Межигір’я як символ корупції

Що може побачити сучасний відвідувач

Межигір’я. У розпал Революції Гідності це слово лунало повсюдно разом з прізвищем колишнього президента-втікача. І, мабуть, так ще буде довго. Бо Межигір’я як символ корупції — наочне нагадування українському народу про те, як найвищу посаду держави може обіймати особа, яка, маючи унікальний шанс залишити свій вагомий слід в історії України, залишила по собі ганьбу та сором.

Водночас це логічне завершення неправедних зазіхань на історичну духовність цього місця.

КОРОТКО ПРО ІСТОРІЮ

Передусім це урочище, розташоване на правому березі київського водосховища в селі Нові Петрівці, на відстані 35 км від Києва. За княжих часів тут був заснований монастир, відомий як Межигірський Спасо-Преображенський.

Перші документальні згадки про монастир датовані 1523 роком. Тоді було отримано дозвіл короля Сигізмунда на відродження монастиря. 1555 року при монастирі вже діяли три храми, а впродовж 1604—1611 рр. були збудовані ще три дерев’яних храми.

Із 1630-х років монастирем почало опікуватися козацтво. Богдан Хмельницький своїми універсалами (1651—1656 рр.) віддав у власність монастиря навколишні села. Благодійники дарували монастирю фільварки, сіножаті, гаї, коштовні церковні речі, допомагали розбудовувати обитель. У Межигір’ї діяв козацький військовий шпиталь.

На місці козацького кладовища збудовано вертолітний майданчик. З цього приводу люди кажуть, що Януковича із Межигір’я вигнали козаки. 1770 року останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський збудував своїм коштом чотири монастирських будинки та церкву з дзвіницею.

Проте такі відносини між монастирем і козацтвом Катерина II вважала небезпечними. Перебуваючи в Києві, вирішила відвідати обитель. Але монахи не впустили царицю до монастиря, і вона наказала його підпалити. Дослідники вважають, що цариця хотіла забрати стародавні рідкісні книги, які впродовж століть збирав монастир. За однією із версій стародруки були заховані в підземеллях монастиря.

1786 року монастир перейшов у власність держави. Все, чим володіла обитель, поповнило російську казну.

СТАРОВИННІ ФОЛІАНТИ

У ті часи важливі документи, цінності зберігали, як правило, в монастирях. Дарували навіть цілі книгозбірні. Церковний діяч, історик, один із найосвіченіших людей XVII ст. в Україні — Інокентій Гізель заповів Межигірському монастирю свою величезну бібліотеку.

Тема щодо бібліотеки Ярослава Мудрого, яку продовжують шукати на території монастиря, досі не закрита. Про її сліди говорили свого часу єпископ Георгій Кониський, відомий історик-архівіст Микола Візир.

Є безпосередні свідчення очевидців про старовинні фоліанти, на які натрапляли будівельники в 30-х роках минулого століття, після висадження монастиря у повітря.

ФАЯНСОВА ФАБРИКА

Наприкінці XVIII ст. на території монастиря виявили поклади каоліну (білої глини). У колишніх приміщеннях монастиря запрацювала Межигірська фаянсова фабрика, на якій виробляли різноманітний посуд. Фабрика існувала до 1874 року.

Монастир було відновлено наприкінці XIX ст., але в 1920-х роках закрито.

У 1930-х роках у Межигір’ї працював один із основоположників української школи монументального живопису, професор Київського художнього інституту Михайло Бойчук. Його учень Василь Седляр відродив у Межигір’ї виробництво кераміки. На його базі було відкрито художньо-керамічний технікум і технологічний інститут кераміки і скла. У своїх роботах митці почали відроджувати національний стиль. Але було розпочато антиукраїнський терор. Михайла Бойчука з учнями 1937 року разом з величезним пластом української інтелігенції розстріляли в Биківні.

Деякий час у Межигір’ї функціонував будинок відпочинку письменників.

УРЯДОВІ РЕЗИДЕНЦІЇ

1934 року український радянський уряд переїхав із Харкова до Києва. Начальникам потрібні були «дачі». Вибрали для цього святе місце — Межигір’я. Але керівникам комуністичного режиму України заважали релігійні «об’єкти». Проблему розв’язали просто — храми висадили у повітря. Від обителі залишилася лише одна криниця. Під час знищення монастирського комплексу виявили рукописні книги. За одною із версій книги були знищені, за другою — заховані на території Межигірського монастиря.

Під час комуністичного режиму Межигір’я було резиденцією різних начальників. Кожен з них зводив собі новий особняк, часто на місці попереднього.

РЕЗИДЕНЦІЯ ЯНУКОВИЧА

2002 року в Межигір’ї поселяється Віктор Янукович, тоді — прем’єр-міністр України. На той час Межигір’я було державною урядовою резиденцією. На території резиденції він орендує будинок №20 площею 325 квадратних метрів.

2007-го видає розпорядження уряду, згідно з яким резиденцію «Межигір’я», площею 137 га, отримує національна акціонерна компанія «Надра України». Через складні юридичні схеми, із залученням підставних осіб, Межигір’я купляє компанія «Танталіт», яку пов’язували, зокрема, з братами Клюєвими. На той час все майно резиденції оцінювалося у 200 млн доларів.

22 лютого 2014 року, одразу ж після втечі Януковича, резиденцію зайняли загони Самооборони Майдану. Завдячуючи активістам вдалося захистити від мародерства все, що там знаходилося.

Журналісти, учасники Майдану знайшли «чорну бухгалтерію» — документи, на яких зафіксовано величезні витрати на розбудову резиденції, підтвердження отриманих та виданих хабарів, ухилення від сплати податків, підкуп суддів тощо. І звісно, всякі «колекції»: два автопарки з автомобілями, церковні ікони, які становлять історичну цінність, бібліотеку рідкісних старовинних книг. Наступного дня Межигір’я відкрили для відвідувачів.

23 лютого 2014 року Верховна Рада ухвалила постанову про передачу «Межигір’я» у державну власність.

ЯК ВИГЛЯДАЄ СЬОГОДНІ

Це 137-гектарний комплекс, по периметру огороджений п’ятиметровим парканом. На його доглянутій території з газонами, штучними озерами, фонтанами, набережною розташовані яхтовий причал, тенісний корт, поле для гольфу, гараж із колекційними автомобілями, кінологічний клуб, басейни, сауни, теплиці, соляна печера, зоопарк, домашня ферма. Залишилась недоторканою унікальна лабораторія (таких у Європі лише кілька) — для перевіряння їжі, води, повітря.

На деяких об’єктах варто зупинитися детальніше.

Хонка — будинок, який викликає у відвідувачів двоїсті відчуття — від захвату до несприйняття. Хонка — це назва фінської фірми, яка є світовим лідером будівництва із екологічно чистої деревини. Януковичу це видалось замало, і двоповерховий дерев’яний будинок поставили на «античні» колони, додавши таким чином ще два поверхи. А щоб усе вже зовсім було «стильно», додали трохи імітацій під руїни давньогрецького храму.

Всередині ж виклались «на повну». Ханський палац. Розкіш. Шик. І на кожному кроці вигулькує кітч, несмак.

У Хонці є свій оздоровчий комплекс із зимовим садом, салоном краси з масажними кабінетами, перукарнею, солярієм, тайською кімнатою, соляною кімнатою, спортзалом з боксерським рингом і тренажерами.

У фойє стоїть білий рояль Steinway з автографом Джона Леннона. Таких роялів у світі всього 25. Це — другий екземпляр. Є тут і «лицарський зал» — величезне приміщення з лицарськими фігурами на повен зріст і в обладунках. Тут же розташований кінотеатр. На інших рівнях — гостьові кімнати, чайна, винна кімнати. На останньому поверсі розташовані дві спальні Януковича, лоджії з видом на Київське море, капличка з золотим іконостасом.

Дебаркадер Ґалеон  (плавучий будинок для прийомів) вражає не менше. Довжина — 50 метрів. Всюди мармур, позолота, кришталь.

Є ще з десяток різних будівель для огляду — від знаменитої дачі «Пеньки» (яку Янукович показував журналістам) до саун.

МІСЦЕ ВІДПОЧИНКУ

Проте найбільш притягальною для людей є сама територія — доглянута, облаштована, з надзвичайно позитивною аурою. Нічого дивного — монахи знали, в яких місцях створювати свою обитель.

Двокілометрова набережна приведе до облаштованого пляжу. А по дорозі помилуєтесь водною гладдю Київського моря, послухаєте шум хвиль, які прибиваються до берега. За бажання, відійшовши на дальню доріжку набережної, зможете постояти біля стійбища корівок, поспостерігати за ними ба навіть купити молока.

По території можна пройти 20 км доріжок, і щоразу перед вами поставатиме інший пейзаж. Доріжки виведуть вас, зокрема, до штучних озер з фонтанами, альтанками, мостиками, невеличкими кафе.

Особливе місце займає доглянуте поле для гольфу. Це місце популярне у відвідувачів. Можна перепочити, помилуватися простором. Поруч озерця з лебедями, котрі поважно переходять з одного до іншого, посипаючи травичку своїм пір’ям. Звичайно, що манить до себе і зоопарк, і кінологічний клуб, і ще багато що.

Окремо в цьому списку стоїть саме територія Межигірського монастиря. Тут силами громади 2015 року побудовано капличку, де моляться про відновлення обителі. 5 грудня 2019 року з благословення Синоду Православної церкви України зареєстровано статут Межигірського Спасо-Преображенського монастиря і затверджено намісника.

ЕКСКУРСІЇ

Біля входу вас зустрічає табличка з написом «Національний парк «Межигір’я». Насправді Межигір’я досі не має жодного офіційного статусу. Майно резиденції арештоване. Але щоб Межигір’я не було розграбоване і не занепадало, тут на громадських засадах працюють активісти Автомайдану та працівники різних служб (приблизно 200 осіб).

Щоб зайти на територію, потрібно заплатити 150 грн благодійних внесків (дитячий — 50, пенсійний — 60). Екскурсії замовляються на місці, оплачуються додатково. Парк працює щодня з 08.00 до 22.00.