«2021 – повернення імені Євгена Чикаленка»

Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»

НОВОРІЧНА АНКЕТА «ДНЯ»

1. 2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?
3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?
4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?
5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?
6. У 2021-му "Дню" виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?


«2021 – повернення імені Євгена Чикаленка»

Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»:


1.  2021 – повернення імені Євгена Чикаленка.

2.  Героєм року для мене є Куяльницька громада, яка перша в Україні власним коштом встановила погруддя Євгенові Чикаленку – будителю нації, прогресивному аргарію, землевласнику, меценату, видавцю єдиної в Російській імперії щоденної україномовної газети «Рада». Це перший пам’ятник Чикаленкові в Україні. І перший пам’ятник, встановлений коштом громади.

Про антигероїв говорити не хочеться. На жаль, їх не так і мало.

3.  Із задоволенням читаю всі статті Алли Дубровик-Рохової. На жаль, не пригадаю автора циклу матеріалів про земельну реформу. Це доктор аграрних наук, людина, яка у деталях роз’яснила усі ризики закону про ринок землі. «Смачні» тексти Анни Данильчук. «Гуманітарний» блок завжди чекаю із цікавістю.

4.  Чудові люди давали сили і натхнення. Не зважаючи на складні умови для туризму (червоні зони, локдауни), вдалося проїхати новими маршрутами, пов’язаними із Євгеном Чикаленком, Сергієм Єфремовим, Василем Доманицьким, Русовими. Знайомства із нащадками їх земляків просто відкривали друге дихання. Незабутнє спілкування із Зіною Лук’яненко (рідною сестрою Левка), Станіславом Лясовським, Юрієм Дахно. В рідному селі Василя Доманицького нам розказали про Аллу Мулявко, уродженку Колодистого, яка де-факто є меценатом односельців, підтримує усі культурні і соціальні проєкти громади. Що більше відкриваєш для себе Україну далі від столиці, то дивовижніших людей зустрічаєш.

5.  Увесь рік минув з ім’ям Євгена Чикаленка – популяризували його ідеї, справи, мандрували його малою батьківщиною.

Рік особливий ще й новими маршрутами. Побували на Донеччині – Бахмут, Костянтинівка, Крива Лука, Лиман. Місця, що вражають красою і позначені кров’ю наших захисників. Маршрут, що сформував нам певні завдання на наступний рік. Відкрили для себе Північну Одещину і зрозуміли, що продовжуватимемо мандрувати цими незнаними місцями.

Особисто для мене рік був складним неймовірно у плані психологічному. Розчарування і зневіра йшли паралельно із новими знайомствами, новими відкриттями. Вчитися бути сильною, коли хочеться бути слабкою. Вразили афонські ченці, Афон (нехай я бачила його з моря), проте Афон геть несхожий із тим, що ми звикли бачити. Як і афонські монахи відрізняються від іноків, яких ми бачимо в українських монастирях.

Сил дає мені ліс, тиша, випадання на певний час із активного середовища, книги.

Мене надихають люди, які живуть далеко від великих міст, у містечках і селах, проте плекають традиції й історію своїх місць. Їх внутрішній стержень, їхня шляхетність вражають. Я вже згадувала Юрія Дахна.
Фантастичний чоловік.

Спілкування із Зіною Григорівною Лук’яненко, якій далеко за 80-т, але яка залишається великим життєлюбом, багато займається макраме, вишивкою, активна, з чудовим почуттям гумору. Такі люди не можуть не залишити слід у вашому серці. Звідси головний урок – цінувати життя.

6. За стільки років «День» став платформою національних цінностей, що об’єднав авангард українського суспільства.