«День» на Андріївському узвозі

02 червня 1998
Олександр БЄЛЄНЬКИЙ, «День»   Два дні птахи перелякано обминали Андріївський узвіз, бруківка якого здавалася вимощеною людськими головами. При цьому голови-булижники постійно переміщувалися й створювали неугавний святковий гул. Хтось, неабияк пом’ятий, вирвавшись із моноліту святкового натовпу, беззлобно кинув: «Та за проходження Андріївського під час Дня Києва медаль видавати треба».

Останніми травневими вихідними тут представлено все, на що багате українське образотворче мистецтво: від картин і скульптур до солом’яних капелюшків і ювелірних прикрас. Вам можуть запропонувати друзів дому — цуценят чи кошенят — і розмалювати обличчя так, що індіанський вождь помре від заздрості.

Ну, а який же день без «Дня»! 31 травня весь узвіз зачитувався кращою газетою України 1997 року. Хоча... «не посієш, не пожнеш». Газета в рамках міського свята організувала своє «денне» невелике свято. Будь-який бажаючий робився власником одного з номерів щоденної газети, який тут же ставав безпрограшним лотерейним квитком у розіграшах, що проводилися співробітниками редакції.

Та й це не було межею. Всі, чий номер випадав у лотереї, брали участь у боротьбі за головні призи різних конкурсів. У них вимагалося знання рубрик і стилю публікацій «Дня», а також уміння вигадати нестандартне застосування газети та барвисту рекламу. Саме два останніх конкурси викликали найбільший інтерес і від бажаючих виграти калькулятор, комплект постільної білизни чи підписку на друге півріччя просто не було відбою.

Частіше за все джерелом натхнення було пекуче сонце. Тому з’являлися всілякі шапочки, трикутні капелюхи, зроблені з аркушів, і гасла на зразок «Для меня газета «День», словно в жаркий полдень тень».

Як з’ясувалося, «Дню» всі віки та професії підвладні. Серед володарів головних призів були і школярі, як Катя Борода чи Юра Нагорний, і пенсіонер ВР Леонід, який приховав своє прізвище, але прекрасно виконав закарпатські коломийки, що славлять «День». Відзначеними були не лише кияни: інженер із Калуша Василь Стручок, журналіст (на жаль, безробітний) із Талалаєвки на Чернігівщині Володимир Опришко, харківський художник по батику Тая Шимова.

Були й свої рекордсмени. Науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства НАНУ Валентина Караваєва, зібравши мало не десяток заохочувальних призів, а також один головний, не відійшла від подіуму в надії, що випаде номер її газети.