А чи "міф" ця жінка?
Смоленське видавництво "Русич" у серії "Жінка-міф" видало книжку Кітті Келлі "Жаклін"
Політика політикою, а приватне життя залишається приватним життям, з усіма його проблемами й внутрішньородинними чварами.
З перших сторінок книги Жаклін Лі Бувьє (згодом - Жаклін Кеннеді, Жаклін Бувьє Онассіс) постає таким собі "гидким каченям" у заможній родині свого вітчима. Єдине, що може допомогти їй здобути незалежність, - це шлюб за розрахунком, чого вона й досягла, одружившись із Джоном Кеннеді. Однак і після заміжжя Жаклін переслідують проблеми з серії "Багаті також плачуть": щоб вийти з депресивного стану, вона навіть була змушена вдатися до сеансу електрошокової терапії в психіатричній лікарні.
Образ Жаклін під влучним пером Кітті Келлі набуває рис не жінки-легенди, жінки-символу, першої леді Америки, а радше звичайної, в міру упертої й егоїстичної, яка обожнює розваги на кшталт полювання на лис, добре освіченої і яка володіє вишуканим смаком жінки. Майбутня законодавиця мод розгулювала босоніж Джорджтауном, а на питання журналіста, чи обмежуватиме вона себе якимось чином після того, як її чоловік стане президентом, іронічно відповіла: "О, безумовно, я носитиму капелюшки".
Жаклін завжди обстоювала своє право на особисте життя й страшенно дратувалася, коли її переслідували представники преси. Вона мріяла про усамітнення, намагаючись якомога більше часу приділяти дітям, й одночасно жила повним життям, не відмовляючи собі ані в дорогому вбранні, ані в екстравагантних розвагах і вчинках.
Одним із таких, коли вона була господинею Білого дому, стало здійснення ідеї реставрувати цей дім, для чого вона залучила французьких дизайнерів і зайнялася пошуком справжніх витворів мистецтва по всіх світах. "Врешті решт їй усе вдалося, - пише автор. - Вона звикла бути міссіс Кеннеді. Люди зазвичай перетворюються на легенду після своєї смерті. Вона, виживши й перебуваючи поруч із чоловіком під час його загибелі, стала легендою за життя..."
На долю Жаклін випало чимало страждань, але вона гідно перенесла своє подвійне вдовування й не втратила себе в суспільстві, хоча після смерті Онассіса, її соціальний статус значно похитнувся.
Книжка Кітті Келлі багата на найцікавіші побробиці світського життя американської політичної еліти 1950-1960-х років, завдяки чому набуває певної історичної цінності як документ своєї доби, тим паче, що написана вона ще за життя її героїні. Деталі збиралися автором майже по "клаптику", зі слів різних людей, і, одначе, - це не просто набір модних пліток, а ретельне дослідження, яке підкріплене документальними свідченнями.
