна продукції дуже висока через застарілу технологічну базу. Але це ще можна вирішити, інвестувавши кошти у відкриття своєї фабрики. Та є й інша проблема, яку не слід ігнорувати, — це тиск на бізнес. На українських сайтах я часто читаю новини про те, що СБУ знову увійшла до якоїсь фірми, забрала комп’ютери, заблокувала софт, і ця фірма кілька місяців не може працювати. Ми працюємо над серйозними контрактами. За кожен день запізнення доставки продукції ми можемо сплачувати до 1% вартості контракту. Припустимо, контракт на мільйон злотих, наша маржа — 30%. Тобто ми мали б заробити 300 000 злотих. Якщо ми робимо щось в Україні, на три місяці нам блокують фабрику, то вже після місяця простою ми втрачаємо увесь прибуток, а далі взагалі працюємо в збиток. Ми не можемо собі цього дозволити.

«ПІЛЬГИ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВІ, ДАЙТЕ ЗМОГУ СПОКІЙНО ПРАЦЮВАТИ»

— На нещодавньому форумі в Давосі Президент Володимир Зеленський активно запрошував інвесторів до України, мотивуючи їх різноманітними привілеями. На яких умовах особисто ви готові зайти на український ринок?

— Лише після того, як ситуація в країні нормалізується або будуть гарантії того, що коли ми відкриємо фабрику, то у нас її через рік-два не закриють. Я сам із Івано-Франківська і часто спілкуюся з місцевими бізнесменами та політичними партіями. Вони розповідають, що певні «мікропокращення» є. Але немає спокійного інвестиційного клімату, щоб думати на кілька років наперед. На жаль, усі українські бізнесмени живуть сьогоднішнім днем, це продиктовано реаліями ринку. Всі думають, як заробити сьогодні, а не заінвестувати сьогодні так, щоб через три роки заробити в 50 разів більше. Доки це не зміниться, в Україні не буде росту ВВП, інноваційних продуктів. Щоб ви розуміли, в Україні «юнікорнів» (стартапів з капіталізацією в більш ніж один мільярд доларів) більше, ніж у Польщі. Проблема в тому, що всі ці стартапи закладені фаундерами із України, але інкорпоровані у США і податки платять там. Якби ці люди відкрили бізнес в Україні, рано чи пізно до них прийшли б із СБУ і їх заблокували. Це те, на чому мала б зосередитися влада: дати спокійний клімат, щоб бізнес просто міг працювати. Не обов’язково навіть давати податкові поблажки. Просто дозвольте бути впевненим у завтрашньому дні. Цього досить для того, щоб інноваційний ринок почав рости.