ДНК півдня України

(Як рашисти знищують тисячолітні кургани на Херсонщині)

   Від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, рашистські загарбники вчинили 367 епізодів воєнних злочинів проти культурної спадщини держави (дані Міністерства культури та інформаційної політики України за 27 травня 2022-го).

   Лише на Донеччині, за даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України станом на 10 травня було втрачено 87 культурних об’єктів (у тому числі 20 бібліотек, 6 музеїв і 4 пам’ятники історії Другої світової війни);

До слова, Український культурний фонд вже запустив інтерактивну Мапу культурних  втрат, яка наочно показує масштаби свавілля та цинізму російських військових, що руйнують культурні пам’ятки різних часів.

   Серед цього переліку втрачених назавжди або пошкоджених пам’яток культури від рук рашистських загарбників, можна відзначити й одну, що й досі зазнає нищівних, варварських дій збоку окупантів.

   Херсонські кургани – це поєднання унікальної архітектоніки, своєрідна капсула що нашаровує степове ДНК тисячоліть, а їх насипи далебі є надзвичайно цінними для розуміння минулого наших пращурів, їх культури, побуту та мистецтва.

   30 квітня та 1 травня було проведено моніторингове обстеження об'єктів культурної спадщини на території Херсонщини – від кордону із Запорізькою областю (с. Дружбівка) до кордону із Миколаївською областю (с. Давидів Брід).Відповідна інформацію  опублікована на сторінці Херсонської обласної інспекції з охорони пам'яток історії на Facebook.

   Візуальний огляд, який проводився Макієнком Олексієм Анатолійовичем – українським істориком, краєзнавцем, головою Херсонської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, підтвердив отриману раніше інформацію, що пам'ятки археології (кургани), розташовані вздовж автошляхів, активно знищуються окупантами. Вони  облаштовують на них вогневі позиції. До того ж, під час моніторингу було помічено, що пам'ятки воєнної історії, крім зон активних бойових дій, не постраждали, а над пам'ятником першим механізаторам в Олешках  майоріє червоний прапор.

   Cepгiй Нємцeв – викладач  Xepcoнcькoгo державного унiвepcитeту  розповів, що й сам став свідком паплюження археологічних пам’яток окупантами, коли виїжджав із Херсона: «Я їхав третього травня і так само бачив на курганах відповідно те, про що йде мова. Вогневі точки, які окупанти накопали на курганах.»

   Історик розповідає, що з точки зору археології це завдає  суттєвих руйнувань пам’ятці, адже курган має двочастинну археологічну структуру, яка складається із насипу (це те що ми усі бачимо) і підземних поховальних споруд. По суті, це спосіб маркувати місце поховання, бо хронологічно спочатку відбувалося погребіння, а опісля згори насипався курган. «Попри те що усі найцікавіші знахідки з поховання знаходяться під землею, сам насип – дуже важливий. Він фактично розкриває історію будівництва кургану, усі етапи його спорудження», – зазначає Сергій Нємцев.

   Кургани – це своєрідна скриня тисячоліть, де зберігається нашарування ямної, катакомбної, зрубної культур на території України і водночас кочовиків, які населяли українське Причорномор’я, що було кінцевою зупинкою пересування перед Європою. Власне уся історія цих археологічних пам’яток зберігається в насипі, а через воєнні дії уся їх цінність особливо страждає.

   За словами Сергія Нємцева, існує два типи курганів: вони можу бути круглими або довгими. Останні –  схожі на вал певної протяжності, їх споруджували в дуже обмежений хронологічний період переважно це епоха середньої бронзи.

   Переважна більшість курганів круглі у плані, між собою вони діляться на так звані – гострі і товсті могили. Це характеризує їх вигляд згори і наявність на вершині або сплощеного майданчика або звичайного насипу сферичної форми.

   Варто відзначити і біологічну значущістьпоховань наших пращурів, унікальна флора, що знищується через обладнання збройних позицій російськимиокупантами.

   Особливо високі кургани зберігають у собі флору, яка налічує сотні років. Прикладом може слугувати поховання, що займає велику площуі височіє над українським степом на 6-8 метрів угору. Його діаметр складає 50-60 метрів завширшки, що є великою ділянкою степового ландшафту, який зберігається у власному первісному вигляді. І за рахунок цього великий масив законсервованої рослинності фактично може протистояти антропогенним процесам, які відбуваються довкола.

   У працях провідного українського ботаніка,завідувача кафедри Херсонського державного університету, професора Івана Мойсієнка зазначається, що кургани можуть відіграти потенційну роль у відновленні українських степів. Наприклад, якщо буде використано ядерну зброю або люди перестануть орати землю на півночі, то через десятиліття степи почнуть відновлюватися довкола таких курганів. Чим об’ємніший  курган, тим більше він зберігає потенціал біологічної капсули для росту.

   Дослідник інтелектуальної історії України, історіограф, доктор історичних наук, професор Віталій Андрєєв говорить, що  в Другу світову нацисти також руйнували кургани: за ними ховалися,  на них  розташовували  укріплення, артилерію, чи танки. Кургани толі значно постраждали від бойових дій.

   Культурна цінність курганів на Херсонщині непересічна.  Це першочергова культова споруда, що на вигляд здається звичайними насипами землі, однак насправді ж –  це архітектура на зразок єгипетських або шумерських пірамід.

   Як зазначають історики , курган – це не просто поховальна споруда, таке собі кладовище, а й –  храм, святе місце для народів, які їх споруджували. Взагалі сам курган його архітектоніка має велику цінність, бо ж його не просто засипали, а будували.»

   Кургани будувалися з середина 4 тисячоліттядо нашої ери, починаючи з епохи енеоліту (міді-бронзи), продовжилась же ця традиція для українського Причорномор’я і в залізну добу, коли прийшли кочовики кімерійці, а вже надалі й скіфи. До слова, найбільші та найвищі кургани – скіфські. Скіфи будували свої могили не просто на рівному місці, а поступово насипаючи новий шар ґрунту зверху. Так утворювався певний історичний ланцюжок: спершу представники ямної культури зводили свій курган, пізніше приходили наступники й  робили власний насип і тривало це щоразу з новим приходом представників інших культур. Тобто будівництво курганів йшло поступово, тисячоліттями.

   Минули роки, а унікальні для історії українських земель археологічні пам`ятки, знову знищуються окупантами, які прийшли на нашу землю, аби паплюжити усе прекрасне, що ми маємо. Наше минуле, наше сьогодення і наше майбутнє.Подальша доля курганів на Херсонщині лишається невідомою, проте остаточно стає зрозумілим одне – українці можуть втрати цілісне поєднання археології, флори та культури, що й уособлюють ці насипи на півдні України.